Рішення № 50061409, 02.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015

Справа №910/17325/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення 2 627,31 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в розмірі 2 627,31 грн., у зв’язку зі сплатою позивачем суми страхового відшкодування в результаті настання страхової події – дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.12.2013 р., о 12 год. 20 хв. у м. Одесі по вул. Ат. Головатого, за участю транспортних засобів «Renault Logan», державний номер ВН9823ЕО, під керуванням Сідревіча О.С., який належить Ващук Н. І., та «Opel Vectra», державний номер ВН1131ВО, під керуванням Дорошенка О. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/17325/15 та призначено її розгляд на 05.08.2015 р., зобов’язано сторін надати певні документи, також направлено запит до МТСБУ для витребування інформації.

Через відділ діловодства суду 20.07.2015 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит; 22.07.2015 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду; 04.08.2015 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 05.08.2015 р. на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2015 р. у даній справі надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви; надав документи у справі, які залучено судом до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.08.2015 р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву в судовому засіданні 05.08.2015 р. до 12.08.2015 р. о 12 год. 55 хв. для витребування у позивача додаткових доказів у справі, зокрема, читабельної копії договору добровільного страхування наземного транспорту № 330817Га/13о від 16.12.2013 р. та відповідь на претензію в оригіналі для огляду у судовому засіданні, а також копію для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.08.2015 р. представник позивача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду спору, в зв’язку з необхідністю пошуку договору в архіві компанії та для надання його суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.08.2015 р. заперечив проти задоволення даного клопотання, просив суд розглядати справу за наявними в матеріалах справи документами, також подав суду додатковий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Розглянувши вищезазначене клопотання позивача, суд його задовольнив та керуючись частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 12.08.2015 р. продовжив строк розгляду спору в справі № 910/17325/15 на п’ятнадцять днів – до 22.09.2015 р.

У судовому засіданні 12.08.2015 р. господарський суд оголосив перерву до 02.09.2015 р. для витребування додаткових доказів у справі.

14.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на відзив, які залучено до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 02.09.2015 р. не з’явились, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників зазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 02.09.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов’язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі – Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів – також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 – IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі – Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування – це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

16.12.2013 р. між Ващук Н.І. (надалі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 330817Га/13о (надалі - договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Renault Logan», державний номер ВН9823ЕО.

За вказаним договором страхова сума – 127 100,00 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

22.12.2013 р. о 12 год. 20 хв. в м. в м. Одесі по вулиці Ат. Головатого сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Renault Logan», державний номер ВН9823ЕО, під керуванням Сідревіча О.С., який належить Ващук Н. І., та «Opel Vectra», державний номер ВН1131ВО, під керуванням Дорошенка О. І., що підтверджується довідкою № 9322822 ВДАІ м. Одеса МВС України (копія в матеріалах справи).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «Renault Logan», державний номер ВН9823ЕО, зазнав пошкоджень.

Згідно з довідкою № 9322822 ВДАІ м. Одеса МВС України, особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій Дорошенко Олександр Ілліч, і його вина встановлена постановою Київського районного суду м. Одеси від 11.03.2014 р. у справі № 520/155/14-п Провадження № 3/520/199/14.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок – це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності до рахунку ТОВ «Авто Груп+» № АГ00003255 від 28.12.2013 р. пошкоджений автомобіль страхувальника потребував виконання відновлювально-ремонтних робіт на загальну суму 3 762,81 грн.

Оскільки в матеріалах справи відсутній висновок суб’єкта оціночної діяльності стосовно розміру заподіяної транспортному засобу страхувальника шкоди, Господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

10.01.2014 р. позивачем було складено страховий акт № 1.002.13.14093/VESKO729, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв’язку зі страховим випадком складає 3 127,31 грн.

На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику Ващук Н.І. в сумі 3 127,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 82 963 від 13.01.2014 р. (копія в матеріалах справи).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до полісу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» № АС/7023705 застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу марки «Opel Vectra», державний номер ВН1131ВО.

Враховуючи наведене, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господарського суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 2 627,31 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була відшкодована позивачем страхувальнику.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов’язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Opel Vectra», державний номер ВН1131ВО, зокрема, до відповідача у даній справі – Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика – це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7023705 встановлена франшиза у розмірі 0, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та додатковому відзиві просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відсутній предмет спору в даній справі, оскільки позивач не звертався до відповідача з претензією в порядку ст. 6 ГПК України, так як копія претензії, на яку посилається позивач пов’язана з іншим полісом ОСЦПВВНТЗ, зокрема № АС/1711839, тоді як у даному спорі має місце поліс ОСЦПВВНТЗ № АС/7023705. Крім того, відповідач посилається на те, що матеріали справи не містять висновків суб’єкта оціночної діяльності щодо вартості матеріального збитку та відсутні докази на підтвердження того, яку суму витратив власник пошкодженого автомобіля для здійснення відновлювального ремонту (товарні чеки, акти виконаних робіт).

Господарський суд не приймає доводи відповідача з огляду на наступне.

У відповідності до рахунку ТОВ «Авто Груп+» № АГ00003255 від 28.12.2013 р. пошкоджений автомобіль страхувальника потребував виконання відновлювально-ремонтних робіт на загальну суму 3 762,81 грн.

Оскільки в матеріалах справи відсутній висновок суб’єкта оціночної діяльності стосовно розміру заподіяної транспортному засобу страхувальника шкоди, Господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

10.01.2014 р. позивачем було складено страховий акт № 1.002.13.14093/VESKO729, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв’язку зі страховим випадком складає 3 127,31 грн.

На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику Ващук Н.І. в сумі 3 127,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 82 963 від 13.01.2014 р. (копія в матеріалах справи).

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв’язку з укладенням полісу ОСЦПВВНТЗ № АС/7023705 відповідач прийняв на себе обов’язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Opel Vectra», державний номер ВН1131ВО.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Opel Vectra», державний номер ВН1131ВО, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується полісом № АС/7023705, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому суд зазначає, що згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача ані з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані з повідомленням відповідача про перехід права вимоги щодо виплати страхового відшкодування до позивача. При цьому, позивач зазначив у позові про звернення до відповідача в досудовому порядку з вимогою вих. № ЛВ 3920 від 03.07.2014 р. за полісом ОСЦПВВНТЗ № АС/1711839, згідно з яким було застраховано водія Кушнір О.І. Однак, винною особою у скоєнні ДТП, через яку виник спір у даній справі, є Дорошенко О.І., який керував автомобілем марки «Opel Vectra», державний номер ВН1131ВО, на момент скоєння вищезазначеної ДТП, та відповідальність якого було застраховано відповідачем за полісом ОСЦПВВНТЗ № АС/7023705.

Разом з тим суд зазначає, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.

Відповідно до частини першої статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, право особи є порушеним з моменту завдання їй шкоди внаслідок ДТП та відповідно з цього моменту у особи виникає право на судовий захист порушеного права. Так само, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна, переходить право вимоги матеріального відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто на момент переходу прав уже наявне порушене право, яке дозволяє особі звертатись безпосередньо до суду за його захистом.

Однак, з огляду на те, що на правовідносини, які склались між сторонами, поширюються норми Цивільного кодексу України щодо заміни сторони у зобов’язанні, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Суд дійшов висновку, що у зв’язку з тим, що позивач не звертався до відповідача з повідомленням про перехід до позивача прав кредитора щодо отримання відшкодування шкоди, тобто не надав боржнику (відповідачу) доказів переходу до позивача прав кредитора у зобов’язанні, відповідач був позбавлений можливості дізнатись про наявність у нього обов’язку здійснити відшкодування саме на користь позивача, у зв’язку з чим спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача, який не вжив своєчасно заходів щодо повідомлення відповідача про перехід до нього прав вимоги та не надав відповідачу можливості виконати свій обов’язок до звернення позивача до суду.

Таким чином, у позивача відсутній обов’язок попереднього звернення до відповідача з метою досудового врегулювання спору, однак суд зазначає, що до моменту повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов’язанні він має право не виконувати свій обов’язок на користь позивача. З огляду на те, що про відповідний перехід права вимоги відповідач дізнався лише з позовної заяви (при цьому процесуальна форма вимоги у вигляді позову жодним чином не впливає на сам матеріальний обов’язок, який виник раніше, і відповідно раніше виникло і порушене право), спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача, який не вжив своєчасно заходів щодо направлення відповідачу повідомлення про заміну кредитора, а отже і не надав відповідачу можливості виконати свій обов’язок добровільно до звернення позивача до суду.

Підсумовуючи викладене, суд акцентує увагу на факт наявності порушеного права та відсутності у позивача обов’язку використовувати будь-які досудові засоби врегулювання спору, та водночас зазначає, що бездіяльність позивача (по суті, зловживання процесуальними правами) є підставою для застосування процесуальної санкції, яка передбачена ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, та покладення судового збору на позивача як сторону винну у виникненні спору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 20474912) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2 627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн. 31 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина