Постанова № 50061151, 08.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 917/1272/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Марченко Н.В., за довіреністю б\н від 07 вересня 2015 року, Вербицької П.А., за довіреністю б\н від 07 вересня 2015 року,

відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4330 П\1-6) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2015 року у справі № 917/1272/14

за позовом Приватного підприємства “Еліт”, м. Полтава

до Полтавської міської ради, м. Полтава

про зобов’язання укласти додаткову угоду

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2015 року у справі № 917/1272/14 (суддя Кульбако М.М.) заяву позивача про зміну предмету позову повернуто у зв’язку з її невідповідністю вимогам статей 56,57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - ПП “Еліт”, не погоджуючись з вказаною вище ухвалою суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що однією з підстав повернення заяви про зміну предмету позову була відсутність опису вкладення, який суд першої інстанції міг з метою його витребування відкласти розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Щодо несплати судового збору за вимогу про внесення зміни до договору оренди землі, позивач зазначає, що викладені в заяві про зміну предмету позову є фактично по суті однією вимогою, яка була подана до господарського суду з урахуванням вимог постанови Вищого господарського суду України від 11 червня 2015 року у справі 917/1272/14.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2015 року, у зв’язку із відпусткою суддів Івакіної В.О. та Черленяка М.І., для розгляду справи № 917/1272/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В.

У призначене судове засідання 08 вересня 2015 року представник відповідача не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с.24). Відзив на апеляційну скаргу не надав.

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності належно повідомленого представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 27 червня 2014 року ПП "Еліт" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов'язання Полтавську міську ради укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30 квітня 2009 року, укладеного між ПП "Еліт" (орендар) та Полтавською міською радою (орендодавець), зареєстрованого у виконавчому комітеті Полтавської міської ради від 12 травня 2009 року за №184-П на строк 5 років, на тих самих умовах (а.с.1-3).

Згідно даних діловодства спеціалізованого суду (ДСС), рішенням Господарського суду Полтавської області від 17 вересня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року у цій справі, позовні вимоги задоволені.

Постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 11 червня 2015 року судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовані, справу № 917/1272/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02 липня 2015 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03 серпня 2015 року (а.с. 5).

В судовому засіданні 03 серпня 2015 року оголошено перерву до 10 серпня 2015 року для надання можливості позивачу ознайомитись з матеріалами справи та викласти свою правову позицію по суті спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду по даній справі.

10 серпня 2015 року ПП "Еліт" подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просить визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 30 квітня 2009 року, укладений між ПП "Еліт" та Полтавською міською радою, зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради від 12 травня 2009 року за №184-П, а також внести зміни до п.3.1. цього договору шляхом викладення його в наступній редакції: «Цей договір укладено на термін до 29 січня 2019 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію» (а.с. 17-20).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2015 року заяву позивача про зміну предмету позову повернуто позивачу на підставі п. 4, п. 6 статті 63 Господарсько процесуального кодексу України (а.с. 6).

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що заява про зміну предмету позову не відповідає вимогам статей 56, 57 Господарського процесуального кодексу України: по-перше: до заяви не надано опису вкладення, по-друге: не надано доказів сплати судового збору за вимогу про внесення змін до п. 3.1 договору оренди землі від 30 квітня 2009 року.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.12 постанови №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

З урахуванням того, що заява про зміну предмету позову повинна відповідати вимогам, які ставляться до позовної заяви з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 ГПК, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов’язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб з описом вкладення.

В статті 57 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно п. 19 Постанови кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05 березня 2009 року № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку" № 270 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, опис вкладення – це документ, який складається під час відправлення кореспонденції, а наявність на описі вкладення календарного штемпеля поштового відділення з номером поштового відправлення є доказами відправлення такого листа.

Як свідчать матеріали справи, до заяви про зміну предмету позову позивачем надано квитанції (а.с.12,13), які є розрахунковими документами встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку та є доказом надсилання відповідачу копії позовної заяви.

Таким чином, позивачем виконано вимоги ст. ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України в частині направлення відповідачу заяви про зміну предмету позову та доданих до неї документів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абзацу 6 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяв не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Отже, суд першої інстанції при підготовці справи до розгляду може витребувати у сторін підтвердження відправлення/надіслання заяви та додатків до неї.

Виходячи з положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України квитанція з поштовим штемпелем є належним доказом, а отже, враховуючи наведене, у випадку сумніву в його достовірності, чи дійшовши висновку про недостатність такого доказу, Господарський суд Полтавської області повинен був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення заяви на підставі п. 6 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, позивачем до апеляційної скарги надано опис вкладення в поштове відправлення з відміткою поштового штемпеля, з якого вбачається факт відправлення відповідачу заяви про зміну предмету позову (а.с. 14).

Також, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права можуть бути використані позивачем під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

Проаналізувавши правову природу взаємовідносин сторін, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність додаткової вимоги в заяві про зміну предмету позову.

Так, судами трьох інстанцій при розгляді цієї справи встановлено, що пунктом 3.1 договору оренди землі від 30 квітня 2009 року, укладеного між Полтавською міською радою та ПП «Еліт» передбачено, що цей спірний договір укладено з 29 січня 2009 року по 29 січня 2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Скасовуючи судові рішення у справі № 917/1272/14, Виший господарський суд у постанові від 11 червня 2015 року встановив, оскаржувані рішення не відповідають положенням статті 83 Господарського процесуального кодексу України та п.9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення".

Згідно ч. 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

У п. 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" зазначено, що у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору (п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин).

Таким чином можна дійти висновку про те, що заява про зміну предмету позову була подана позивачем саме на виконання вищезазначених норм та на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 11 червня 2015 року у цій справі, які є обов’язковими.

Викладені в заяві вимоги, виходячи зі змісту спірного договору, є фактично однією вимогою, судовий збір за яку вже був сплачений при поданні позовної заяви до господарського суду, як за вимогу немайнового характеру, у відповідності до п.п. 2 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача про скасування ухвали суду першої інстанції про повернення заяви про зміну предмету позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2015 року у справі № 917/1272/14 - скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2015 року у справі № 917/1272/14 скасувати.

Справу № 917/1272/14 передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 09.09.2015 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Россолов В.В.