Постанова № 50061105, 07.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р.Справа № 5017/2597/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сидоренка М.В.

суддів Аленіна О.Ю., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін:

від виконавчого комітету Одеської міської ради - Чернова Г.А.

від Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України - Манолов А.Ф., Носко Ю.Ю.

від публічного акціонерного товариства „Укргазбуд" - не з'явився

від Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - не з'явився

від колективного підприємства „Одеська пересувна механізована колона №8" - не з'явився

від ОСОБА_1 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства „Укргазбуд" та виконавчого комітету Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015 р.

у справі № 5017/2597/2012

за позовом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України

до відповідачів:

1) публічного акціонерного товариства „Укргазбуд";

2) Приморської районної адміністрації Одеської міської ради;

3) виконавчого комітету Одеської міської ради;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) Колективного підприємства „Одеська пересувна механізована колона №8"

2) ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування пунктів розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.05.2014 р. (суддя Зайцев О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р., позов Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗБУД", Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, про визнання недійсним свідоцтва про право власності задоволено:

- визнано незаконним та скасовано пункт 2 Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.12.2004 р. №4851 із змінами, внесеними до нього розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.01.2005 р. №91 в частині оформлення свідоцтва про право власності АТФ „Укргазбуд" з включенням до нього нежилих приміщень цокольного поверху 8-ми поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 79,6 кв. м, що відображена у технічному паспорті (реєстровий № 52 неж-12-1351), який виготовлено КП „ОМБТІ та РОН" 11.04.2012 р.;

- визнано незаконним та скасовано пункт 3 Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.12.2004 р. № 4851 із змінами, внесеними до нього розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.01.2005 р. № 91 в частині оформлення свідоцтва про право власності АТФ „Укргазбуд" з включенням до нього нежилих приміщень цокольного поверху 8-ми поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1, загальною площею 79,6 кв. м, що відображена у технічному паспорті (реєстровий № 52 неж-12-1351), який виготовлено КП „ОМБТІ та РОН" 11.04.2012 р.;

- свідоцтво про право власності серії САА № НОМЕР_1, видане 26.01.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради в частині 14/1000, що складають нежитлові приміщення цокольного поверху, розташованого у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 79,6 кв. м, що відображена у технічному паспорті (реєстровий № 52 неж-12-1351), який виготовлено КП „ОМБТІ та РОН" 11.04.2012 р. визнане недійсним. Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 р. вищезазначені рішення господарського суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області. При цьому, у даній постанові Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи порушували на момент прийняття оскаржувані розпорядження Приморської районної адміністрації права позивача як власника майна, чи вичерпали вони свою дію шляхом виконання, чи відповідають приписам чинного на момент їх прийняття законодавства, чи в межах наданих їй законом повноважень Приморська РДА прийняла спірні розпорядження; судами залишено поза увагою та не встановлено, хто є власником спірного майна на даний момент; суди не встановили, чи визнано недійсними прилюдні торги, у яких перемогла ОСОБА_1., внаслідок чого за нею було зареєстровано право власності на спірні приміщення; судами не вирішено питання про те, чи правильний спосіб захисту свого порушеного права обрав позивач. Також Вищим господарським судом України вказано, що при повторному розгляді цієї справи необхідно встановити, хто є власником спірного майна на даний момент та хто ним користується, якщо спірним приміщенням користується позивач, то хто і яким чином порушує його права.

За результатами нового розгляду даної справи рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2015 р. (головуючий суддя Погребна К.Ф., судді: Цісельський О.В., Шаратов Ю.А.) уточнений позов Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (далі також - Асоціація, Позивач) до публічного акціонерного товариства „Укргазбуд" (далі також - ПАТ „Укргазбуд", Відповідач - 1, Скаржник-2), Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (далі також - Райадміністрація, Відповідач - 2) та виконавчого комітету Одеської міської ради (далі також - Виконком, Відповідач - 3, Скаржник-1) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Колективного підприємства „Одеська пересувна механізована колона № 8" (далі також - Підприємство, Третя особа - 1) та ОСОБА_1 (далі також - Третя особа - 2) задоволено частково: визнано недійсним свідоцтво про право власності серії САА № НОМЕР_1, видане 26.01.2005 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради в частині 14/1000, що складають 79,6 кв. м цокольного поверху, розташованого у будинку АДРЕСА_1, в решті позову відмовлено.

Вказане рішення прийнято на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що, оскільки розпорядження Приморської районної адміністрації від 30.12.2004 р. № 4851 „Про затвердження акта державної технічної комісії по прийняттю до експлуатації закінченого будівництвом 56 квартирного 8-ми поверхового житлового будинку з вбудованою автостоянкою та офісами по АДРЕСА_1" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання - отриманням ПАТ „Укргазбуд" свідоцтва про право власності на жилий будинок від 26.01.2005 р. серії САА НОМЕР_1 та оформленням на будинок технічного паспорту, то скасування такого акта не породжує наслідків, а тому відсутні підстави для задоволення позову про визнання цього розпорядження незаконним та його скасування. Також господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідності до ст. 328 ЦК України, Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України належним чином та в законним спосіб стала власником спірних приміщень внаслідок укладення 17.11.2005 р. договору купівлі-продажу № б/н з фізичними особами ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4., а ПАТ "Укргазбуд" не мало підстав на отримання права власності на весь будинок в цілому, оскільки у відповідності до умов контракту № 16 від 09.02.2000 р., додаткової угоди від 07.08.2002 р., акту від 02.07.2003 р. отримало в власність лише сім квартир, якими мало право володіти, користуватись та розпоряджатись на свій розсуд, тому місцевий господарський суд задовольнив позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтво про право власності серії САА № НОМЕР_1, видане 26.01.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради в частині 14/1000, що складають 79,6 кв. м цокольного поверху, розташованого у будинку АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Виконком та ПАТ „Укргазбуд" звернулись з апеляційними скаргами, в яких Скаржник-1 просить оскаржуване рішення скасувати в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. В іншій частині дане рішення - залишити без змін; Скаржник-2 просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, відмовивши у задоволення позовних вимог. При цьому скаржники посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, зокрема, скаржники зазначили, що оскаржуване свідоцтво про право власності не є правочином, на підставі якого виникає, змінюється або припиняється право власності, а є лише документом, яким оформляється відповідне право власності, тобто є лише актом фіксації виникнення права власності на нерухоме майно, а отже, оскаржуване свідоцтво про право власності взагалі не може бути визнано недійсним.

Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Виконкому, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а вказану апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 07.09.2015 р. представник Скаржника-1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення скасувати в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. Представники Позивача просили залишити оскаржуване рішення без змін, залишивши апеляційні скарги без задоволення. Представники Скаржників просили апеляційні скарги задовольнити, скасувати оскаржуване рішення, відмовивши у задоволенні позову. Представники Відповідача - 1 Відповідача - 2 та третьої особи-1 у судове засідання не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду апеляційних скарг були повідомлені належним чином. Відтак, судова колегія приходить до висновку, що невикористання вказаними учасниками процесу свого процесуального права щодо приймання участі в судовому процесі ніяким чином не може бути перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Третя особа - 2 у судове засідання також не з'явилась. Згідно абзаців 1, 3 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Ухвали суду апеляційної інстанції в даній справі направлялись на адресу ОСОБА_1., однак повертались до суду підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення. Отже, враховуючи вищенаведене положення зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, Третя особа - 2 вважається належним чином повідомленою про час і місце розгляду судом справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, дослідивши обставини та матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно положень ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1 розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 4851 від 30.12.2004 р. було затверджено акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом 56 квартирного 8-ми поверхового житлового будинку з вбудованою автостоянкою та офісами по АДРЕСА_1. Об'єкт має ряд показників, зокрема, загальна площа будинку - 4709 кв. м.

Пунктом 2 вказаного розпорядження вказано АТФ "Укргазбуд" в установленому порядку оформити свідоцтво про право власності на зазначений в п. 1 даного розпорядження об'єкт, а пунктом 3 - оформити ОМБТІ і РОН технічний паспорт на зазначений в п. 1 даного розпорядження об'єкт та провести реєстрацію свідоцтва про право власності.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 91 від 19.01.2005 р. було внесено зміни до п. 1 розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 4851 в частині затвердження загальної площі будинку, а саме визначено загальну площу житлового будинку в розмірі 5718,3 кв. м.

На підставі вказаних розпоряджень, 26.01.2006 р. виконавчий комітет Одеської міської ради видав АТФ "Укргазбуд" свідоцтво серії САА № НОМЕР_1 про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, що складається з 8-ми поверхового 56 квартирного житлового будинку з вбудованою автостоянкою та офісами загальною площею квартир 4049,7 кв. м, жилою площею 2109,9 кв. м, відображеного у технічному паспорті від 17.05.2004 р., згідно якого зазначений будинок, включаючи 79,6 кв. м цокольного поверху, належить АТФ "Укргазбуд" на праві приватної власності.

Станом на момент подачі даного позову АТФ "Укргазбуд" перейменовано у ПАТ "Укргазбуд" (код ЄДРПОУ 14277604).

Разом з тим, на підставі договору про участь у будівництві приміщення під офіс від 28.08.2002 р. № 41 та акту прийому-передачі нежилих приміщень 17.03.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво про право спільної часткової власності на нежилі приміщення цокольного поверху 8-ми поверхового житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 79,6 кв. м фізичним особами - ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7.

Це свідоцтво не скасоване, та було чинним на момент укладення договору купівлі-продажу, за умовами якого право власності на зазначене нежитлове приміщення цокольного поверху було передано фізичним особам ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Даний договір посвідчено Шостою Одеською нотаріальною конторою 12.05.2005 р. за реєстровим № 2-1856 та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 19.05.2005 р. запис № 1351, в книзі № 47 неж-17, витяг № 3383494, 8383458, 8383543. Зазначений договір чинний, не визнаний в установленому законом порядку недійсним або таким, що не створює правових наслідків.

За умовами договору купівлі-продажу № б/н від 17.11.2005 р. ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. продали, а Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України купила нежилі приміщення цокольного поверху, що знаходяться у АДРЕСА_1, загальною площею 79,6 кв. м Вказані нежилі приміщення складаються з чотирьох основних приміщень під індексами "17, 18, 20, 21", коридору "19", вбиральні "22", вмивальнику "23".

У подальшому Позивач зареєстрував право власності на нежилі приміщення вказаної вище площі цокольного поверху, що знаходяться за вищезгаданою адресою, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 30.03.2006 р. № 10248888, номер запису 1351 в книзі 52 неж -12.

Таким чином, Асоціація, посилаючись на те, що вона цілком правомірно та законно набула право власності на 79,6 кв. м нежитлових приміщень цокольного поверху, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, звернулась до суду із вищезгаданим позовом, уточнивши в подальшому свої вимоги.

Щодо уточнених позовних вимог про визнання недійсними пункту 2 розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 30.12.2004 р. № 4851 із змінами, внесеними до нього розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.01.2005 р. № 91, в частині оформлення свідоцтва про право власності АТФ "Укргазбуд" з включенням до нього 79,6 кв. м нежилих приміщень цокольного поверху 8-ми поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Одеса та визнання недійсним пункту 3 вказаного розпорядження із змінами, внесеними до нього розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.01.2005 р. № 91 в частині, що стосується оформлення свідоцтва про право власності АТФ "Укргазбуд" з включенням до нього 79,6 кв. м нежилих приміщень цокольного поверху 8-ми поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1, місцевий господарський суд відмовив в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

У відповідності до положень ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству.

Місцеві державні адміністрації, відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Таким чином, розпорядження голови місцевої державної адміністрації за своєю суттю є ненормативним актом, що передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію, і тому не може бути скасований чи змінений органом виконавчої влади після його виконання (Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Постановою Верховного суду України від 11.11.2014 р. №21-405А14 встановлено, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

З вищенаведеного випливає, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

З огляду на викладене вище господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне розпорядження є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання - отриманням ПАТ „Укргазбуд" свідоцтва про право власності на жилий будинок від 26.01.2005 р. серії САА № НОМЕР_1 та оформленням на будинок технічного паспорту. Скасування такого акта не породжує наслідків, а тому відсутні підстави для задоволення позову, з урахуванням уточнень, про визнання пунктів 2 і 3 цього розпорядження недійсними.

Судова колегія погоджується з таким висновком місцевого господарського суду.

Розглянувши позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтво про право власності серії САА № НОМЕР_1, видане 26.01.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради в частині 14/1000, що складають 79,6 кв. м цокольного поверху, розташованого у будинку АДРЕСА_1, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про її задоволення. Колегія суддів також погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Згідно до п. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 3, 317, 321 названого Кодексу встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та згадувалося вище, фізичним особам ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7. на підставі договору про участь у будівництві приміщення під офіс від 28.08.2002 р. № 41 та акту прийому-передачі нежилих приміщень 17.03.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво про право спільної часткової власності на нежилі приміщення цокольного поверху 8-ми поверхового житлового будинку за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1, загальною площею 79,6 кв. м. Вказане свідоцтво не скасоване та було чинним на момент укладення договору купівлі-продажу, за умовами якого право власності на зазначене нежитлове приміщення цокольного поверху було передано фізичним особам ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Вказаний договір чинний, не визнаний в установленому законом порядку недійсним або таким, що не створює правових наслідків.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що, згідно ст. 328 ЦК України, позивач - Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України належним чином та в законним спосіб стала власником спірних приміщень внаслідок укладення 17.11.2005 р. договору купівлі-продажу № б/н з фізичними особами ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4., який (договір) на час розгляду цієї справи є чинний.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦК України).

У відповідності до ст. ст. 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вище згадувалось, реєстрація права власності Позивача на вищезгадані нежилі приміщення цокольного поверху підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 30.03.2006 р. № 10248888, номер запису 1351 в книзі 52 неж-12.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України є законним власником нежилих приміщень цокольного поверху 8-ми поверхового житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 79,6 кв. м.

Разом з тим, Відповідачу-1 у цій справі - ПАТ „Укргазбуд" 26.01.2006 р., в порушення наведених вище норм чинного законодавства, виконавчий комітет Одеської міської ради видав свідоцтво серії САА № НОМЕР_1 про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, згідно якого зазначений будинок, включаючи 79,6 кв. м. цокольного поверху, належить АТФ "Укргазбуд" на праві приватної власності.

Отже, право приватної власності на одне і те саме майно - нежилі приміщення цокольного поверху 8-ми поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Одеса, загальною площею 79,6 кв. м - одночасно зареєстровано як за Позивачем, так і за Відповідачем-1 у даній справі, що суперечить положенням чинного (як на даний час, так і на час реєстрації права власності на спірне майно) законодавства України.

В обґрунтування вищенаведеної позовної вимоги, Асоціація посилається, зокрема на те, що порушення її прав, як власника 79,6 кв. м цокольного поверху полягають у реалізації цих квадратних метрів на торгах, намаганні ОСОБА_1. вселитися до приміщень Позивача, оскарженні ПАТ „Укргазбуд" та ОСОБА_1. дійсності договору купівлі-продажу, на підставі якого Позивач став власником вказаних приміщень, забезпеченні позовів шляхом накладення арешту на його майно. Крім того, спірне свідоцтво дає право ПАТ „Укргазбуд" у будь-який час і без будь-яких перешкод розпорядитися майном Позивача.

Так, як свідчать матеріали справи, 23.04.2010 р. було проведено прилюдні торги, на підставі яких ОСОБА_1. набула право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 511,50 кв. м та цокольний поверх загальною площею 503,10 кв. м по АДРЕСА_1 у м. Одесі до складу якого входять і приміщення площею 79,6 кв. м, які належать Позивачу (протокол № 1010021/1 та протокол № 109048/1 від 23.04.2010 р., акт старшого державного виконавця про продаж на прилюдних торгах від 23.04.2010 р. нерухомого майна).

Дані торги проводилися в рамках зведеного виконавчого провадження по боржнику - ПАТ „Укргазбуд", підстава продажу - борги останнього та наявність свідоцтва на право власності на вищевказаний житловий будинок на підставі розпоряджень від 30.12.2004 р. № 4851 та від 19.01.2005 р. № 91.

03.06.2010 р. КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" зареєструвало право власності на вказане майно за ОСОБА_1. (свідоцтво, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ІОрченко І.П., зареєстроване в реєстрі № 729).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2011 р. у справі № 2а-363/11, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 р., задоволено позов ВАТ „Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд „Стратегія" до КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", третя особа ОСОБА_1. про визнання неправомірними дій щодо реєстрації права власності визнано протиправними дії КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" щодо реєстрації права власності та вчинення запису про реєстрацію права власності від 15.06.2010 р. за ОСОБА_1 на нерухоме майно: нежиле приміщення цокольного поверху, загальною площею 503,10 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1. на вказане нерухоме майно; зобов'язано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" вчинити всі необхідні дії по скасуванню державної реєстрації права власності ОСОБА_1. на дане нерухоме майно.

Вказаним рішенням суд встановив, що КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" порушило порядок та процедуру реєстрації права власності на нерухоме майно і зареєструвало за ОСОБА_1. нерухоме майно за вищезазначеною адресою, частина якого знаходиться у власності іншої особи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.04.2013 р. судові акти першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.

Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.12.2014 р. у справі № 2/1522/8535/11 позов Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України до Відділу державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві, ПП „Нива - В.Ш.", в особі Київської філії 10 ПП „Нива - В.Ш.", ОСОБА_1., Підрозділу примусового виконання судових рішень ДВС ГУЮ у м. Києві, ГУЮ у м. Києві, треті особи - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П., ПАТ „Укргазбуд", ТОВ „НІК", позов ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14. до ПП „Нива - В.Ш.", ОСОБА_1., Підрозділу примусового виконання судових рішень ДВС ГУЮ у м. Києві, за участю третіх осіб ПАТ „Укргазбуд", Приватного нотаріуса Юрченко І.П. та позов ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18. до ПП „Нива - В.Ш.", Підрозділу примусового виконання судових рішень, ДВС ГУЮ у м. Києві, за участю третьої особи ПАТ „Укргазбуд", які об'єднані в одне провадження, задоволено:

- визнано недійсними прилюдні торги, проведені ПП „Нива - В.Ш." від 23.04.2010 р. з реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення напівпідвалу загальною площею 511,50 кв. м та цокольного поверху загальною площею 503,10 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано недійсним та скасовано свідоцтво, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П. 03.06.2010 р., зареєстроване в реєстрі № 729;

- визнано недійсним та скасовано протокол № 1010021/1 та протокол № 109048/1 від 23.04.2010 р. проведення прилюдних торгів по реалізації майна;

- визнано недійсним та скасовано акт старшого державного виконавця Григорян О.Г. про продаж на прилюдних торгах від 23.04.2010 р. нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення напівпідвалу загальною площею 511,50 кв. м та цокольного поверху загальною площею 503,10 кв. м, що знаходяться за вищевказаною адресою.

Зазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.12.2014 р. залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.04.2015 р.

Як вбачається з рішень Приморського районного суду м. Одеса від 04.11.2011 р., 31.05.2012 р., 22.08.2012 р., 13.12.2012 р., 15.05.2013 р.,21.05.2013 р. та інших, суд дійшов висновку, що ПАТ "Укргазбуд" не мало підстав на отримання права власності на весь будинок в цілому, оскільки у відповідності до умов контракту № 16 від 09.02.2000 р. додаткової угоди від 07.08.2002 р., акту від 02.07.2003 р. ПАТ "Укргазбуд" отримував у власність лише сім квартир, якими мав право володіти та розпоряджатись на свій розсуд.

Крім того, у відповідних рішеннях Приморського суду, які залишені без змін ухвалами Одеського апеляційного суду, встановлено, що права власності на квартири у вищевказаному будинку належить іншим фізичним особам на підставі договорів про інвестування в будівництво житлового будинку, договорів купівлі-продажу, дарування.

Відповідно до ст. 35 ч. 2 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом положень п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Вищенаведене свідчить про неправомірне набуття Відповідачем-1 права власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, що складається з 8-ми поверхового 56 квартирного житлового будинку з вбудованою автостоянкою та офісами загальною площею квартир 4049,7 кв. м, жилою площею 2109,9 кв. м, включаючи 79,6 кв. м цокольного поверху.

Крім того, не дивлячись на те, що, як вбачається з матеріалів справи та пояснень Позивача, Асоціація користується та утримує 79,6 кв. м цокольного поверху з часу отримання права власності на це майно по теперішній час, наявність у ПАТ „Укргазбуд" дійсного свідоцтва про право власності на спірне майно дає право даному товариству у будь-який час і без будь-яких перешкод розпорядитися цим майном Позивача, що становить загрозу порушенню права власності на вказаний об'єкт нерухомості останнього, підтвердження чого є вищенаведений факт набуття права власності на зазначені вище приміщення цокольного поверху ОСОБА_1., яка намагалася скористатись цим правом шляхом вселення до цих приміщень.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування житлом, на спадщину, на частку в спільному майні, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює непевність у правовому статусі носія суб'єктивного права.

Згідно ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства України та обставини даної справи, судова колегія вважає цілком обґрунтованими доводи Позивача про необхідність захисту його права власності на вищезгадане нерухоме майно.

Відтак, враховуючи нерозривний зв'язок між виникненням права власності на нерухоме майно та обов'язковим одержанням його власником відповідного свідоцтва про право власності, яке посвідчує це право, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САА № НОМЕР_1, виданого 26.01.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради Відповідачу-1 в частині 14/1000, що складають 79,6 кв. м цокольного поверху, розташованого у будинку АДРЕСА_1.

Така правова позиція підтримується Вищим господарським судом України, зокрема, у постановах від 09.04.2015 р. у справі № 905/1261/14, від 09.07.2015 р. у справі № 906/1415/14.

Стосовно доводів Скаржника про те, щодо свідоцтво про право власності не є правочином, судова колегія зазначає, що дійсно саме свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється (підтверджується) право власності. Поряд з цим, питання правомірності видачі та дії свідоцтво про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане, а, як вище згадувалось, оскаржуване розпорядження, на підставі якого Відповідачу-1 було видане свідоцтво про право власності на весь житловий будинок по вул. Колонтаївській 9/11 у м. Одеса, було прийнято неправомірно.

Відтак, дослідивши наведені вище положення чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015 р. залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Повний текст постанови складено та підписано 10.09.2015 р.

Головуючий суддя М.В. Сидоренко

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя В.І. Жеков