Постанова № 50060789, 02.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа № 914/708/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці № 38 від 04.06.15р., б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2015р.

у справі № 914/708/14

за позовом приватного підприємства агрофірми «Дружба», c. Тернопілля, Миколаївський район, Львівська область, від імені якої діє арбітражний керуючий - ліквідатор Ріжнів Михайло Іванович, с. Дуліби, Стрийський район, Львівська область;

до відповідача-1 Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38, м. Львів;

до відповідача-2 Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, м. Миколаїв, Львівська область;

про визнання права на частку у статутному капіталі, скасування записів в ЄДРПОУ, зобов’язання про внесення запису до ЄДРПОУ

представники сторін:

- від позивача – Жиравецький Т.М.

- від відповідача 1 - Оприско М.В.

- від відповідача 2 - Лукомська В.Г.

Права та обов’язки сторін, передбачені ст. 20, 22 ГПК України, представникам сторін, роз’яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.04.2015р. (суддя Матвіїв Р.І.) у справі № 914/708/14 позовні вимоги приватного підприємства агрофірми «Дружба» (надалі ПП агрофірма «Дружба») від імені якого діє арбітражний керуючий – ліквідатор Ріжнів Михайло Іванович до Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці № 38 (надалі Миколаївська МШБД № 38) задоволено повністю: визнано за приватним підприємством агрофірма «Дружба» право на частку в статутному капіталі в Миколаївській міжгосподарській шляхо-будівельній дільниці № 38, статутний капітал якої складає суму, що еквівалентна 53,2 тисячі карбованців (0,53 грн.) у розмірі, що еквівалентна 5,9 тис. карбованців (0,06 грн.) та складає 11,09 % від загального розміру статутного капіталу. Позовні вимоги до Миколаївського районного управління юстиції Львівської області (надалі МРУЮ ЛО)задоволено частково: зобов’язано МРУЮ ЛО внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який відображає ПП агрофірма «Дружба» в якості учасника Миколаївської МШБД № 38, статутний капітал якої складає 53,2 тисячі карбованців (0,53 грн.), з долею у статутному капіталі у розмірі 11,09% та в сумі, що еквівалентна 5,9 тис. карбованців. У задоволенні позовних вимог в частині скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 31.05.2005 року за № 1400112200000000212 про включення відомостей про юридичну особу відмовити.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд з’ясувавши правонаступництво приватного підприємства агрофірми «Дружба», наявність частки у статутному капіталі Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці № 38 при створенні та діяльності останньої, відсутність доказів прийняття загальними зборами рішення про зміну розміру статутного капіталу підприємства відповідача, прийшов до висновку про порушення права позивача на частку в статутному капіталі, відтак, позовну вимогу до відповідача 1 задоволив. Встановивши, що вимога позивача стосовно зобов’язання Реєстраційної служби Миколаївського РУЮ Львівської області внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який відображає визнання за ПП агрофірмою «Дружба» права на частку в статутному капіталі Миколаївської МШБД №38 є похідною від попередньої, задоволив таку, при цьому зазначивши, що від імені держави державну реєстрацію змін стосовно розміру частки одного із засновників у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює державний реєстратор. Разом з тим, державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реалізує у даному випадку Миколаївське районне управління юстиції Львівської області, а тому виконання вимоги про внесення відповідних змін покладається на відповідача2. В задоволенні вимоги позивача про скасування запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.05.2005 року за № 1400112200000000212 про включення відомостей про юридичну особу, суд відмовив, оскільки до матеріалів справи не долучено жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 33-34 ГПК України, які б спростовували волевиявлення юридичної особи шляхом вчинення уповноваженою особою дій по заповненню реєстраційної картки, а неправомірність вчинення державним реєстратором реєстраційної дії не підтверджена та не доведена.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду Миколаївська МШБД № 38 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач 1 покликається на те, що згідно із статутом, зареєстрованим 22.03.1995р., Миколаївська МШБД № 38 є самостійною юридичною особою, а відповідно до п. 3.1 статуту майно дільниці є колективною власністю господарств-засновників (учасників) і трудового колективу дільниці і жодної вказівки на формування статутного капіталу, його розмір та розподіл часток між учасниками та членами трудового колективу в статуті немає. Відтак, задовольняючи вимогу позивача про визнання права на частку в статутному капіталі юридичної особи, місцевий господарський суд всупереч положенням статуту юридичної особи констатував наявність у неї статутного капіталу та визнав у ньому частку позивача, що є по суті внесенням змін в статут, організаційну структуру юридичної особи та втручанням в її господарську діяльність. Разом з тим, апелянт зазначає, що ПП агрофірма «Дружба» є неналежним позивачем, оскільки цілісний майновий комплекс, який належав ПАФ «Дружба», згідно рішення зборів об’єднання співвласників цілісного майнового комплексу ПАФ «Дружба» від 24.02.2008 р. був переданий Раді об’єднання співвласників цілісного майнового комплексу, а в подальшому проданий гр. Крупському В.С., відтак ПП агрофірма «Дружба» не може в цій частині бути правонаступником ПАФ «Дружба». Відповідач 1 також вказує на те, що місцевий господарський суд не вправі зобов’язувати Миколаївське районне управління юстиції у Львівській області внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, оскільки в такому випадку суд вирішує питання, належне до компетенції виключно реєстраційної служби.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що Миколаївська міжгосподарська шляхо-будівельна дільниця № 38 є юридичною особою корпоративного типу, адже із звітів про фінансові результати, звітів про рух коштів та звітів про власний капітал станом на 01.01.2003, 01.01.2004р. та 01.01.2005р. вбачається існування статутного капіталу. Поруч з тим, у реєстраційній картці Миколаївського МШБД № 38 від 22.03.1995 р. також містяться відомості про розмір статутного фонду та частки кожного із засновників юридичної особи. Оскільки в реєстраційній картці на проведення процедури державної реєстрації Миколаївського МШБД № 38 передбачено серед засновників цілий ряд юридичних осіб і враховуючи, що юридичні особи не можуть бути членами трудового колективу, відтак Миколаївська МШБД № 38 не є колективним підприємством.

Відповідач 2, на виконання вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2015р., подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на те, що ПАФ «Дружба» має підстави заявляти позов про право на частку у статутному капіталі Миколаївського МШБД № 38, оскільки, як вбачається з реєстраційної справи Миколаївського МШБД № 38, яка розпочинається з реєстраційної картки від 22.03.1995р., зазначено перелік засновників, в тому числі ВГСК «Дружба» із часткою в статутному фонді 5,9 тис. карб.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне.

Приватна агрофірма «Дружба» звернулася до місцевого господарського суду з позовом до Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці № 38 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області (надалі по тексту рішення – відповідач 2) про визнання приватного підприємства агрофірма «Дружба» засновником та учасником Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38 з розміром частки в статутному капіталі 11,2%, а також про зобов’язання Реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який відображає Приватне підприємство агрофірма «Дружба» (іден. номер 03760912) в якості учасника Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38 (іден. номер 0545450) з долею у статутному капіталі у розмірі 11,2%.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції позивачем змінено предмет позовних вимог та заявлено їх у наступному вигляді: визнати за Приватним підприємством агрофірма «Дружба» право на частку в статутному капіталі (право на участь) в Миколаївській міжгосподарській шляхо-будівельній дільниці №38, статутний капітал якої складає суму, що еквівалентна 53, 2 тисячі карбованців (0,53 грн.) у розмірі, що еквівалентна 5,9 тис. карбованців (0,06 грн.) та складає 11,09% від загального розміру статутного капіталу; скасувати записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.05.2005 року за № 1400112200000000212 про включення відомостей про юридичну особу; зобов’язати Реєстраційну службу Миколаївського районного управління юстиції Львівської області внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який відображає Приватне підприємство агрофірма «Дружба» в якості учасника Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38, статутний капітал якої складає 53, 2 тисячі карбованців (0,53 грн.), з долею у статутному капіталі у розмірі 11,09% та в сумі, що еквівалентна 5,9 тис. карбованців на момент прийняття рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, оцінивши подані сторонами докази у справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість апеляційной скарги і скасування оскаржуваного рішення з наступних підстав:

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 статуту Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38, перереєстрованого виконкомом районної ради народних депутатів розпорядженням № 101 від 22.03.1995 року за реєстраційним номером 21000030 від 27.03.1995 року, Миколаївська міжгосподарська шляхо-будівельна дільниця №38 є правонаступником шляхо-будівельної пересувної госпрозрахункової дільниці і створена відповідно до Закону України «Про підприємництво», «Про власність», «Про підприємства в Україні» та установчих зборів господарств учасників згідно з протоколом № 2 від 06.03.1995 року. Дільниця є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, штамп (а.с. 56 т. І).

Пунктом 3 статуту встановлено, що майно дільниці є колективною власністю господарств-засновників /учасників/ і трудового колективу дільниці. Майно дільниці становлять основні засоби, обігові кошти інші матеріальні цінності, вартість яких відображається в бухгалтерському балансі дільниці.

Згідно з п. 4.3 статуту прибутки дільниці розподіляються відповідно до рішення зборів-учасників і направляються, зокрема, на нарахування дивідендів господарствам-учасникам, відповідно до частки (паїв) кожного, нарахування у власність членів трудового колективу дільниці (а.с. 58 т.І).

З реєстраційної картки від 22.03.1995 року, що міститься в реєстраційній справі Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38 вбачається, що засновниками підприємства відповідача 1 були виробничий сільськогосподарський кооператив (надалі - ВСГК) «Дністер» із часткою у статутному фонді 4, 8 тис. крб.; ВГСК «ім. І.Франка» із часткою у статутному фонді 8, 6 тис. крб.; ВГСК «Верховина» із часткою у статутному фонді 2, 7 тис. крб.; ВГСК «Дружба» із часткою у статутному фонді 5, 9 тис. крб.; ВГСК «Україна» із часткою у статутному фонді 6, 6 тис. крб.; ВГСК «Золотий колос» із часткою у статутному фонді 2, 0 тис. крб.; ВГСК «В.Горожанна» із часткою у статутному фонді 5, 9 тис. крб.; ВГСК «ім. Сагайдачного» із часткою у статутному фонді 2, 6 тис. крб.; ВГСК «Галичина» із часткою у статутному фонді 4,2 тис. крб.; ВГСК «Горуцький» із часткою у статутному фонді 3, 0 тис. крб.; ВГСК «Прикарпаття» із часткою у статутному фонді 3, 1 тис. крб., ВГСК «ім. Шевченка» із часткою у статутному фонді 3,8 тис. крб. Форма власності – колективна (а.с. 49 т.І).

Як вбачається з даних реєстраційної картки Ф № 6 від 30.05.2005 року, засновниками юридичної особи визначені: трудовий колектив Миколаївської МШБД № 38, Приватна агрофірма «Горожанна», Приватна агрофірма ім. Івана Франка, Приватна агрофірма «Дружба», Приватна агрофірма «Золотий колос», спілка власників селянських господарств ім. Шевченка, Приватна агрофірма «Галичина», Приватна агрофірма «Дністер», сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Раделичі», товариство з обмеженою відповідальністю «Горуцький», Приватна агрофірма ім. Дорошенка, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна».

З витягу з ЄДРПОУ (а.с. 40-42 т. 1) вбачається, що станом на 17.03.2014 року, за кодом юридичної особи 05454450 зареєстрована Миколаївська міжгосподарська шляхо-будівельна дільниця №38 з організаційно-правовою формою «колективне підприємство», створена 22.03.1995 року, засновниками є: Приватна агрофірма «Горожанна», Приватна агрофірма ім. Івана Франка, Приватна агрофірма «Дружба», Приватна агрофірма «Золотий колос», спілка власників селянських господарств ім. Шевченка, Приватна агрофірма «Галичина», Приватна агрофірма «Дністер», сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Раделичі», сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Горуцьке», Приватна агрофірма ім. Дорошенка, фізичні особи, при цьому всі із розміром внеску до статутного капіталу 0,00 грн., керівник – Козерема Мирослав Васильович.

Тобто, відомості стосовно складу засновників Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38 у описаних документах є різними.

З матеріалів справи вбачається, що Миколаївська міжгосподарська шляхо-будівельна дільниця № 38 заснована згідно рішення Миколаївської районної ради від 16.10.1969р. як міжколгоспна організація, пайовиками якої були колгоспи(а.с. 127-130 т.1); згідно даного рішення колгоспам-засновникам (інвесторам) Миколаївського району необхідно було перерахувати кошти в сумі 74,6 тис. карб. Фактично було перераховано в 1970 р. 53,4 тис. карб, в тому числі колгоспом «Дружба» 5,9 тис. крб.

З наявної в матеріалах справи реєстраційної картки вбачається, що станом на 22.03.1995р. одним із засновників, інвесторів Миколаївського МШБД №38 значиться ВГСК (виробничо-сільськогосподарський кооператив) «Дружба» із внеском в статутний фонд 5,9 тис. карб. (а.с. 32 т.1, зворот).

Однак, з листа Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці № 38 за № 2 від 10.01.2014р. (а.с. 143 т.1) вбачається, що в рішенні Миколаївської районної ради від 16.10.1969р. вказувалось, що Миколаївській ШБД № 38 надавалось право на протязі 3-х років, а саме 1970-1972 р.р., сплатити в подвійному розмірі пайові внески колгоспам-засновникам; дане рішення Миколаївською ШБД № 38 було повністю виконано і претензій від засновників під час розпаювання колгоспів до Миколаївської ШБД № 38 не надходило.

З позовної заяви вбачається, що позивач вважає себе правонаступником сільськогосподарського підприємства «Дружба», яке було учасником (засновником,інвестором) Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38 і таким, що володіє корпоративними правами підприємства відповідача 1. Вважає своє право порушеним, оскільки на даний час позбавлений права на участь в управлінні Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38 як засновник, та на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації, а також позбавлений інших правомочностей, передбачених законом та статутними документами, так як його частка в статутному капіталі становить 0%.

Процесуальне правонаступництво – це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців».

Правонаступництво за майном (правами та обов'язками) юридичних осіб відбувається в разі їх реорганізації (злиття, поділу, приєднання чи перетворення), а майно переходить до нововиниклої юридичної особи в день підписання передаточного балансу.

Порядок ліквідації та реорганізації юридичних осіб визначається законодавством; порядок ліквідації та реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств» правонаступник повинен довести факт правонаступництва, подавши, зокрема, документи, які підтверджують припинення існування реорганізованого підприємства і створення у зв'язку з цим нового (або нових).

Однак, аналізом наявних в матеріалах справи документів, судовою колегією встановлено, що відповідно до п. 1.1 статуту приватного підприємства агрофірма «Дружба» дане підприємство створене у відповідності з Законами України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про зовнішньо-економічну діяльність» та іншим чинним законодавством України. Засновником і власником приватного підприємства агрофірма «Дружба» є громадянин України Зайло Богдан Ярославович, який є також головою підприємства.

В матеріалах справи відсутні, ні позивачем, ні державним реєстратором реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області не подані, а судом не здобуті належні та допустимі докази (протокол загальних зборів ВГСК «Дружба» щодо реорганізації чи ліквідації кооперативу, передавальний акт, тощо), які б з достовірністю стверджували, що приватне підприємство агрофірма «Дружба» є правонаступником колгоспу «Дружба», який був одним із засновників Миколаївської ШБД № 38, ані виробничого сільсько-господарського кооперативу «Дружба», ані селянської спілки «Дружба», ані приватної агрофірми «Дружба».

Згідно з постановою господарського суду Львівської області від 05.02.2013 року у справі № 914/248-ц приватну агрофірму «Дружба» (код ЄДР 03760912) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Ріжніва Михайла Івановича.

Як вбачається з листування сторін, 09.12.2013 року арбітражний керуючий Ріжнів М.І. звернувся до керівника Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38 з листом-запитом (вих. № 28) про надання інформації стосовно розміру (0,00 грн.) частки приватної агрофірми «Дружба». У відповідь на вказаний лист-запит відповідач 1 надіслав листа за вих. № 2 від 10.01.2014 року, з якого вбачається, що рішення Миколаївської районної ради від 16.10.1969 року, яким було засновано Миколаївську ШБД-38 і яку було зобов’язано на протязі 1970-1972 років сплатити в подвійному розмірі пайові внески колгоспам-засновникам, відповідачем 1 було повністю виконано, претензій від засновників під час розпаювання колгоспів до відповідача 1 не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказана стаття Господарського процесуального кодексу України презюмує право кожної особи на звернення до суду, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача.

Водночас, за змістом вказаної статті, якщо приводом звернення до суду зазначено порушення права чи законного інтересу, таке порушення або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення немає, суд повинен відмовити в позові.

Враховуючи, що позивачем не було доведено факту його правонаступництва колгоспу «Дружба», який у 1969 році був одним із засновників Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці № 38, а відтак не доведено суду, яке саме право чи охоронюваний законом інтерес позивача було порушено, судова колегія вважає, що рішенням господарського суду Львівської області від 27.04.2015р. у справі № 914/708/14 є необґрунтованим.

За статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене судова колегія прийшла до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2015р. у даній справі слід скасувати, а в задоволенні позову приватного підприємства агрофірми «Дружба», від імені якого діє арбітражний керуючий – ліквідатор Ріжнів М.І. про визнання права на частку у статутному капіталі Миколаївської МШДБ № 38 – відмовити.

В порядку ст.49 ГПК України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38 задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2014р. у справі № 914/708/14 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з приватного підприємства агрофірми «Дружба» (81614, Львівська область, Миколаївський район, с. Тернопілля, вул. Грушевського, 15, код ЄДРПОУ 03760912) на користь Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці № 38 (81614, Львівська область, Миколаївський район, с. Тростянець, код ЄДРПОУ 0545450) 1218,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 09.09.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.