Постанова № 50060679, 08.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.09.2015р. справа №913/32/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Попков Д.О.

Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

при секретарі судового засідання

Максимовій О.Ю.

за участю представників сторін:

Прокурор:

не з’явився;

від позивача:

не з’явився;

від відповідача:

не з’явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області

на рішення господарського суду

Луганської області

від

30.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.)

по справі

№913/32/15 (суддя Секірський А.В.)

за позовом

Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області

до

Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області

про

стягнення 13 300921,96грн.

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (Позивач) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області (Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати з січня 2014р. по лютий 2015р. у розмірі 12 009 966,13грн., пені у сумі 1 263 356,21 грн. та 3% річних у сумі 27599,62 грн. за договором оренди державного майна №001036/09 від 17.08.2001р.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.06.2014р. по справі №913/32/15 позовні вимоги Позивача були задоволені в повному обсязі - стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області основного боргу у розмірі 12 009 966,13 грн., пені у сумі 1 263 356,21 грн., 3% річних у сумі 27599,62 грн.

Рішення першої інстанції було вмотивоване доведеністю факту невиконання Відповідачем свого обов’язку за договором оренди по внесенню орендної плати за розглядуваний період та відсутністю підстав для застосування положень ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з огляду на: зупинення розпорядженням КМУ №1079-р від 05.11.2014р. дії розпорядження КМУ №1053-р від 30.10.2014р. та зупинення ухвалою Вищого адміністративного суду у справі №826/18330/14 від 19.05.2015р. постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р., а також – безпідставність посилання Відповідача на ст.617 Цивільного кодексу України через ненадання ним згідно із вимогами ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України.

Публічне акціонерне товариство «Лисичанський склозавод «Пролетарій», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 30.06.2015р. по справі №913/32/15 та прийняти нове, яким відмовити Позивачу у задоволенні вимог в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає безпідставне незастосування місцевим судом положень ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»; безпідставну відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви №4/15 від 30.06.2015р. про зміну умов договору оренди державного майна, за яким нараховані стягувані кошти за первісним позовом та нездійснення в межах справи остаточного звірення розрахунків.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 18.08.2015р. о 10.00год., з подальшим відкладанням на 08.09.2015р. об 11.30год.

Розпорядженням секретаря Другої судової палати від 07.09.2015р., у зв'язку із перебуванням суддів Зубченко І.В. та Марченко О.А. у відпустці їх у складі судової колегії було замінено на суддів Стойка О.В. та Черноту Л.Ф. відповідно.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось з фіксацією у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники учасників справи у судове засідання 08.09.2015р. попри належну обізнаність про нього (а.с.а.с.225-227) без пояснення причин не з’явились, що з урахуванням надання Скаржником доповнень до апеляційної скарги №4/15 від 04.09.2015р. та доказів сплати в межах строку відстрочення судового збору згідно вимог суду (а.с.а.с.228,229), надання Прокурором та Позивачем відзивів на апеляційну скаргу (а.с.а.с.204-207, 214-215) та клопотання Позивача від 10.08.2015р. про здійснення розгляду справи без участі його представника (а.с.222), за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті та встановленню правової визначеності у спірних правовідносинах у світлі гарантованого ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на розгляд справи впродовж розумного строку.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи 17.08.2001р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (Орендар) укладено договір оренди державного майна № 001036/09, відповідно до умов пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Ордена Трудового Червоного Прапора державний скляний завод "Пролетарій" (а.с.а.с. 11-15).

Відповідно до акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Ордена Трудового Червоного Прапора державний скляний завод «Пролетарій» від 17.08.2001р. вартість майна, яке передається в оренду, складала 60 256 432,00грн. (а.с. 16).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 і з урахуванням змін до неї, затверджених Постановами Кабінету Міністрів України № 699 від 18.05.1998 та № 75 від 19.01.2000 і складає станом на 01.08.2001 - 197 440,24 грн. в місяць без врахування ПДВ.

В перебігу орендних правовідносин розмір орендної плати неодноразово змінювався відповідними додатковими угодами та згідно остаточної редакції п.3.1. Договору, запровадженої договором від 15.04.2013р. про зміни до нього (а.с.а.с.32, 33), розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку – лютий 2012р. становить 750045грн. без ПДВ.

При цьому, у відповідності до п.3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п.3.3 Договору (в редакції договору від 05.04.2012р. про внесення змін до договору оренди державного майна №001036/09 від 17.08.2001р. – а.с.а.с.32,33) орендна плата перераховується в державний бюджет України щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

У п.5.3 Договору сторони встановили, що Орендар зобов'язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату в Державний бюджет України (Орендодавцю).

Відповідно до п.10.3 Договору, у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування орендної плати, Орендар, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» сплачує до Державного бюджету України пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Первісно визначений п.11.1 Договору строк його дії з 17.08.2001р. по 17.08.2006р. включно у подальшому неодноразово змінювався сторонами, в останнє – додатковою угодою №4/218 від 14.03.2008р. (а.с.27) визначався на період з 17.08.2011р. по 17.08.2018р. включно.

Листом №11-05-00317 від 16.03.2015р. (а.с.89) Орендодавець звернувся до Орендаря, у тому числі, з вимогами про сплату наявної заборгованості з орендної плати і нарахованої на неї пені, однак Орендар листом №369 від 07.04.2015р. (а.с.а.с.90, 91), посилаючись на положення ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», наголосив на безпідставності означених вимог.

У зв’язку із невиконанням грошових зобов’язань зі здійснення орендних платежів за період з січня 2014р. по лютий 2015р. у розмірі 12 009 966,13грн. згідно розрахунку (а.с.а.с.37-48), Прокурор, заявивши до стягнення і нараховану пеню (а.с.а.с.49, 50) в розмірі 1263356,21грн. та 3% річних (а.с.51) в сумі 27599,62грн., звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення вказаних коштів, який був задоволений у повному обсягу.

При цьому, ухвалою від 30.06.2015р. відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви Орендаря до Орендодавця про внесення змін до договору оренди державного майна №0010036/09 від 17.08.2001р. з урахуванням всіх укладених додаткових угод до нього, здійснивши перерахунок розміру орендної плати, починаючи з 01.10.2013р., зменшивши вартість майна, що передається в оренду (а.с.а.с.151-153), з мотивів її подання після початку розгляду справи по суті, що відображено у протоколі судового засідання від 21.05.2015р. (а.с.111).

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд зазначає наступне:

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб’єктивного права або інтересу, порушення такого суб’єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

З огляду на правову природу та змісту укладеного між сторонами договору оренди державного майна №001036/09 від 17.08.2001р., статусу об’єкта оренди, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України, зважаючи на триваючий характер таких правовідносин в контексті вимог п.4 Прикінцевих положень та п.4 Прикінцевих та перехідних положень цих Кодексів відповідно.

Сутність заявленого позову полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання зумовленого вказаним договором обов’язку зі сплати орендних платежів та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді додаткового стягнення пені та 3% річних.

Дійсно, укладений між сторонами договір №001036/09 від 17.08.2001р., є належною у розумінні ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР (діяв на момент укладання договору) підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов’язків, зокрема, права Орендодавця на отримання орендних платежів, що безпосередньо закріплено і в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України та ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що підлягають застосуванню до правовідносин періоду формування стягуваних в межах цієї справи коштів.

Проте, в розглядуваному випадку пріоритетному застосуванню підлягає спеціальні норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а саме:

ст.1, що визначає:

- період проведення антитерористичної операції, який частково охоплює визначений місцевим судом період формування стягуваної заборгованості з орендної плати (а саме в частини з 14.04.2014р. і по квітень 2015р. );

- територію проведення антитерористичної операції, що визначається населеними пунктами, визначеними у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

та ст.7 цього Закону, що скасовує орендну плату за користування державним та комунальним майном на вказаний період проведення антитерористичної операції для суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Апеляційний суд наголошує, що спеціальність означених законодавчих приписів по відношенню до приведених вище норм відносно обов’язку сплати орендної плати за користування комунальним майном зумовлена п.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VI від 02.09.2014р.

Означений Закон відповідно до п.1 його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з наступного дня після його опублікування, яке відбулося 14.10.2014р. у «Голосі України» №197 та за своєю сутністю в частині наведених вище норм встановив тимчасове спеціальне право орендарів не здійснювати орендні платежі за користування комунальним майном впродовж відповідного періоду (що розпочався з 14.04.2014р.), коло яких (орендарів – суб’єктів означеного спеціального права) визначається суб’єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території населених пунктів, визначення переліку яких цим Законом доручено Кабінету Міністрів України (абз. 3 п.5 ст.11 Закону).

Таким чином, означене спеціальне право, яке за своєю суттю опосередковує гарантії підприємництва в умова запровадженого особливого режиму антитерористичної операції встановлено і надано безпосередньо спеціальним Законом у відповідності до п.8 ст.92 Конституції України та в силу цієї ж норми Основного Закону не можуть бути скасовані інакше, ніж відповідним Законом або у встановленому таким Законом порядку. В свою чергу, Кабінет Міністрів України зобов’язаний на виконання Закону №1669-VI від 02.09.2014р. лише визначити коло суб’єктів такого спеціального права і це повноваження не може ототожнюватися із запровадження цього права або його зміною/скасуванням.

Прийняттям розпорядження №1053-р від 30.10.2014р. Кабінет Міністрів України виконав покладений на нього обов’язок та опосередковано (за територіальною ознакою) встановив коло суб’єктів, яким, зокрема, Законом України №1669-VI від 02.09.2014р. надане спеціальне право щодо звільнення від орендної плати за користування комунальним майном, що зумовило персональне набуття відповідними суб’єктами означеного тимчасового права з огляду на приписи ч.2 ст.52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» №794-VII від 27.02.2014р.

Оскільки ані Закон України №1669-VI від 02.09.2014р., ані Закон України «Про Кабінет Міністрів України» №794-VII від 27.02.2014р. не передбачають можливості (повноважень) Кабінету Міністрів України шляхом прийняття організаційно-розпорядчого акту (яким є розпорядження згідно із ч.3 ст.49 Закону України №794-VII від 27.02.2014р.) скасування або обмеження у інший спосіб встановленого законами України прав, остільки подальше прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження №1079-р від 05.11.2014р. (незалежно від результатів його оскарження в межах адміністративного судочинства) про зупинення дії розпорядження №1053-р від 30.10.2014р. жодною мірою не впливає на наявність і існування у визначеного на той момент належним чином кола суб’єктів спеціальних прав, передбачених Законом №1669-VI від 02.09.2014р.

Дійсно, в силу ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.3 Закону України №794-VII від 27.02.2014р. Кабінет Міністрів України як орган державної виконавчої влади може здійснювати свої повноваження виключно у визначених Конституцією та законами України межах. При цьому, згідно із ч.1 ст.52 Закону України №794-VII від 27.02.2014р. обов’язкові для виконання розпорядження Урядом видаються виключно на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України. Як зазначалося вище, відсутні норми Конституції або Законів України, які б передбачали право Уряду шляхом прийняття розпоряджень невілювати (скасовувати або обмежувати) встановлені Законом №1669-VI від 02.09.2014р. спеціальні права, які на виконання цього Закону і у встановленому ним порядку були надані відповідному колу суб’єктів, тому у суду в силу вимог ст.8 Конституції України та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для незастосування визначеного розпорядженням КМУ №1053-р від 30.10.2014р. Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція лише з мотивів подальшого прийняття розпорядження №1079-р від 05.11.2014р.

Апеляційним судом також враховується, що зупинення дії актів Уряду в силу п.15 ч.1 ст.106 Конституції України та ч.6 ст.49 Закону України №794-VII від 27.02.2014р. може бути здійснено лише Президентом України.

Між тим, місцевий суд означених норм матеріального права не застосував та всупереч положень ст.8 Конституції України дійшов безпідставного висновку щодо неможливості застосування у розглядуваній справі спеціальних норм ст.7 Закону України №1669-VI від 02.09.2014р. лише з мотивів існування розпорядження №1079-р від 05.11.2014р. та зупинення виконання Вищим адміністративним судом України судових актів попередніх інстанцій про його незаконність, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі відносно позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 14.04.2014р. по квітень 2015р. включно та нарахованих на цю заборгованість пеню і 3%річних.

Дійсно, оскільки з огляду на відомості місця державної реєстрації (а.с.а.с.34, 35) та розташування орендованого майна Відповідач здійснює свою господарську діяльність з користування таким майном державної власності на території м. Лисичанська Луганської області, який входить до визначеного розпорядженням КМУ №1053-р від 30.10.2014р. відповідного Переліку населених пунктів, а період формування стягуваної заборгованості частково охоплений періодом, визначеним ст.1 Закону України №1669-VI від 02.09.2014р., остільки в силу ст.7 цього Закону Позивач як Орендодавець не мав захищуваного заявленим Прокурором позовом суб’єктивного права на отримання тимчасово скасованої орендної плати, а у Орендаря, відповідно, не було обов’язку впродовж періоду формування стягуваної заборгованості сплачувати таку орендну плату в сумі 9386616,27грн., яка, за підрахунками апеляційного суду, була нарахована за період з 14.04.2014р. по квітень 2015р. включно.

Відсутність суб’єктивного права та кореспондуючого йому обов’язку відносно сплати означеної суми орендної плати унеможливлює наявність порушення відповідного грошового зобов’язання з боку Відповідача у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, та застосування визначених позовними вимогами наслідків такого порушення, визначених ст.ст.611, 625 цього Кодексу.

Відтак, за таких обставин дії спеціальної норми ст.7 Закону України №1669-VI від 02.09.2014р. суд в силу ч.1 ст.19 Конституції України та ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України не може примушувати Відповідача до виконання необов’язкових для нього дій і застосовувати негативні наслідки невиконання цих дій. Зважаючи на це нарахування і стягнення на означену суму скасованої орендної плати пені в розмірі 1014957,69грн. та 3% річних в розмірі 21394,15грн. є також безпідставним.

У світлі означеного висновку апеляційного суду, достатнього для часткового скасування переглядуваного рішення в порядку п.4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України і прийняття нового про відому у задоволені відповідної частини.

Наразі, доводи Скаржника щодо неправомірної відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви апеляційним судом відхиляються, оскільки такий позов всупереч ст.60 Господарського процесуального кодексу України дійсно був поданий після початку розгляду справи по суті.

В свою чергу, рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості за період с 01.01.2014р. по 13.04.2014р. включно в сумі 2623349,86грн., та нарахованої на неї у відповідності до умов договору, положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та приписів ст.ст.611 і 625 Цивільного кодексу України пені в розмірі 248398,52грн. і 3% річних 6205,47грн. є правомірним і обґрунтованим, оскільки на вказаний період не розповсюджується положення ст.7 Закону №1669-VI від 02.09.2014р., а Відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено належних доказів місцевому суду припинення відповідного грошового зобов’язання у будь-який спосіб, передбачений чинним законодавством.

При цьому, згадуване за змістом апеляційної скарги і долучене до неї платіжне доручення №1402388 від 26.03.2015р. на суму 2700грн. в силу ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України до уваги не приймається, оскільки Відповідач не був позбавлений можливості своєчасно його представити місцевому суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладається і стягується до державного бюджету судовий збір за подання позовної заяви, пропорційний розміру належної до задоволення частини позовних вимог, а з Позивача на користь Відповідача підлягають стягненню витрати останнього зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених її вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 19, 92, 115 Конституції України, ст.ст.4, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.) у справі №913/32/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Луганської області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.) у справі №913/32/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 9386616,27грн., нарахованої за період з 14.04.2014р. по квітень 2015р. включно, а також – нарахованих на цю заборгованість пеню в розмірі 1014957,69грн. та 3% річних в розмірі 21394,15грн., а також судового збору в сумі 57267,5грн.

3. Прийняти в цій частині нове рішення у справі №913/32/15, яким відмовити у задоволені позовних вимог заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 9386616,27грн., нарахованої за період з 14.04.2014р. по квітень 2015р. включно, а також – нарахованих на цю заборгованість пеню в розмірі 1014957,69грн. та 3% річних в розмірі 21394,15грн.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (93112, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Мічурина, буд.1, ідентифікаційний код 31380846) в дохід Державного бюджету України на рахунок 31214206783004, одержувач – УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, ОКПО 37999675, код класифікації доходів 22030001, призначення платежу – «судовий збір», код 02844564 судовий збір в сумі 15812,5грн.

5. В іншій частині Рішення Господарського суду Луганської області від 30.06.2015р. (повний текст підписано 06.07.2015р.) у справі №913/32/15 залишити без змін.

6. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32а, ідентифікаційний код 13398493) на користь Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (93112, Луганська область, м. Лисичанськ, вул.. Мічурина, буд.1, ідентифікаційний код 31380846) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 28633,75грн.

7. Доручити Господарському суду Луганської області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

8. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Судді: О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надруковано: 6 прим.: 1 – прокурору, 2, 3 – сторонам, 4- у справу, 5-ГСЗО, 6-ДАГС