Постанова № 50060334, 07.09.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015 року Справа № 904/2730/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Крутовських В.І., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. у справі №904/2730/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія", м. Київ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України, с. Затишне, Криничанський район, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національна академія аграрних наук України, м. Київ

про стягнення 4773101,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України, за участю третьої особи - Національна академія аграрних наук України про стягнення 4773101,89 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки №ППММ-30/03/12-06 від 30.03.2012р. щодо оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. у справі №904/2730/15 (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" 3456299,13грн. - основна заборгованість; 231240,62грн. - три проценти річних; 1085277,93 грн. - інфляційних втрат; 73075,65 грн. – судовий збір. В решті позову відмовлено.

Означене рішення вмотивоване встановленими судом першої інстанції фактами поставки позивачем товару відповідачу та його неповну та несвоєчасну оплату відповідачем в обумовлені договором строки, що було документально доведено. Водночас суд встановив, що позивач арифметично невірно визначив суму нарахованих ним відповідачу трьох процентів річних у зв'язку з прострочкою виконання грошових зобов'язань, тому частково задовольнив такі позовні вимоги.

Не погодившись із означеним рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. у справі №904/2730/15, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що це рішення суду є необґрунтованим та прийнятим без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому просить скасувати це рішення суду і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Одночасно відповідач подав клопотання про поновлення строку, встановленого для подання апеляційної скарги, посилаючись на поважність причини його пропуску.

В обґрунтування своїх вимог у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що належним доказом факту виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за догвором може бути первинний документ, складений відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Натомість судом не застосовано ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.п. 2, 5-7, 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (яка діяла на момент вчинення спірних господарських операцій). Вказує при цьому, що копії наданих позивачем видаткових накладних та довіреностей складені з порушенням зазначеним норм, а саме, як первинні документи не містять всіх обов’язкових реквізитів. Щодо наявного в матеріалах судової справи акту звірення взаємних розрахунків відповідач вважає, що цей документ також не є належним доказом заборгованості, оскільки не містить істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов’язків позивача і відповідача, підписання акту не впливає на їх майновий стан, ніяких прав та обов’язків у сторін внаслідок звіряння розрахунків між ними не виникає. Крім того, скаржник зазначає, що відсутня будь-яка товарно-транспортна документація, яка б підтверджувала факт поставки позивачем товару згідно умов договору.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Величко Н.Л., Іванов О.Г. ухвалою від 07.07.2015р. відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. у справі №904/2730/15, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 27.07.2015р. о 12:00 год.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу на розгляд суду апеляційної інстанції не подав.

Національна академія аграрних наук України (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) письмових пояснень щодо спірних правовідносин до матеріалів судової справи не надала.

До початку судового засідання 27.07.2015р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізнішу дату, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника ТОВ "Торгова Аграрна Компанія". Це клопотання позивача було задоволене колегією суддів та відкладений розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 07.09.2015р. о 12:15 год.

У зв’язку з перебуванням судді Величко Н.Л. у відпустці, на підставі розпорядження голови суду від 07.09.2015р. для розгляду справи №904/2730/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Крутовських В.І., Іванов О.Г., яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р. прийняла справу до свого провадження та призначила її до розгляду на той же день та час.

У судове засідання 07.09.2015р. представники сторін та третьої особи не з’явилися.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони були належним чином сповіщені про час і місце розгляду справи, але участі свого представника в судових засіданнях не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, а неявка представників сторін не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, повнота яких дозволяє визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що у зв'язку зі зміною складу суду розгляд справи слід розпочати заново, а апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні, в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (Постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України (Покупець) укладено договір поставки №ППММ-30/03/12-06 від 30.03.2012р., за умовами якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця продукти нафтоперероблення рідкі (код 23.20.1) (товар), а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 1.2. вказаного договору поставки кількість, ціна та номенклатура товару, що підлягає поставці за умовами цього договору, визначається у Специфікації, підписаній уповноваженими представниками сторін, що є Додатком №1 та невід’ємною частиною цього договору.

За умовами п.п. 3.1. та 3.2. загальна ціна цього договору складає 8040252,00 грн. та може бути зменшена виключно за взаємною згодою сторін.

Постачальник поставляє товар Покупцю, партіями протягом 7 календарних днів з моменту отримання письмової заявки Покупця на умовах поставки DAP з пунктом призначення: Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Затишне, склад ДП "ДГ "Руно" (згідно з правилами "Інкотермс 2010") (п.5.1. договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що зобов’язання Постачальника по поставці товару за даним договором вважаються виконаними з моменту отримання товару Покупцем.

Визначено пунктами 5.2.1. і 5.2.2. договору, що моментом отримання товару Покупцем є дата отримання товару, а датою отримання товару є дата видаткової накладної на товар.

В п. 5.3. договору сторони погодили, що Постачальник зобов’язаний надавати на кожну партію відвантаженого Покупцю товару наступні документи: товарно-транспортну накладну, сертифікат (паспорт) якості, видаткову накладну на партію товару, податкову накладну на партію товару, інші необхідні документи.

Відповідно п. 4.1.1. і п. 4.2. договору оплата Покупцем поставленого товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника у строк 180 календарних днів з дати поставки товару, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2012р.

Сторони домовились, що датою оплати товару є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, відкрити у банківській установі та зазначений в п. 14 цього договору.

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, тому в питаннях щодо його виконання до спірних відносин насамперед підлягають застосуванню нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють цей вид зобов'язань.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві в період з 22.03.2012р. по 30.09.2012р. товар (нафтопродукти) на загальну суму 3456299,13 грн., що підтверджується видатковими накладними: №444 від 22.03.2012р., №445 від 28.03.2012р., №619 від 12.04.2012р., №629 від 18.04.2012р., №630 від 21.04.2012р., №749 від 26.04.2012р., №750 від 28.04.2012р., №1030 від 07.05.2012р., №1018 від 23.05.2012р., №№1447, 1454, 1459, 1461,1507 від 31.08.2012р., №1623 від 03.09.2012р. та №№2043, 2044, 2045 від 30.09.2012р.

Відповідач факту отримання товару за зазначеними видатковими накладними не визнав, на задоволенні позову заперечував, посилаючись на недотримання під час оформлення документів вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.п. 2, 5-7, 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99. Зокрема, відповідач звертає увагу на відсутність в накладних таких реквізитів як місце складання і посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та відсутність довіреностей на отримання товару тощо.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дійсно, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідні норми встановлені і п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Підпунктом 2.5. пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на власника (власників) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, а за невиконання приписів цього Закону передбачена відповідальність посадових осіб господарюючого суб'єкта. Зокрема, стаття 15 даного Закону передбачає, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в рамках їх повноважень, передбачених законами.

В силу приписів ч. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Судом встановлено, що з наданих позивачем засвідчених копій видаткових накладних вбачається, що всі вони містять підписи представників сторін і скріплені печатками, як позивача так і відповідача.

Щодо відсутності у видаткових накладних №№ 1447, 1454, 1459, 1461, 1507, 1623 від 31.08.2012р. та №№1623, 2043 від 03.09.2012р., №№2044, 2045 від 30.09.2012р. вказівки на посаду особи, якою був отриманий товар, то колегія суддів вважає, що слід взяти до уваги, що відповідач не заперечує проти належності підписів у зазначених накладних саме Чуприні В.М. - особі, яка отримувала товар за довіреністю і за іншими видатковими накладними, а також не заперечує автентичності відтиску печатки, здійсненого на видаткових накладних. При цьому матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ДП "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України.

Так, відповідно до п. 64 і п. 65 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998р. (із змінами і доповненнями), обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій; бланки з кутовими та повздовжніми штампами організацій, що мають необхідний трафаретизований текст документів, які дають право на інспектування, нагляд та відвідування організацій; посвідчення особи, посвідчення про відрядження, а також усі види перепусток, бланки документів про освіту (атестати, дипломи, посвідчення), трудові книжки. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Тобто, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням його участі у здійсненні певної господарської операції.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відсутність довіреностей на отримання товару за окремими накладними, а саме: №№749, 1030, 1018, 1447, 1454, 1459, 1461, 1507, 1623, 2043, 2044, 2045 не підтверджує його прийняття зазначеною від імені державного підприємства у видаткових накладних фізичною особою - колегії суддів також вважає безпідставними.

Так, згідно з листом Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005р. довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, є первинним документом, що фіксує рішення посадової особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки) товарів.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом України, який в своїй постанові від 29.04.2015р. у справі №3-77гс15 вказав, що відповідно до п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 16.05.96 №99 (яка була чинна на час здійснення господарської операції по передачі товару), довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей. Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Враховує колегія судів також й те, що пунктами 6.1.1. - 6.1.4. договору були встановлені обов’язки Покупця: приймати поставлений товар згідно з видатковою накладною на товар у терміни, що узгоджені умовами цього договору; своєчасно проводити оформлення та підписання необхідних документів відповідно до цього договору; своєчасно та в повному обсязі сплачувати Постачальнику грошові кошти за отриманий товар. При цьому п. 6.2.4. договору передбачено, що Покупець має право повернути Постачальнику документи в межах цього договору без здійснення оплати у випадку неналежного оформлення документу, зазначених у пункті 5.3. розділу 5 цього договору (відсутність печатки, підписів тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України покупець має право встановити розумний строк для передання продавцем приналежностей товару та документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром.

Однак наданим правом відповідач не скористався. Докази звернення відповідача до позивача з вимогою про передачу вказаних документів або про повернення документів для належного оформлення в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не були надані до матеріалів даної судової справи товарно-транспортні документи на спірний товар, то колегія суддів вважає, що відсутність таких документів насамперед може свідчити про відступлення сторін від умов договору поставки про порядок доставки та передачі товару, що само по собі не може спростовувати факту його отримання.

Тому слід визнати, що видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Наявний в матеріалах справи двосторонній акт звірення взаємних розрахунків станом на 31.12.2012р., у якому підписи представників також засвідчені печатками обох підприємств, є належним доказом про однакове віднесення у бухгалтерському обліку обох сторін операцій з отримання та оплати товару за спірним договором.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільняли покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Тотожні до вказаних норм положення містяться і в ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач прийняв товар без зауважень і заперечень, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено факту поставки товару та зроблено вірний висновок, що не подання доказів його оплати у відповідності до умов договору свідчать, що відповідач свої обов’язки по оплаті товару належним чином не виконав, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення суми 3456299,13 грн. основного боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.

В п. 7.1. договору учасники спірних відносин погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача та наданий відповідачем контррозрахунок заборгованості, колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням допущеної позивачем арифметичної помилки суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних за період з 01.01.2013р. по 26.03.2015р. в сумі 231240,62 грн. та інфляційних збитків в сумі 1085277,93 грн., а в решті вимог про стягнення процентів річних відмовив на законних підставах.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно, всебічно та об’єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржуване рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі, тому відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. у справі №904/2730/15 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено – 10.09.2015р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя В.І. Крутовських

Суддя О.Г. Іванов