Постанова № 50060122, 07.09.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015 року Справа № 904/4337/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Валяр М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Колпаченко Є.Ю. представник, довіреність № 52юр від 02.06.15р.

від відповідача: Сергеєва Г.О. представник, довіреність № 3 від 05.01.15р.

розглянувши апеляційну скаргу 19 окремого мостового загону 26 об”єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2015р. по справі № 904/4337/15

за позовом Публічного акціонерного товариства “ДНІПРОГАЗ”

до 19 окремого мостового загону 26 об”єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту

про стягнення 381 461, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2015р. по справі № 904/4337/15 (суддя Мілєва І.В.) припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 316 410,00 грн. Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65 069,80 грн., з яких: 20 524,53 грн. – пені, 1 026,23 грн. – 3% річних, 43 501,04 грн. – інфляційні втрати. Також стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 629,24 грн.

Приймаючи рішення щодо припинення провадження у справі, господарський суд виходив з того, що відповідач, в процесі розгляду позовної заяви, сплатив основний борг за поставлений позивачем природний газ у розмірі 316 410, 00 грн. Однак, за порушення зобов»язання з відповідача стягнуто штрафні санкції у розмірі 65 069,80 грн. та судовий збір.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 65 069,80 грн., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та зменшити розмір штрафних санкцій (пеню, 3% річних, інфляційні витрати).

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд не взяв до уваги подану копію кошторису на 2015р. та копію плану виділення коштів по місяцях для сплати послуг з постачання природного газу по КЕКВ – 2274 відповідачем, який є бюджетною установою і самостійно не розпоряджається коштами. У зв’язку з неналежним фінансуванням через нестабільність у країні заборгованість виникла не з вини відповідача. Після виділення коштів відповідач одразу оплатив заборгованість позивачу. Крім того, відповідач є військовою частиною, на утриманні якої перебуває особовий склад, який, відповідно до чинного законодавства, на даний час забезпечує стійке функціонування транспортної системи України. Таким чином, апелянт вважає, що господарським судом не було взято до уваги ступінь виконання зобов’язання відповідачем.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважає, що він вправі вимагати від відповідача оплату пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки останній порушив зобов»язання та не здійснив оплату в строки, встановлені Договором на постачання природного газу. Зменшення розміру санкцій, на думку позивача, є правом господарського суду, тому суд першої інстанції, вирішуючи питання про відмову у зменшенні розміру неустойки об»єктивно оцінив чи є даний випадок винятковим та вірно визнав, що розмір штрафних санкцій в сумі 65 069,80 грн. не є надмірно великим порівняно із збитками позивача у зобов»язанні. Також зазначається, що відсутність у відповідача кошторисних призначень для оплати за газ не є підставою не виконувати умови Договору. Відповідно до норм чинного законодавства, відповідач не звільнений від виконання умов договору. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2015р. апеляційна скарга була прийнята та призначена до розгляду у судове засідання на 31.08.2015р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), Березкіна О.В., Чус О.В.

Розпорядженням голови суду Євстигнеєва О.С. від 31.08.2015р. змінено склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), Березкіна О.В., Іванов О.Г.

31.08.2015р. на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла заява про затвердження мирової угоди, у зв’язку з чим у судовому засіданні 31.08.2015р. оголошувалась перерва до 07.09.2015р.

Після перерви, колегія суддів відмовила у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди на підставі наступного.

Відповідно до абз. 4 п.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. апеляційна інстанція не застосовує положення Господарського процесуального кодексу України щодо затвердження господарським судом, зокрема, мирової угоди.

Пунктом 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та I півріччі 2006 року» на запитання, чи може апеляційна інстанція у розгляді апеляційної скарги затвердити мирову угоду, укладену сторонами в процесі апеляційного провадження, відповів таке. Затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 ГПК України.

Розпорядженням голови суду Євстигнеєва О.С. від 07.09.2015р. змінено склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), Березкіна О.В., Чус О.В.

У судовому засіданні 07.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

24.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством “Дніпрогаз” (постачальник) та 19 окремим мостовим загоном 26 об’єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту (споживач) було укладено типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) № 2015/ТП-Б-11996/189832 (далі - договір) (а.с. 10-14).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природній газ на суму 316 410,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт № ДНГ71231531 на суму 310 721,74 грн. (а.с. 24);

- акт № ДНГ71485369 на суму 5 688,26 грн. (а.с. 25).

Платіжними дорученнями №865 від 09.07.2015р. на суму 191 798,51грн, №463 від 09.07.2015р. на суму 60186,46грн.. №469 від 10.07.2015р. на суму 64 724,49грн. відповідач сплатив позивачу основний борг за договором № 2015/ТП-Б-11996/189832 від 24.02.2015р.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків (підписаного представниками позивача та відповідача) за період з 01.01.2015р. по 13.07.2015р. за договором № 2015/ТП-Б-11996/189832 від 24.02.2015р. заборгованість відсутня.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до п. 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 20 524,53 грн. за період з 06.04.2015р. по 15.05.2015р. , 3% річних у розмірі 1 026,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 43 501,04 грн. є обґрунтованими.

30.06.2015р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, просив зменшити розмір штрафних санкцій, а саме пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір штрафних санкцій не є надмірно великим порівняно із збитками кредитора у зобов’язанні і визнав позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню на суму 65 069,80грн., з яких: 20 524,53 грн. – пеня, 1 026,23 грн. – 3% річних, 43 501,04 грн. – інфляційні втрати, при цьому доводи апеляційної скарги щодо неповного з’ясування місцевим господарським судом усіх обставин справи при прийнятті їм рішення про відмову в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій спростовуються висновками суду з цього питання, викладеними ним в мотивувальній частині рішення.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, колегія суддів не встановила інших підстав для його зміни або скасування, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його залишення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 19 окремого мостового загону 26 об”єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2015р. по справі № 904/4337/15 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2015р. по справі № 904/4337/15 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 10.09.2015р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Чус