Рішення № 50059334, 03.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2015 р.

Справа № 916/3296/15

За позовом: приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"

до відповідача: Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

про стягнення 8 481,46 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Яцевич О.С. (за довіреністю)

від відповідача: Миронюк М.П. (за довіреністю)

У відповідності до ст.77 ГПК України в судому засіданні оголошувалась перерва з 25.08.2015р. до 09 год. 40 хв. 03.09.2015р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" 8 481,46 грн., 7 250,06 грн. – основного боргу, 552,72 грн. – пені, 55,40 грн. – 3% річних, 623,28 грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2015р. позовну заяву (вх.№3465/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3296/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

21.08.2015р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№21144/15) про припинення провадження у даній справі, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в частині стягнення суми пені.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

05 листопада 2014р. між приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" (Замовник) та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (Виконавець) було укладено договір про розповсюдження місцевих видань №292СМИ/24-679, згідно умов п.1.1. якого Виконавець зобов'язується виконувати за завданням Замовника визначені цим Договором роботи, а саме:

- включення періодичних друкованих видань, зазначених у переліку, наведеному у додатку №1 до цього Договору, до Каталогу друкованих періодичних видань з загальнодержавною сферою розповсюдження;

- приймання передплати на видання, зазначені у додатку № до цього Договору (надалі видання) на території Одеської області;

- доставку видань, що були передплачені на підставі пункту 1.1.2. цього Договору;

- анулювання передплати на видання;

- переадресування передплати на видання;

- збір та надання оперативної інформації про хід та підсумки передплати на видання.

Відповідно до п.3.2. Договору грошові кошти, отримані за передплату на видання згідно з Каталогом, за винятком коштів, що належать Виконавцю як оплата за виконання робіт, зазначених у підпунктах 1.1.2.-1.1.3. у відповідності з додатком №5 до цього Договору, перераховуються Виконавцем на рахунок Замовника відповідно до наданих замовлень по передплаті у строк до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що розрахунки за виконання робіт, зазначених у підпункті 1.1.1. здійснюються Замовником на поточний рахунок Виконавця протягом п'яти діб відповідно до Додатку №5 до цього Договору.

Даний Договір набирає чинності з "01" січня 2015р. і діє до "31" грудня 2015 року (п.7.1. Договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що згідно замовлення-наряду №901 від 29.05.2015р. та акту виконаних робіт 421 від 31.05.2015 р. протягом травня 2015 року відповідачем була прийнята передплата на суму каталожної вартості у розмірі 364,00 грн., сума послуг зв'язку становить 66,43 грн., сума до сплати - 297,57 грн., які відповідач повинен був перерахувати на рахунок позивача до 30.06.2015р.

Проте, дані кошти 15.07.2015 р. були перераховані частково у розмірі 297,10 грн., про що свідчить платіжне доручення №1604 від 15.07.2015р. на суму 7 393,00 грн., у тому числі 297,10 грн. за замовленням-нарядом №901.

Залишок суми до сплати за замовленням-нарядом №901 від 29.05.2015р. становить 0,47 грн., які не сплачені відповідачем.

Згідно замовлення-наряду №1071 від 01.07.2015р. та акту виконаних робіт 472 від 30.06.2015 р. протягом червня 2015 року відповідачем була прийнята передплата на суму каталожної вартості у розмірі 8 868,00 грн., сума послуг зв'язку становить 1 618,41 грн., сума до сплати - 7 249,59 грн. які відповідач повинен був перерахувати на рахунок позивача до 30.07.2015р., однак дані кошти не перераховані.

Таким чином, сума грошових коштів у розмірі 7 250,06 грн., отриманих відповідачем за передплату на видання з вирахуванням коштів як оплата за виконання робіт, так і не було отримана позивачем.

Так, під час розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 7 250,06 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 623,28 грн., суму 3% річних в розмірі 55,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2198 від 12.08.2015р. на суму 7 250,06 грн. та №2530 від 28.08.2015р. на суму 678,68 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за вищенаведеним договором про розповсюдження місцевих видань №292СМИ/24-679 і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних, приведених позивачем в позовній заяві та визнаних відповідачем, останнім договірні зобов’язання щодо перерахування грошових коштів в розмірі 7 250,06 грн., сплати інфляційних втрат в розмірі 623,28 грн. та 3% річних в розмірі 55,40 грн., які були повністю сплачені під час розгляду справи.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 552,72 грн. – пені.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 552,72 грн., при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок здійснений належним чином.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представника позивача, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, та оскільки, на думку суду, пеня – це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити її в розмірі 1,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", у зв’язку з чим стягненню з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на користь позивача підлягає 1,00 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" – задовольнити частково.

2. Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРЮОФОП 21560045) в особі Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (65001, м. Одеса, вул. Садова, 10, код ЄДРЮОФОП 22485297) на користь приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, буд. 28, код ЄДРЮОФОП 01125821) 1 (одна) грн. 00 коп. – пені, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову – відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 08 вересня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський