Рішення № 50059196, 02.09.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 915/1045/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Комунального підприємства Миколаївкнига Миколаївської обласної ради, АДРЕСА_2, м. Миколаїв, 54055

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.06.2006 року на загальну суму 14 630, 05 грн., в тому числі: 10 110, 47 грн. - заборгованість по орендній платі; 848, 94 грн. заборгованість з відшкодування витрат з податку на землю; 1 969, 67 грн. інфляції; 96, 40 грн. 3% річних; 1 604, 57 грн. пені та розірвання договору.

за участю представників сторін:

від позивача: Герун В.А., керівник, паспорт НОМЕР_2 від 10.11.1998 року;

від позивача: Козирева А.А., довіреність № 3 від 22.07.2015 року;

від відповідача: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_3 від 29.01.1997 року;

від відповідача: ОСОБА_7, довіреність № 81 від 21.01.2015 року;

від третьої особи: Панкул І.В., довіреність № 82/02-7/64-15 від 23.02.2015 року.

До господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне підприємство Миколаївкнига Миколаївської обласної ради з позовними вимогами до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про:

- стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 01.06.2006 року № б/н на загальну суму 14 630, 05 грн., в тому числі: 10 110, 47 грн. - заборгованість по орендній платі; 848, 94 грн. заборгованість з відшкодування витрат з податку на землю; 1 969, 67 грн. інфляції; 96, 40 грн. 3% річних; 1604, 57 грн. пені.

- дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 01.06.2006 року, який укладено між КП Миколаївкнига та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.06.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 09.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.07.2015 року розгляд справи відкладено на 22.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.07.2015 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.09.2015 року.

В судовому засіданні 02.09.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Між Обласним комунальним підприємством Миколаївкнига (далі орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 01.06.2006 року (далі Договір).

На виконання умов Договору в оренду передано автомобільні бокси під авторемонтну майстерню загальною площею 135, 0 кв.м. та приміщення загальною площею 13,8 кв.м. під офіс, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, про що між сторонами складено акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.06.2006 року.

Відповідач умови Договору належним чином не виконував, у звязку з чим виникла заборгованість з орендної плати за період з 21.02.2015 року по 08.06.2015 року в сумі 10 110, 47 грн.; заборгованість з відшкодування витрат з податку на землю в сумі 848, 94 грн.

За несвоєчасну сплату орендної плати та відшкодування витрат з податку на землю відповідачу нараховано: пеню в розмірі 1 604, 57 грн.; 3 % річних в розмірі 96, 40 грн.; втрат від інфляції в розмірі 1 969, 67 грн.

Порушення відповідачем умов договору є підставою для розірвання договору оренди (ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна).

Із посиланням на вищевикладене та приписи ч. 1, 2 ст. 509, ст. 525, ст. 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, ст. 193, 218 ГК України представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачем ФОП ОСОБА_3 на виконання вимог ухвали суду подано письмовий відзив на позов (том І, арк. 135-138), в якому відповідач борг по сплаті орендної плати в сумі 10 110, 47 грн. визнав у повному обсязі, щодо інших позовних вимог просив суд в позові відмовити.

В судовому засіданні 02.09.2015 року відповідач ФОП ОСОБА_3 та представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі, відшкодувань витрат з податку на землю та штрафних санкцій визнали в повному обсязі, в частині розірвання договору оренди просили суд в позові відмовити, про що зафіксовано в протоколі судового засідання від 02.09.2015 року.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку, відповідач належним чином сплачує орендні платежі (ст. 291 ГК України, ст. 651, 782, 783 ЦК України). Відповідач користується обєктом оренди за його цільовим призначенням.

Відповідно до договорів добровільного страхування наймач виконував свої зобовязання щодо обовязкового страхування орендованого майна, що також спростовує доводи позивача про порушення даного зобовязання з боку відповідача.

Щодо використання відповідачем асфальтного замощення, то оскільки метою найму є використання орендованого приміщення під авторемонтну майстерню, очевидним є те, що для досягнення мети найму відповідачу необхідне використання асфальтного замощення для доступу автомобілів до обєкту оренди (ст. 796, 797 ЦК України). Підїзд до обєкту оренди можливий лише через асфальтне замощення, оскільки обладнання окремого вїзду виїзду до обєкту оренди технічно неможливий.

Земельна ділянка (асфальтне замощення) використовується відповідачем лише для досягнення мети найму, тобто без надання цієї земельної ділянки у користування відповідачу обєкт оренди не може бути використаний за своїм цільовим призначенням.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації в судовому засіданні 02.09.2015 року зазначив про наявність правових підстав для задоволення позову, про що зазначено в протоколі судового засідання від 02.09.2015 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між Обласним комунальним підприємством Миколаївкнига (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 01.06.2006 року (далі Договір) (том І, арк. 15-17).

В подальшому до даного договору між сторонами укладались додаткові договори (том І, арк. 18-28).

Договір та Додаткові договори підписані сторонами та скріплені печатками сторін та погоджені підписом та печаткою Управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації.

Відповідно до умов Договору (в редакції Додаткового договору № 6) орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, нежитлові вбудовані приміщення, розташовані в одноповерховій будівлі гаражу, загальною площею 135 кв.м., розміщене за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2, що перебуває на балансі МОКП Миколаївкнига (орендодавець), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.01.2013 року і становить за незалежно оцінкою 111 950, 00 гривень (без ПДВ).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобовязальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.2. Договору (в редакції Додаткового договору № 6) майно передається в оренду з метою використання під авторемонтну майстерню.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткового договору № 2) орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції Додаткового договору № 6) орендна плата визначається на підставі розділу 5 Порядку оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, затвердженої рішенням обласної ради від 23 вересня 2011 року № 4 (із змінами від 28.12.11 року № 9) (далі - Методика розрахунку) і становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) січень 2013 року - 2 798 (дві тисячі сімсот девяносто вісім) грн. 75 коп.

Орендна плата за перший місяць оренди березень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий та березень 2013 року.

Відповідно до п. 3.2 Договору (в редакції Додаткового договору № 2) нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеною законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору (в редакції Додаткового договору № 7) орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції менший ніж 1, то за такій період приймається індекс інфляції рівній 1.

Відповідно до п. 3.6 Договору (в редакції Додаткового договору № 7) орендна плата за нерухоме майно перераховується орендарем самостійно окремими платежами щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця у такому співвідношенні: 50 (пятдесят відсотків) орендодавцю, 50 (пятдесят) відсотків до обласного бюджету.

Рішенням Миколаївської обласної ради від 25.12.2014 року № 9 «Про підтримку КП «Миколаївкнига» внесено зміни до Порядку оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, затвердженої рішенням обласної ради від 23 вересня 2011 року № 4 та встановлено з 01.01.2015 року спрямування орендної плати в розрізі 100 % на користь КП «Миколаївкнига» тимчасово до 31.12.2016 року (том І, арк. 30-31).

Відповідно до п. 5.2 Договору (в редакції Додаткового договору № 2) орендар зобовязаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.8. Договору (в редакції Додаткового договору № 2) орендар зобовязаний щомісяця до 25 числа надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за поточний місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговувального банку про перерахування орендної плати). На вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах та оформляти відповідні акти звіряння.

Відповідно до п. 5.11. Договору (в редакції Додаткового договору № 5) орендар зобовязаний до 15 числа поточного місяця: відшкодовувати витрати з податку на землю; сплачувати авансовий платіж на наступний розрахунковий період у сумі 100 % заявленого обсягу споживання електричної енергії.

До 25 числа поточного місяця компенсувати комунальні витрати (вода, телефонні переговори, реактивна електроенергія, фактично спожита електроенергія).

Додатковим договором № 6 до Договору сторони домовились продовжити термін дії договору до 31.01.2016 року включно.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв предмет оренди - нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, про що між сторонами було підписано Акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.06.2006 року (том І, арк. 29).

За період користування майном з червня 2014 року по травень 2015 року відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 44 709, 14 грн. (без ПДВ). Відповідачем проведено часткову оплату за оренду приміщення в розмірі 36 283, 75 грн. (без ПДВ). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з орендних платежів станом на день розгляду справи за лютий 2015 року та квітень 2015 року становить 8 425, 39 грн. (без ПДВ), а з урахуванням ПДВ - 10 110, 47 грн., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості та не заперечується відповідачем (том І, арк. 63, 135-138).

Крім того, на виконання п. 5.11 Договору позивачем нараховувались відповідачу суми на відшкодування витрат з податку на землю. Так, за період з червня 2014 року по травень 2015 року відповідачу нараховано відшкодування витрат з податку на землю в розмірі 3 687, 57 грн. (без ПДВ). Відповідачем проведено часткову оплату відшкодування витрат з податку на землю в розмірі 2 980, 12 грн. (без ПДВ). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з відшкодування витрат з податку на землю станом на день розгляду справи за період з березня 2015 року по травень 2015 року становить 707, 45 грн. (без ПДВ), а з урахуванням ПДВ 848, 94 грн., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості (том І, арк. 64) та не заперечується відповідачем, про що зафіксовано в протоколі судового засідання від 02.09.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за лютий 2015 року та квітень 2015 року в сумі 10 110, 47 грн., а також заборгованості з відшкодування витрат з податку на землю за період з березня 2015 року по травень 2015 року у сумі 848, 94 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1 604, 57 грн., у тому числі 1 074, 57 грн. пені за прострочення орендних платежів та 530, 00 грн. пені за прострочення платежів з відшкодування податку на землю, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 3.7 Договору (в редакції Додаткового договору № 2) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до обласного бюджету та орендодавцю у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок розміру пені, нарахованої за прострочення платежів з орендної плати за лютий 2015 року - травень 2015 року на суму 1074, 57 грн. судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем за період з 21.02.2015 року по 08.06.2015 року. Розрахунок пені у сумі 1074, 57 грн. здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування пені здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (том І, арк. 63). Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині нарахування пені в розмірі 1 074, 57 грн. за прострочення платежів з орендної плати є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Судом також встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за несплату сум відшкодування податку на землю у розмірі 530, 00 грн. за період з 16.06.2014 року по 12.06.2015 року. Однак, умовами договору оренди не передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату сум відшкодування податку на землю. Отже, нарахування пені за прострочення сплати сум відшкодування податку на землю в сумі 530 грн. є безпідставним. В частині стягнення пені за прострочення сплати сум відшкодування податку на землю в розмірі 530, 00 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 96, 40 грн. та 1 969,67 грн. індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 54, 92 грн. 3 % річних від суми заборгованості за прострочку оплати орендних платежів. Нарахування здійснено за період з 21.02.2014 року по 12.06.2015 року.

Позивачем нараховано відповідачу 41, 48 грн. 3 % річних від суми заборгованості за прострочку оплати відшкодування витрат з податку на землю. Нарахування здійснено за період з 16.06.2014 року по 12.06.2015 року.

Перевіривши розрахунок суми 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи (том І, арк. 63-64). Відповідачем не спростовано правомірності нарахування 3 % річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку).

Позивачем нараховано відповідачу 1 969, 67 грн. індексу інфляції за прострочення платежів з орендної плати. Нарахування індексу інфляції здійснено позивачем за період з лютого 2015 року по травень 2015 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, нарахування здійснено арифметично правильно відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (том І, арк. 63).

Отже, 3 % річних та інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак 3 % річних та інфляційні втрати правомірно нараховані позивачем та підлягають стягненню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 96, 40 грн. та індексу інфляції в сумі 1 969, 67 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про дострокове розірвання договору оренди, то слід зазначити наступне.

Позовні вимоги в частині дострокового розірвання договору оренди обґрунтовані позивачем наступним:

- несплата орендної плати за лютий 2015 року та квітень 2015 року;

- не відшкодування податку на землю, починаючи з червня 2014 року;

- тривале невиконання із страхування взятого в оренду майна у відповідності до п. 5.7 Договору;

- самовільне використання відповідачем додаткової площі нерухомого майна комунальної власності поза межами договору оренди для отримання економічної вигоди;

- відмова відповідача в односторонньому порядку здійснювати документообіг за договором, що призвело до втрати можливості позивачу врегульовувати та вносити зміни до договору;

- самовільне використання відповідачем основних засобів позивача без договірних підстав та поза межами договору, а саме: а) використання асфальтного замощення; б) розміщення рекламного стенду на огорожі; в) проведення паркування автотранспорту в нічний час на території внутрішнього двору позивача.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Законом України "Про оренду державного так комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 ст. 26 Закону).

Відповідно до п. 5.1 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.13 року № 12 вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке. Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п. 10.6 Договору (в редакції Додаткового договору № 2) чинність цього Договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідно до п. 5.2 Договору (в редакції Додаткового договору № 2) орендар зобовязаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 7.4 Договору (в редакції Додаткового договору № 2) орендодавець зобовязаний порушити питання про розірвання договору оренди, якщо орендар не сплатив орендну плату протягом 3-х місяців.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем з орендних платежів виникла за два місяці - лютий 2015 року та квітень 2015 року. Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для розірвання договору у звязку з несплатою відповідачем орендних платежів за два місяці. Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем регулярно сплачуються орендні платежі, що підтверджується поданими суду копіями платіжних доручень за період з лютого 2013 року по січень, березень 2015 року (том І, арк. 139-190).

Щодо посилань позивача на не відшкодування податку на землю, починаючи з червня 2014 року, то слід зазначити, що часткова оплата з відшкодувань податку на землю узгоджувалась та проводилась між сторонами шляхом взаємозарахувань зустрічних однорідних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем з відшкодувань податку на землю становить 848, 94 грн., не є значною та не завдала шкоди позивачу (ст. 651 ЦК України). Доказів зворотнього суду не подано (том ІІ, арк. 2-3).

Відповідно до п. 5.7 Договору (в редакції Додаткового договору № 2) орендар зобовязаний протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про незалежну оцінку на користь Орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження обєкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Посилання позивача на тривале невиконання відповідачем умов договору із страхування взятого в оренду майна спростовується поданими суду копіями договорів добровільного страхування майна від 14.02.2013 року, від 24.02.2014 року, від 02.03.2015 року (том І, арк. 191-193).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Посилання позивача як на підставу для розірвання договору оренди на відмову відповідача здійснювати документообіг за договором, що призвело до втрати можливості позивачу врегульовувати та вносити зміни до договору, є безпідставним, оскільки: по-перше, сторони на власний розсуд ведуть власну господарську діяльність; по-друге, умовами договору не передбачено чіткого порядку ведення між сторонами документообігу та відповідних наслідків; по-третє, позивач не позбавлений права захищати свої порушені права (у випадку їх порушення) в частині внесення змін до договору шляхом звернення до суду з відповідним позовом у встановлених законодавством випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції Додаткового договору № 2) орендар має право використовувати майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Щодо посилань позивача на самовільне використання відповідачем додаткової площі нерухомого майна комунальної власності та самовільне використання відповідачем основних засобів позивача без договірних підстав та поза межами договору, а саме: а) використання асфальтного замощення; б) розміщення рекламного стенду на огорожі; в) проведення паркування автотранспорту в нічний час на території внутрішнього двору позивача, то слід зазначити, що вказані обставини не свідчать про порушення умов договору, оскільки спірний договір не містить особливих умов щодо порядку, режиму використання майна тощо. Крім того, порушені права позивача самовільним використанням відповідачем його майна без договірних підстав та поза межами договору можуть бути захищені в судовому порядку шляхом предявлення негаторного позову, а не розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність істотності порушення відповідачем умов договору оренди, що є підставою для його розірвання за рішенням суду. Враховуючи викладене, вимога про розірвання договору оренди є необґрунтованою та безпідставною. В цій частині позову слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь позивача Комунального підприємства Миколаївкнига Миколаївської обласної ради, вул. Дзержинського, 134, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 31192690, р/р 26005000030335 в АБ Південний м. Одеса, МФО 328209) заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 01.06.2006 року б/н:

- 10 110, 47 грн. (десять тисяч сто десять грн. 47 коп.) - заборгованість по орендній платі;

- 848, 94 грн. (вісімсот сорок вісім грн. 94 коп.) заборгованість з відшкодування витрат з податку на землю;

- 1 969, 67 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 67 коп.) інфляції;

- 96, 40 грн. (дев'яносто шість грн. 40 коп.) 3 % річних;

- 1 074, 57 грн. (одна тисяча сімдесят чотири грн. 57 коп.) пені;

- 1 760, 81 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят грн. 81 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення 530 грн. - пені на заборгованість з перерахування відшкодування податку на землю.

Відмовити в позові в частині дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 01.06.2006 року, який укладено між КП Миколаївкнига та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Судовий збір в розмірі 1 284, 19 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 07.09.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш