Рішення № 50058622, 07.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015

Справа №910/15560/15

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім – «Фрегат» в особі філії «Адел»

до товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Контракт"

про стягнення 2 622,55 грн.

Представники сторін:

від позивача: Берлінська І.В. – представник за довіреністю № б/н від 24.07.2015 року;

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім – «Фрегат» в особі філії «Адел» до товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Контракт" про стягнення 2 622,55 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.08.2013 року між сторонами укладено договір поставки №1007.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку продукції на суму 2 656,22 грн.

Проте, оплата відповідачем здійснена частково та станом на 17.06.2015 року заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 356,22 грн.

У зв’язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 356,22 грн., пені за прострочення зобов’язання в розмірі 173,13 грн., інфляційних втрат в розмірі 998,47 грн., 3% річних в розмірі 94,73 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.06.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.07.2015 року.

В судове засідання 20.07.2015 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 19.06.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.07.2015 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 07.09.2015 року.

В судове засідання 07.09.2015 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 19.06.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутих конвертів №01030 32010486 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 19.06.2015 року та №01030 32013507 з направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 21.07.2015 року, вони повернулися в суд у зв’язку з закінченнЯям встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01054, м. Київ, вулиця О. Гончара, будинок 37 А, квартира 23, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 19.06.2015 у є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.08.2013 року між філією «Адел» товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім – «Фрегат» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Контракт" (покупець) укладено договір поставки №1007.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець передає, а покупець приймає та оплачує на умовах і в порядку, передбачених цим договором, товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях та/або накладних, надалі - товар.

Підписані сторонами специфікації та накладні є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє 31 грудня 2013 року (п.8.1 договору).

У випадку, коли жодна із сторін не заявить за 10 днів до його закінчення про свій намір розірвати або змінити договір, даний договір вважається пролонгованим на наступний термін на тих самих умовах (п.8.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, прийняття товару від продавця за кількістю, асортиментом та якістю здійснюється повноважними представниками сторін, в місці отримання товару за супроводжувальними документами. Підпис покупця, засвідчений печаткою на накладній, свідчить про отримання ним товару належної якості, асортименту та відповідної кількості.

Ціна кожної партії товару вказується в підписаних сторонами специфікаціях та накладних (п. 5.1 договору).

Сума договору відповідає загальній сумі усіх накладних, на підставі яких покупець отримав товар від продавця за період дії даного договору (п.5.2 договору).

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін була підписана та скріплена печаткою видаткова накладна №РН-0016514 від 08.08.2013 року на загальну суму 2 656,22 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.3 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця коштів за кожну поставлену партію товару, протягом 14 банківських днів з дати отримання товару але не пізніше 30 календарних днів з дня його отримання.

Днем здійснення платежу вважається дата, зарахування коштів за отриманий товар на рахунок продавця (п.5.4 договору).

Як зазначено позивачем та вбачається з акту звірки взаєморозрахунків підписаного тільки зі сторони позивача, відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар в розмірі 1300,00 грн. (21.03.2014 року в розмірі 1 000,00 грн. та 15.04.2014 року в розмірі 300,00 грн.).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 1 356,22 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 356,22 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 173,13 грн., інфляційних втрат в розмірі 998,47 грн., 3% річних в розмірі 94,73 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2 договору, у разі несвоєчасної оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу, та відшкодувати всі збитки в повному обсязі нанесені продавцю неналежним виконанням покупцем умов даного договору.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до п.5.3 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця коштів за кожну поставлену партію товару, протягом 14 банківських днів з дати отримання товару але не пізніше 30 календарних днів з дня його отримання.

Тобто, прострочення оплати виникає після спливу 30 календарних днів з дня отримання товару (тобто на 31 календарний день з дня отримання товару).

Розрахунок пені:

Сума боргу грн.

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

2 656,22

08.09.2013 - 27.02.2014

173

6.5000

0.036

163,67

За перерахунком суду загальний розмір пені становить 163,67 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 163,67 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 9,46 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

2 656,22

08.09.2013 - 20.03.2014

194

3 %

42,35

1 656,22

21.03.2014 - 14.04.2014

25

3 %

3,40

1 356.22

15.04.2014 - 10.06.2015

422

3 %

47,04

За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 92,79 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річний підлягають частковому задоволенню в розмірі 92,79 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річний в розмірі 1,94 грн. не підлягає задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованості

Сума боргу, грн.

Сукупний індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу, грн.

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

08.09.2013 - 20.03.2014

2 656,22

1,042

110,39

2 766,61

21.03.2014 - 14.04.2014

1 656,22

1,000

0,00

1 656,22

15.04.2014 - 10.06.2015

1 356,22

1,699

947,62

2 303,84

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 1 058,01 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути індекс інфляції в розмірі 998,47 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 998,47 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Контракт" (01054, м. Київ, вулиця О. Гончара, будинок 37 А, квартира 23, код ЄДРПОУ 36947013) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім – «Фрегат» в особі філії «Адел» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, код ЄДРПОУ 36100206) основний борг в розмірі 1 356 (одна тисяча триста п’ятдесят шість) грн. 22 коп., пеню в розмірі 163 (сто шістдесят три) грн. 67 коп., три проценти річних в розмірі 92 (дев’яносто дві) грн. 79 коп., індекс інфляції в розмірі 998 (дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 47 коп. та судовий збір в розмірі 1 819 (одна тисяча вісімсот дев’ятнадцять) грн. 14 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 10.09.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий