Рішення № 50058440, 31.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015

Справа №910/15957/15

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До

Фізичної особи-підприємця Суміна Едуарда Зіновійовича

Про

стягнення боргу в розмірі 9 736,54 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кравчик С.М. – дов. № 91/2014/12/26-10 від 26.12.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

вільний слухач: Суміна С.Е.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Суміна Едуарда Зіновійовича про стягнення 9 736,54 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2015 року було порушено провадження у справі № 910/15957/15 та призначено її до розгляду на 17.07.2015 року.

У судовому засіданні 17.07.2015 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 17.07.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Крім того, представник позивача у даному судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 31.08.2015 р.

У судовому засіданні 31.08.2015 р. представник позивача надав усні пояснення по сутті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 31.08.2015 р. не з’явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.08.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі начальника Південного РВЕ Мойсенка О.С. (електропостачальна організація) та ФОП Суміним Едуардом Зіновійовичем (споживач) був укладений договір № 3222389 від 14.08.2001 р. на користування електричною енергією, відповідно до пункту 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач своєчасно проводить сплату за використану електричну енергію та виконує інші умови визначені даним договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 1 додатку 2 до договору № 3222389 від 14.08.2001 р. розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 19 числа попереднього до того ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.

Пунктом 2 додатку 2 до договору № 3222389 від 14.08.2001 р. передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Підпунктом 2.1. зазначеного додатку встановлено, що попередня оплата здійснюється до 23 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії споживачу та субспоживачам.

Споживання протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до Додатка «Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача» до цього договору.

Умовами підпункту 2.2. зазначеного додатку встановлено, що статочний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією. При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Пунктом 4.3. зазначеного додатку встановлено, що обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітній розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1-4.1.7 цього додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Умовами п. 5 зазначеного додатку встановлено, що за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті про приймання-передавання товарної продукції», «Акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії», два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Згідно з п. 6 зазначеного додатку встановлено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатка «Акт про використану електричну енергію». Протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 3222389 від 14.08.2001 р., в свою чергу відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.09.2013 р. до 01.05.2015 р. у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію у розмірі 3 670,19 грн., що підтверджується довідкою про спожиту електричну енергію. Факт та момент передачі товару підтверджується звітами/актами про використану активну електричну енергію.

Також за період з червня 2013 р. по січень 2014 р. відповідачу нараховано за перевищення договірних величин споживання 12 777,07 грн. з ПДВ, проте останнім сплачено 8 979,75 грн. у зв’язку з чим несплаченими залишилась сума у розмірі 3 797,30 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 670,19 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 3 797,30 грн. двократної вартості електричної енергії, 2 086,66 грн. інфляційної складової боргу, 182,39 грн. трьох відсотків, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 3222389 від 14.08.2001 р. про постачання електричної енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості за період з 01.09.2013 р. до 01.05.2015 р. у розмірі 3 670,19 грн. за активну електричну енергію та у розмірі 3 797,30 грн. за перевищення договірних величин споживання відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

З наданих позивачем квитанцій № 854/з57 від 16.07.2015 р. та № 854/з56 від 16.07.2015 р. про оплату коштів за спожиту електричну енергію вбачається, що під час розгляду справи відповідач погасив заборгованість в сумі 7 467,49 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на встановлені факти, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 3 670,19 грн. та у розмірі 3 797,30 грн. двократної вартості електричної енергії підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 2 086,66 грн. інфляційної складової боргу та 182,39 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 3222389 від 14.08.2001 р. про постачання електричної енергії.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору та порядку розрахунків, вартості спожитої електричної енергії, здійснених проплат та прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 162,11 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню повністю у розмір 2 086,66 грн.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Суміна Едуарда Зіновійовича суми основного боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 3 670,19 грн. та суми у розмірі 3 797,30 грн. двократної вартості електричної енергії на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Суміна Едуарда Зіновійовича (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 6, кв. 5, ідентифікаційний номер 1532001375) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський р-н, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 66 коп. – інфляційних втрат, 162 (сто шістдесят дві) грн. 11 коп. – 3% річних та 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 19 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

07.09.2015 року

Суддя Спичак О.М.