Рішення № 50058410, 31.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015

Справа №910/18292/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЛЕОН"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Е-КОМЕРС"

про: стягнення 321.483,70 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Галич І.Л. – за довіреністю від 02.07.2015 № 02-7/15;.

відповідача: не з’явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРЛЕОН" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Е-КОМЕРС" про стягнення з останнього 321.483,70 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов’язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 06.04.2015 № ЕК16/15. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 321.483,70 грн.

На підставі викладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 06.04.2015 № ЕК16/15 в сумі 321.483,70 грн., з яких: основна заборгованість складає 299.271,98 грн; пеня в сумі – 21.154,02 грн, 3 % річних в сумі 1.057,70 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/18292/15.

Ухвала про порушення провадження у справі надсилалася відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.08.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "МАРЛЕОН", як постачальником, (далі – позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Е-КОМЕРС", як покупцем, (далі – відповідач) укладено договір поставки від 06.04.2015 № ЕК16/15 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов’язується передати у власність відповідача товарно-матеріальні цінності, перелік, номенклатура яких вказується у специфікації (далі – товар) а відповідач зобов’язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Зобов’язання позивача по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару відповідачу, що підтверджується відміткою в товарній (видатковій) накладній або товарно-транспортній накладній про приймання товару відповідачем (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, відповідач зобов’язаний сплатити вартість поставленого товару у строк 30 календарних днів з дати поставки товару.

У відповідності до п. 5.3 Договору за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару відповідач сплачує пеню в розмірі 0,05 % несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення відповідачем своїх зобов’язань за Договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач на підставі Договору поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 309.271,98 грн. Наведена фактична обставина підтверджується такими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а їх оригінали оглянуто судом в судових засіданнях: від 20.04.2015 № МР-00001333, від 20.04.2015 № МР-00001334, від 20.04.2015 № МР-00001335, від 20.04.2015 № МР-00001336, від 20.04.2015 № МР-00001337, від 20.04.2015 № МР-00001338, від 20.04.2015 № МР-00001339, від 20.04.2015 № МР-00001340 та від 20.04.2015 № МР-00001341.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 4.2.1 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в сумі 10.000,00 грн, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 299.271,98 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов’язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 21.154,02 грн; а також відповідальності, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1.057,70 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 299.271,98 грн сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 299.271,98 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов’язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 21.154,02 грн та 3 % річних в сумі 1.057,70 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов‘язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Е-КОМЕРС" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, будинок 2/6, корпус 2; ідентифікаційний код 38118791, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЛЕОН" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, будинок 6; ідентифікаційний код 39519615, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 299.271 (двісті дев’яносто дев’ять тисяч двісті сімдесят одна) грн 98 коп.; пеню в сумі 21.154 (двадцять одна тисяча сто п’ятдесят чотири) грн 02 коп.; 3 % річних в сумі 1.057 (одна тисяча п’ятдесят сім) грн 70 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 6.429 (шість тисяч чотириста двадцять дев’ять) грн 67 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07 вересня 2015 року

Суддя С.В. Балац