Рішення № 50058349, 07.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015

Справа №910/17585/15

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Джамп Інтерактив»

до

Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про

зобов’язання вчинити дії

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джамп Інтерактив» (надалі – «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі – «Банк») про зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору на розрахунково-касове обслуговування №34719 від 13.05.2014 р. відповідачем не здійснено перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень №19 від 25.03.2015 р., №20 від 25.03.2015 р. та №21 від 03.04.2015 р. на загальну суму 30 093,83 грн., а тому позивачем заявлено вимогу про зобов’язання відповідача виконати такі платіжні доручення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.07.2015 р.

Судове засідання 29.07.2015 р. не відбулося, у зв’язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2015 р. розгляд справи призначено на 31.08.2015 р.

Розгляд справи 31.08.2015 р. не відбувся та був перенесений на 07.09.2015 р.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про перенесення судового засідання. Крім того, представником відповідача отримано ухвалу про порушення провадження у справі 17.07.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103035269472.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, вул. Артема, 60, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2014 р. між Банком та Товариством (клієнт) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування №34719 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26007019141501 в гривнях та зобов’язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов’язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За змістом п. 2.1 вказаного договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно з п. 3.3.2 Договору банк зобов’язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

На умов Договору позивачем було виставлено відповідачу для проведення оплати платіжні доручення №19 від 25.03.2015 р., №20 від 25.03.2015 р. та №21 від 03.04.2015 р. на загальну суму 30 093,83 грн., які останнім належним чином виконані не були.

Спір у справі виник у зв’язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача від виконання умов Договору в частині перерахування грошових коштів згідно з розрахунковими документами (платіжними дорученнями).

Договір є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 72 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов пунктів 2.1, 3.3.2, 3.3.3 Договору та п. 8.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вчасно не виконав доручення позивача про переказ коштів у розмірі 30 093,83 грн. на підставі платіжних доручень №19 від 25.03.2015 р., №20 від 25.03.2015 р. та №21 від 03.04.2015 р.

При цьому, із банківської виписки з рахунку позивача та довідки №254/17 від 17.07.2015 р., виданої Банком, вбачається, що станом на 25.03.2015 р. та 03.04.2015 р. на рахунку Товариства залишок грошових коштів становив 104 727,33 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банком обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про зобов’язання виконати платіжні доручення №19 від 25.03.2015 р., №20 від 25.03.2015 р. та №21 від 03.04.2015 р. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VІII від 28.12.2014, мінімальний розмір заробітної плати на 1 січня 2015 складає 1 218,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», ст. 55 ГПК України передбачає визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Так, предметом поданого позову є зобов'язання відповідача, у відповідності до укладеного з ним договору банківського рахунку, перерахувати певну суму грошових коштів на рахунок позивача, відкритий в інших банківських установах.

Тобто фактично позивачем подано позов на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, у розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.

Наведене також підтверджується й тим, що відповідно до статей 32.2 та 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачається сплата банком пені у встановленому законом процентному співвідношенні за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, зазначеного в дорученні клієнта на переказ грошових коштів.

Тобто, в розумінні положень вказаного Закону вимога перерахувати грошові кошти за дорученням клієнта підлягає вартісній оцінці.

У підпунктах 1.6 та 1.24 пункту 1 вказаного Закону також надано тлумачення, що документом на переказ є, зокрема, паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу та їх клієнтами для передачі доручень на переказ коштів, а переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Отже із наведеного тлумачення також вбачається, що наслідком перерахування грошових коштів (виконання платіжного доручення) буде рух певної конкретної визначеної у дорученні суми грошових коштів, які відповідно можуть бути вартісно оцінені.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про зобов’язання перерахувати грошові кошти направлені на захист майнового інтересу позивача та підлягають вартісній оцінці по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати, та отже такі позовні вимоги є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №910/9232/14 від 25.03.2015 р. та є обов'язковою для застосування при розгляді аналогічних спорів, в силу положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, судовий збір, сплачений за подання даного позову у розмірі 1 827,00 грн., покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джамп Інтерактив» задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) виконати платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю «Джамп Інтерактив» (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 42, каб. 5; ідентифікаційний код 39182826) зокрема: платіжне доручення №20 від 25.03.2015 р. про переказ грошових коштів в розмірі 14 794,60 грн. з рахунку ТОВ «Джамп Інтерактив» в Ф «ЦРУ «АТ «Б «Фінанси та Кредит» в м. Києві, код банку 300937, №26007019141501 на рахунок ДПІ у Дніпровс. р-ні ГУ Міндох. у м. Києві (ідентифікаційний код 38730029), в ГУ ДКСУ у м. Києві, №37194201002653, код банку 820019; платіжне доручення №19 від 25.03.2015 р. про переказ грошових коштів в розмірі 5 299,23 грн. з рахунку ТОВ «Джамп Інтерактив» в Ф «ЦРУ «АТ «Б «Фінанси та Кредит» в м. Києві, код банку 300937, №26007019141501 на рахунок УДКСУ у Дніпровс. р-ні ГУДКСУ у м. Києві (ідентифікаційний код 38012871), в ГУ ДКСУ у м. Києві, №33114340700005, код банку 820019; платіжне доручення №21 від 03.04.2015 р. про переказ грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн. з рахунку ТОВ «Джамп Інтерактив» в Ф «ЦРУ «АТ «Б «Фінанси та Кредит» в м. Києві, код банку 300937, №26007019141501 на рахунок ТОВ «Джамп Інтерактив» (ідентифікаційний код 39182826) в АБ «Укргазбанк», №26002260515, код банку 320478. Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джамп Інтерактив» (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 42, каб. 5; ідентифікаційний код 39182826) судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.2015 р.

Суддя В.П. Босий