Рішення № 50058337, 07.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015

Справа №910/15315/15

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ’ЄР ЛІФТ»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційне управління «Інтербудінвест»

про

стягнення 42 318,28 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:

Музичук К.В.

від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ’ЄР ЛІФТ» (надалі – ТОВ «ПРЕМ’ЄР ЛІФТ») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційне управління «Інтербудінвест» (надалі – ТОВ «Експлуатаційне управління «Інтербудінвест») про стягнення 42 318,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на технічне обслуговування №73 від 03.05.2012 р. позивач надав послуги, а відповідач зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 744,69 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 576,39 грн., 3% річних у розмірі 1 173,93 грн. та інфляційних у розмірі 9 903,27 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання, а також витрат на правову допомогу у розмірі 4 920,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.07.2015 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/938 від 10.07.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв’язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2015 р. справу №910/15315/15 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду на 29.07.2015 р.

Судове засідання 29.07.2015 р. не відбулося, у зв’язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2015 р. розгляд справи призначено на 31.08.2015 р.

Розгляд справи 31.08.2015 р. не відбувся та був перенесений на 07.09.2015 р.

Представник позивача в судове засідання зявилася, на виконання вимог ухвал суду надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою03179, м. Київ, просп. Перемоги, 131, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2012 р. між ТОВ «ПРЕМ’ЄР ЛІФТ» (підрядник) та ТОВ «Експлуатаційне управління «Інтербудінвест» (замовник) було укладено договір на технічне обслуговування №73 (надалі – «Договір»).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору підрядник приймає на себе обов’язки щодо надання послуг з технічного обслуговування чотирьох ліфтів замовника, зазначених в додатку №1, які знаходяться по проспекту Перемоги 131, в м. Києві. Замовник приймає ці послуги і оплачує їх на умовах цього договору.

За змістом п. 4.1 Договору вартість послуг за договором на місяць складає 4 473,84 грн. з ПДВ. Пункт 4.1 має силу протоколу погодження про договірну ціну.

Згідно з п. 4.2 Договору замовник щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування на підставі рахунку та акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, не пізніше 15 числа наступного місяця.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей договір набуває сили з 03.05.2012 р. і діє до 31.12.2012 р.

На виконання умов Договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 13 744,69 грн., що підтверджується підписаним сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000149 від 25.05.2012 р., №ОУ-0000183 від 29.06.2012 р., №ОУ-0000224 від 31.07.2012 р., №ОУ-0000244 від 31.08.2012 р. та №ОУ-0000309 від 28.09.2012 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 13 744,69 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000149 від 25.05.2012 р., №ОУ-0000183 від 29.06.2012 р., №ОУ-0000224 від 31.07.2012 р., №ОУ-0000244 від 31.08.2012 р. та №ОУ-0000309 від 28.09.2012 р.) вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 13 744,69 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору грошове зобов’язання відповідача по сплаті вартості наданих послуг повинно було бути виконане не пізніше 15 числа наступного місяця.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 13 744,69 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання грошового зобов’язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 13 744,69 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Експлуатаційне управління «Інтербудінвест» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ПРЕМ’ЄР ЛІФТ» про стягнення з ТОВ «Експлуатаційне управління «Інтербудінвест» заборгованості у розмірі 13 744,69 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 576,39 грн., 3% річних у розмірі 1 173,93 грн. та інфляційних у розмірі 9 903,27 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 15.06.2012 р. по 12.06.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що у випадку порушення термінів оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 576,39 грн., обрахованої як 0,5% від вартості заборгованості за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 15.06.2012 р. по 12.06.2015 р., проте суд здійснює перерахунок виходячи з наступного.

По-перше, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, правомірною є вимога про стягнення пені нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки визначена в п. 3.5 Договору пеня перевищує гранично встановлений вказаним законом України розмір.

По-друге, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Крім того, оскільки приписи п. 4.2 Договору передбачають обов’язок замовника щомісячно проводити оплату за виконання технічного обслуговування на підставі рахунку та акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, не пізніше 15 числа наступного місяця, то відповідно прострочення виконання грошового зобов’язання настає з наступного дня після настання строку оплати (враховуючи приписи ч. 5 ст. 256 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 1 030,39 грн. В іншій частині (11 546,00 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Більш того, частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності в частині нарахованої пені ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 030,39 грн., 3% річних у розмірі 1 173,93 грн. та інфляційних у розмірі 9 903,27 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Експлуатаційне управління «Інтербудінвест» на користь ТОВ «ПРЕМ’ЄР ЛІФТ» заборгованості у розмірі 13 744,69 грн., пені у розмірі 1 030,39 грн., 3% річних у розмірі 1 173,93 грн. та інфляційних у розмірі 9 903,27 грн.

В іншій частині (пеня у розмірі 11 546,00 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 4 920,00 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 14.07.2004 р. №01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

В той же час, згідно наявного в матеріалах справи акту надання послуг №834 від 15.06.2015 р. неможливо встановити на виконання умов якого договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітично-консалтингова група «Фінінком» були надані позивачу послуги з представництва в суді, перелік конкретно наданих послуг, а також чи існує у осіб, які надавали послуги позивачу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для віднесення сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 4 920,00 грн. до судових витрат і покладення їх на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ’ЄР ЛІФТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційне управління «Інтербудінвест» (03079, м. Київ, просп. Перемоги, 131; ідентифікаційний код 34480767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ’ЄР ЛІФТ» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 107; ідентифікаційний код 35210959) заборгованість у розмірі 13 744 (тринадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 69 коп., пеню у розмірі 1 030 (одна тисяча тридцять) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 1 173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн. 93 коп., інфляційні у розмірі 9 903 (дев'ять тисяч дев’ятсот три) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 12 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.2015 р.

Суддя В.П. Босий