Рішення № 50058280, 27.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015

Справа №910/13370/15

За позовом Публічного акціонерного товариства “Ізяславський Агропостач”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс”

Про визнання угоди недійсною

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Ямчук О.П. – представник за довіреністю № б/н від 26.06.15.

Від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Ізяславський Агропостач” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” про визнання Угоди про заміну кредитора у зобов’язанні № 64/07-12 від 02.07.12. недійсною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.15. порушено провадження у справі № 910/13370/15; розгляд справи призначено на 02.07.15. о 10-50.

08.06.15. представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 02.07.15. подав частково документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.15. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 21.07.15. о 10-00.

17.07.15. представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення по справі, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.15. подав додаткові письмові пояснення по справі, та заяву на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 21.07.15. розгляд справи відкладено на 27.08.2015 р.

Ухвалою від 17.08.15. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

В судовому засіданні 27.08.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 27.08.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.03.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та Відкритим акціонерним товариством «Ізяславський Агропостач», в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Ізяславський Агропостач» (надалі – позивач) укладено Договір № 006-00ХМ купівлі-продажу (надалі – Договір купівлі-продажу), за умовами якого ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» зобов’язалось поставити ВАТ «Ізяславський Агропостач» товар, а останній – сплатити його вартість.

У зв’язку з неналежним виконанням ВАТ «Ізяславський Агропостач» умов Договору купівлі-продажу, ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області по справі № 21/1598 від 19.10.09. позов ТОВ «Тридента Агро» задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Ізяславський Агропостач» 9 908,90 грн. курсової різниці, 3 034,73 грн. пені, 383,46 грн. 3% річних, 1944,95 грн. індексу інфляції, 2 832,45 грн. штрафу, адвокатські витрати в розмірі 2500,00 грн., 369,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 18 883,00 грн. припинено у зв’язку зі сплатою вказаної суми під час судового розгляду.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.12.09. вказане рішення суду першої інстанції було змінено, стягнуто з позивача на користь ТОВ «Тридента Агро» 9 908,90 грн. курсової різниці, 500,00 грн. пені, 383, 46 грн. 3% річних, 1944,95 грн. індексу інфляції, 500,00 грн. штрафу, 2 500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 369,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

05.02.10. ВДВС Ізяславського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ВАТ «Ізяславський Агропостач» на користь ТОВ «Тридента Агро» 16 343,18 грн.

08.11.10. ВДВС Ізяславського районного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку із стягненням з позивача боргу, виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій в повному обсязі.

26.01.11. між ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенко О.М. укладено угоду № 114-ТА про заміну кредитора у зобов’язанні за договором № 006-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008р. щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних витрат на суму 894 грн. 36 коп.

02.07.12. між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія НІКО-ТАЙС» (відповідач) угоду № 64/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні, за яким ФОП Грищенко О.М. відступив ТОВ «Компанія НІКО-ТАЙС» право вимоги щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних витрат на підставі Договору № 006-00ХМ на суму 894 грн. 36 коп.

Зобов’язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов’язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, звертаючись до суду, просить визнати недійсним Угоду від 02.07.12., укладену між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія НІКО-ТАЙС» № 64/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні.

Як на підставу заявлених вимог позивач посилається на те, що з моменту виконання Державною виконавчою службою України (08.11.10.) рішення суду у справі № 21/1598, зобов’язання позивача перед ТОВ «Тридента Агро» припинились у повному обсязі на підставі ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, у зв’язку з належним виконанням.

Таким чином, позивач зазначає, що у ТОВ «Тридента Агро» та, відповідно, ФОП Грищенко О.М., були відсутні будь-які підстави на укладення договорів про заміну кредитора у зобов’язанні, у зв’язку з чим оспорювана Угода підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 203 ЦК України, оскільки така угода суперечить законодавству України, моральним засадам суспільства та не являється спрямованою на настання реальних наслідків.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відповідність умов оспорюваної Угоди вимогам чинного законодавства України та відсутність визначених законом підстав недійсності вказаного правочину.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, рішенням Господарського суду Хмельницької області по справі № 21/1598 від 19.10.09. та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.12.09. встановлено факт неналежного виконання позивачем зобов’язань за Договором № 006-00ХМ купівлі-продажу та, відповідно, стягнуто з ВАТ «Ізяславський Агропостач» на користь ТОВ «Тридента Агро» 9 908,90 грн. курсової різниці, 500,00 грн. пені, 383, 46 грн. 3% річних, 1944,95 грн. індексу інфляції, 500,00 грн. штрафу, 2 500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 369,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У той же час, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з рішення Господарського суду Хмельницької області, ТОВ «Тридента Агро» заявляло до стягнення з ВАТ «Ізяславський Агропостач» 3 034,73 грн. пені, нарахованої за період з 02.12.2008 р. по 07.08.2009 р., тобто за період більш як шість місяців.

При цьому, суд апеляційної інстанції висновків щодо стягнення пені не спростував, зменшивши її розмір за власною ініціативою на підставі ст. 83 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 ЦК України.

Таким чином, зібраними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність правових підстав для відступлення права вимоги щодо нарахування сум пені за Договором, оскільки спір з даного питання вже вирішено господарським судом у встановленому законом порядку.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 512 Кодексу передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 513 Кодексу, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 515, 516 Кодексу передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За правилами ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що оспорювана угода суперечить положенням Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсною.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними, доведеними та обґрунтованими, відтак, вказані вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною угоду про заміну кредитора у зобов’язанні № 64/07-12 від 02.07.12., укладену між Фізичною особою-підприємцем Грищенко О.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», з моменту її укладення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) на користь Публічного акціонерного товариства “Ізяславський Агропостач” (30300, м. Ізяслав, Хмельницька обл., вул. Станіславського, 23, код ЄДРПОУ 00908308) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.09.15.

Суддя Т.М. Ващенко