Рішення № 50054778, 09.10.2013, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/590/13 Справа № 734/1682/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 жовтня 2013 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.

при секретареві Галюк Л.В.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Шпетної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4302 про визнання права на щорічну додаткову відпустку та зобов'язання роботодавця надати щорічну додаткову відпустку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А4302, в якому зазначає, що з 25.10.2004 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах із військовою частиною А4302 - з 25.10.2004 року по 2.09.2009 року на посаді лікаря-психіатра поліклінічного відділення; з 24.09.2009 року по теперішній час на посаді завідувача психоневрологічним кабінетом - лікаря-психіатра відділення (консультативної медичної допомоги) поліклініки. Позивач 14.12.2011 року у встановленому порядку звернувся до командира військової частини А4302 із проханням про надання йому щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за відпрацьований період з 25.10.2010 по 25.10.2011 року. Колективним договором між командуванням військової частини А4302 та профспілковим комітетом військової частини А4302 на 2011-2013 рік встановлено розмір додаткової щорічної відпустки для завідувача психоневрологічним кабінетом - лікаря-психіатр 7/25 днів. Йому за вказаний період було надано щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 днів. Позивач, зважаючи на те, що невикористану частину щорічної відпустки йому може бути надано і в інший час, не вважав це спірним питанням, вважаючи, що може отримати невикористану частину відпустки у інший час. За відпрацьований робочий рік з 25.10.2009 по 25.10.2010 йому було надано 25 календарних днів (дві частини - 7+18) щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, тому приводів для його хвилювання та виникнення трудового спору не було. На час подання заяви про надання йому щорічної додаткової відпустки - 14.12.2011 року він мав роз'яснення державних органів з питання прав на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 25 днів, володів інформацією, що у Колективному трудовому договорі для його посади встановлено конкретний розмір щорічної додаткової відпустки - 25 днів. Проте, відповідач тривалий час не повідомляв позивача про настання його права на щорічну відпустку за два тижні до її початку, що спонукало позивача у 2013 році винести це питання на розгляд відповідача. Невизнання права позивача на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці є триваючим порушенням, оскільки отримати цю відпустку він не може і на сьогоднішній день за будь-який відпрацьований період, за такої позиції відповідача. Враховуючі вищевикладене, позивач просить суд визнати його право, як завідувача психоневрологічним кабінетом - лікаря-психіатра відділення консультативної медичної допомоги поліклініки військової частини А4302 на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 25 календарних днів та зобов'язати військову частину А4302 надати ОСОБА_1 щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці за відпрацьований рік з 25.10.2010 по 25.10.2011 тривалістю 25 календарних днів з урахуванням фактично наданих днів відпустки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з наведених у позові підстав та в судовому засіданні 9 жовтня 2013 року дещо деталізував першу позовну вимогу, просивши суд визнати за ним право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 25 календарних днів за період з 25.10.2010 по 25.10.2011 р. (оскільки в 2012 та 2013 році з заявою про надання щорічної додаткової відпустки не звертався).

Представник в/ч А4302 Шпетна Катерина Володимирівна в судовому засіданні позову не визнала та заперечувала проти його задоволення посилаючись на те, що додаткова відпустка позивачу надана відповідно до умов Колективного договору та з урахуванням вимог діючого законодавства, зокрема, що додаткова відпустка за особливі умови праці надається пропорційно відпрацьованому часу в таких умовах. Крім того, представник відповідача просила розглянути питання пропущення строків звернення до суду, оскільки позивач знав про те, що йому надана лише частина відпустки і спір про її тривалість виник ще в 2011 році (29 грудня 2011 року військовим прокурором Деснянського гарнізону подане звернення ОСОБА_1 було скероване для вирішення командиру військової частини А3306, який того ж дня дав на нього відповідь, адресовану ОСОБА_1). На підтвердження своєї позиції представник відповідача надала суду відповідні документи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 25.10.2004 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах із військовою частиною А4302 - з 25.10.2004 року по 2.09.2009 року на посаді лікаря-психіатра поліклінічного відділення; з 24.09.2009 року по теперішній час на посаді завідувача психоневрологічним кабінетом - лікаря-психіатра відділення (консультативної медичної допомоги) поліклініки.

Колективним договором, укладеним між командуванням військової частини А4302 та профспілковим комітетом військової частини А4302 на 2011-2013 рік встановлено розмір додаткової щорічної відпустки для завідувача психоневрологічним кабінетом - лікаря-психіатра 7/до25 днів (витяг - а.с. 70-71, оригінал колективного договору оглянуто в судовому засіданні).

За роботу поліклініки в 2011 році позивачем проведено психіатричних оглядів 8709 осіб та наркологічних оглядів - 736 осіб та встановлено діагноз, пов'язаних розладом психіки - 36 осіб. Позивач та представник відповідача в судовому засіданні не заперечували проти таких фактичних даних. Згідно довідки військової частини А4302 від 06.01.2012 року № 56 про фактично відпрацьований робочий час за 2010, 2011 роки, ОСОБА_1 фактично відпрацював у 2010 році 211 днів, у 2011 році 214 днів - фактично за 2010 рік позивачу надано щорічну додаткову відпустку тривалістю 25 календарних днів. Позивачу було надано за період з 25.10.2010 року по 25.10.2011 рік щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 днів.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Відповідно до ст. 8 вказаного закону щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до п. 9 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 року № 16, яким затвердженого Порядок застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. Згідно з п. 10 вказаного Порядку у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом 2011 року встановив діагноз психічний розлад 36 особам. В розрахунку в середньому за кожний місяць 2011 року було надано допомогу та встановлено діагноз психічний розлад 3 особам.

Відповідно до п. 1.2 Наказу МОЗ України від 25.05.2006 року № 319 "Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я" для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих, передбачено 33-годинний робочий тиждень. Позивач підтвердив, що саме таку норму робочого часу він має і тривалість його робочого дня становить 6,6 год. Позивач стверджував, що на кожного хворого для прийому відведено 20 хв. Тобто, з такого розрахунку на кожного хворого, та враховуючи кількість осіб, яким встановлено діагноз, пов'язаний з розладом психіки, тобто, коли позивач працював в особливих умовах на місяць в середньому становить 60 хвилин (враховуючи визначений середній показник - 3 особи на місяць), тобто, час роботи в особливих умовах у позивача менше половини тривалості робочого дня.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки в періоді, за який він просить визнати за ним право на щорічну додаткову відпустку тривалістю до 25 календарних днів та зобов'язати відповідача таку відпустку надати, ОСОБА_1 був зайнятий на роботі з особливим характером праці менше половини тривалості робочого дня, установленого для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих, а додаткова відпустка за період з 25.10.2010р. по 25.10.2011р. йому була розрахована та надана відповідно до норм діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Закону України "Про відпустки", Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 року № 16, яким затвердженого Порядок застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, ст.ст. 60, 61, 209, 212, 215, 218, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А4302 про визнання права на щорічну додаткову відпустку та зобов'язання роботодавця надати щорічну додаткову відпустку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бузунко О.А.