Постанова № 50053635, 08.09.2015, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/734/155/15 Справа № 734/2551/15-к

У х в а л а

іменем України

08 вересня 2015 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Бузунко О.А.

при секретареві Галюк Л.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт Козелець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270300000021 від 23 березня 2015 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Богданівка Прилуцького району Чернігівської області, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, інструктора взводу 3 навчально-механізованої роти військової частини польова пошта В0941, із середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

за обвинуваченням у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, яке надійшло до суду з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості,

за участю прокурора Фрунзе С.В.

захисника Гуца А.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

встановив:

14 серпня 2015 року до Козелецького районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270300000021, відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2015 року відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості від 13 серпня 2015 року, укладеної між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону лейтенантом юстиції Жук Богданом Сергійовичем, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270300000021 від 23 березня 2015 року, та підозрюваним ОСОБА_1 у присутності його захисника - адвоката Гуца Анатолія Миколайовича. Проведення підготовчого судового засідання продовжено в загальному порядку, оскільки угода про визнання винуватості надійшла до суду разом з обвинувальним актом.

В підготовчому судовому засідання учасники кримінального провадження висловилися щодо можливості призначення кримінального провадження на підставі внесеного обвинувального акта до судового розгляду.

Суд, вислухавши учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та додатки до нього, приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270300000021, відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Аналізуючи обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 на предмет його відповідності вимогам КПК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової частини польова пошта В0941, 02 березня 2015 року близько 21 години 00 хвилин в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року, та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року, умисно, з метою ухилення від військової служби, не одержавши дозволу відповідного начальника, самовільно залишив військову частину та проводив час на власний розсуд. 07 серпня 2015 року був затриманий військовослужбовцями Військової служби правопорядку і доставлений до військової прокуратури Деснянського гарнізону. Під час незаконного перебування за межами військової частини старший сержант ОСОБА_1 до органів місцевої влади і військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, а саме - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду.

Як вбачається з обвинувального акта, формулювання так званого «обвинувачення» ОСОБА_1 /з урахуванням того, що по суті обвинувальним актом обвинувачення як таке не пред'явлене, а вказано лише, що особі повідомлено про підозру і викладені певні обставини, які встановлені досудовим розслідуванням/ зведене до того, що ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив військову частину. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України, яка передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

В той же час ст. 408 КК України передбачає відповідальність за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. При цьому, кваліфікуючою ознакою є вчинення вказаного діяння в умовах особливого періоду /ч. 4 ст. 408 КК України/.

Тобто, сформульоване в обвинувальному акті «обвинувачення» у вчиненні ОСОБА_1 певного діяння фактично містить в собі поєднання двох статей КК України: «обвинувачення» сформульоване за диспозицією ст. 408 КК України, а остаточно дії кваліфіковані за ст. 407 КК України, що не може бути сприйняте судом як належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Крім того, суд особливу увагу звертає на наступне.

До 05 березня 2015 року ч. 4 ст. 407 КК України передбачала відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

05 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини» від 12.02.2015 року №194-VIII, яким, зокрема, статтю 407 КК України викладено в новій редакції та доповнено частину четверту, відповідно до якої посилено кримінальну відповідальність військовослужбовців за нез'явлення на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Тобто, ч. 4 ст. 407 КК України в редакції, викладеній в обвинувальному акті, існує з 05 березня 2015 року. Проте з обвинувального акта вбачається, що за ч. 4 ст. 407 КК України кваліфіковані дії ОСОБА_1, вчинені ним і до 05 березня 2015 року /з 02 березня 2015 року/, тобто, фактично за той період, коли ч. 4 ст. 407 КК України в Кодексі в інкримінованій редакції не існувала, а в обвинувальному акті взагалі не вказана редакція КК України, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1

Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Таке право гарантується п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 р. у контексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллас проти Угорщини» і п. 47).

Наведені вище недоліки в обвинувальному акті не лише не відповідають ст. 291 КПК України, а й порушують права особи знати, в чому вона обвинувачується та захищатися від пред'явленого обвинувачення, гарантованих Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого (підозрюваного). Недотримання цих принципів є неприпустимим.

Враховуючи наведу невідповідність обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270300000021 від 23 березня 2015 року, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України вимогам ст. 291 КПК України /зокрема, щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення/, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст.ст. 314, 372 КПК України, суд

ухвалив:

обвинальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270300000021 від 23 березня 2015 року, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, разом з матеріалами кримінального провадження повернути прокурору військової прокуратури Деснянського гарнізону.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області протягом семи днів з дня її оголошення через Козелецький районний суд.

Повний текст ухвали буде виготовлений і проголошений учасникам судового розгляду 10 вересня 2015 року о 12 год. 45 хв. в залі судових засідань № 4 в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області.

Суддя Бузунко О.А.