Рішення № 50040923, 25.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1309/15

Головуючий у першій інстанції Жуган Л. В.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Короткова В.Д.., Калараш А.А.

з участю секретаря Абалдової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, визначення порядку користування спільним майном та усунення перешкод у користуванні майном, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів удаваними, поділ спільного майна подружжя, про визнання квартири спільним майном подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року,-

встановила:

13.05.2014 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що з 16.02.2007 року по 12.03.2014 перебувала з відповідачем ОСОБА_4 у шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1, яку зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, але відповідач проживає в ній сам, та вважає її своєю особистою власністю та перешкоджає їй разом із їх спільним сином там проживати, змінив замки на вхідних дверях, не впускає в квартиру.

Відповідач ОСОБА_4 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, визначення порядку користування спільним майном та усунення перешкод у користуванні майном, уточнивши його в подальшому, посилається на те, що він раніше ходив у рейси та добре заробляв, грошові кошти за нього отримувала його дружина ОСОБА_3 та витрачала їх на придбання квартир.

За час шлюбу вони з ОСОБА_3 набули дві кімнати в комунальних квартирах.

Перед придбанням квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_3 продала їх з ОСОБА_4 двокімнатну квартиру ОСОБА_9, та на ці кошти потім і була придбана трихкімнатна квартира АДРЕСА_2, яку ОСОБА_3 зареєструвала на співвідповідача - свою матір ОСОБА_5

Кімнату в комунальній квартирі АДРЕСА_3, ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_7, але не шляхом укладення договору купівлі-продажу, а шляхом підписання нотаріально посвідченого договору дарування від 20.02.2014 року.

При цьому, ОСОБА_3 оформила право власності на зазначену квартиру на підставі договору дарування для виведення майна з кола спільного майна подружжя, яке підлягає розділу.

Таким же способом ОСОБА_3 придбала за його кошти кімнату в комунальній квартирі АДРЕСА_5, у свого брата ОСОБА_6, шляхом підписання нотаріально посвідченого договору дарування від 28.05.2013 року.

Крім того, на ім'я ОСОБА_3 оформлені автомобіль марки "Фольксваген гольф", 1980 року випуску, та причіп до легкового автомобілю бортовий, 1993 року випуску, які придбані ними під час шлюбу.

У зв»язку з цим ОСОБА_4 просить суд визнати договори дарування квартир - АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 - удаваними та визнати їх договорами купівлі-продажу; визнати квартиру АДРЕСА_2, такою, що придбана на спільні гроші ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і такою, що підлягає включенню в перелік спільного майна подружжя; виділити йому квартиру АДРЕСА_1, однокімнатну квартиру (комуну) АДРЕСА_5, автомобіль марки "Фольксваген гольф" та визнати за ним право власності на це майно;

ОСОБА_3 виділити квартиру АДРЕСА_2, однокімнатну квартиру (комуну) АДРЕСА_3, причіп до легкового автомобілю бортовий, 1993 року випуску, та визнати за нею право власності на це майно.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02.12.2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, визнано за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, виділено у її користування з дитиною ОСОБА_8, кімнату площею - 12,8 кв.м., виділено ОСОБА_4 у користування кімнату площею 10,8 кв.м., кімнату площею 16,8 кв.м., балкон, кухню, ванну, туалет, коридори, комору - залишено у спільному користуванні сторін.

Зобов'язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3 користуватися квартирою АДРЕСА_1, згідно встановленого судом порядку користування.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково, визнано договір дарування 183/1000 частин квартири АДРЕСА_5 від 28.05.2013 року, укладений, між ОСОБА_6, як дарувальником, та ОСОБА_3, як обдаровувана - удаваним, та визнано цей договір - договором купівлі-продажу.

Визнано 183/1000 частин квартири АДРЕСА_5, спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Визнано автомобіль марки "Фольксваген гольф", 1980 року випуску, та причіп до легкового автомобілю бортовий, 1993 року випуску, спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог - відмовлено.

ОСОБА_4, вважаючи рішення незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права 11.12.2014 року надав до суду апеляційну скаргу про скасування рішення з постановлениям нового рішення про задоволення його позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.02.2007 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_4, шлюб зареєстровано Першим відділом РАЦС Малиновського РУЮ м. Одеси, актовий запис №66/а.с.9/.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.10/.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - розірвано /а.с.11-12/.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верхового Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" №11 від 21.12.2007 року визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

За позивачем ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гуряновою Л.Г., зареєстрованим в реєстрі за №4243 /а.с.13, 14-18/.

У зв'язку із тим, що зазначена квартира придбана ОСОБА_4 в період шлюбу із ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вона є спільною сумісною власністю подружжя.

За ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У зв'язку із вищевикладеним, на думку колегії суддів, необхідно визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 183/1000 частин квартири АДРЕСА_5 на підставі договору дарування від 28.05.2013 року, згідно якого ОСОБА_6, як дарувальник, подарував, а ОСОБА_3, як обдарована, прийняла у дар 183/1000 частин квартири АДРЕСА_5 /а.с.77-78/.

Відповідач ОСОБА_6 визнав позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині, та пояснив, що він продав своїй сестрі ОСОБА_3 183/1000 часток квартири АДРЕСА_5, але оформили такий правочин шляхом підписання між собою договору дарування від 28.05.2013 року.

Крім цього, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 190/1000 частин квартири АДРЕСА_3, на підставі договору дарування від 20.02.2014 року, згідно якого ОСОБА_7, як дарувальник, подарувала, а ОСОБА_3, як обдарована, прийняла у дар 190/1000 часток квартири АДРЕСА_3 /а.с.128/.

Доводи ОСОБА_4 заслуговують на увагу, що зазначене нерухоме майно ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_7 також за спільні подружні кошти, тому даний договір є удаваним, оскільки насправді є договором купівлі-продажу.

Статтею 235 ЦК України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

У зв'язку з зазначеним, договір дарування 183/1000 часток квартири АДРЕСА_5 від 28.05.2013 року, укладений, між ОСОБА_6, як дарувальником, та ОСОБА_3, як обдарованою, а також договір дарування 190/1000 часток квартири АДРЕСА_3, від 20.02.2014 року, укладений між ОСОБА_7, як дарувальником, та ОСОБА_3 як обдарованою, слід визнати удаваними, та визнати ці договори договорами купівлі-продажу.

Та, у зв'язку з цим, визнати ці квартири спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнати право власності по ? частки за кожним із них.

При цьому, на думку колегії суддів, вимоги ОСОБА_4 про визнання квартири АДРЕСА_2, такою, що придбана на спільні гроші ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і такою, що підлягає включенню в перелік спільного майна подружжя не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 01.03.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №1-328, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_9 купив квартиру АДРЕСА_4 /а.с.46/.

Із зазначеного договору вбачається, що квартира АДРЕСА_4, належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу та правочин вчинений ОСОБА_3 за згодою її чоловіка - ОСОБА_4

Згідно свідоцтва, виданого 12.11.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №2744, вбачається, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі акту про проведені прилюдні торги, затвердженого Першим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ 11.10.2013 року, нотаріусом посвідчено, що ОСОБА_5 належить на праві власності майно, що складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 59,2 кв.м., житловою - 32,8 кв.м., зареєстрованої КП "ОМБТІ та РОН" в книзі 654пр на сторінці 94, номер запису 106, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 16066051, яка придбана ОСОБА_5 за 284750 грн. /а.с.71/.

Доведено, що ОСОБА_5 особисто придбала спірну квартиру за власні кошти. Надані до матеріалів справи виписки з банківських рахунків на ім'я ОСОБА_5 підтверджують наявність у неї грошових коштів, достатніх для придбання спірної квартири у спірний період /а.с.102-106/.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що ОСОБА_3 продала квартиру АДРЕСА_4, та отримала гроші за її продаж 01.03.2013 року, а спірна квартира АДРЕСА_2, була придбана ОСОБА_5 на аукціоні лише в жовтні 2013 року.

За таких обставин не вбачається причинно-наслідковий зв»язок між продажем ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_4, та придбанням ОСОБА_5 на аукціоні спірної квартири АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 не доведено, що спірна квартира АДРЕСА_2 придбана за їх спільні з ОСОБА_3 грошові кошти, тому підстав для визнання її спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 немає.

Крім цього, ОСОБА_4 не надано доказів того, що кошти, отримані від продажу спільної квартири подружжя АДРЕСА_4, витрачено на придбання квартири АДРЕСА_2, а не витрачені на потреби сім»ї.

Також, під час шлюбу подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбано автомобіль марки "Фольксваген гольф", 1980 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданим РЕВ №2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області на ім'я ОСОБА_3; причіп до легкового автомобілю бортовий, 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданим РЕВ №2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області на ім'я ОСОБА_3

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Таким чином, на думку колегії суддів, на зазначений автомобіль та причеп також слід визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по ? частині за кожним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, що потягло за собою невірно постановлення рішення.

На думку колегії суддів, необхідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково та визнати договір дарування 183/1000 частин квартири АДРЕСА_5 від 28.05.2013 року, укладений між ОСОБА_6, як дарувальником та ОСОБА_3, як обдарованою - удаваним та визнати цей договір договором купівлі - продажу.

Визнати договір дарування 190/1000 часток квартири АДРЕСА_3 від 20.02.2014 року, укладений між ОСОБА_7, як дарувальником та ОСОБА_3, як обдарованою - удаваним та визнати цей договір дарування договором купівлі-продажу.

Здійснити поділ майна подружжя, визнавши за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по ? частки за кожним на квартиру АДРЕСА_1, на 183/1000 частин квартири АДРЕСА_5, на 190/1000 квартири АДРЕСА_3, на автомобіль марки автомобіль марки "Фольксваген гольф", 1980 року випуску, та причіп до легкового автомобілю бортовий, 1993 року випуску.

В решті позову ОСОБА_3 та в решті зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, визначення порядку користування спільним майном та усунення перешкод у користуванні майном, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів удаваними, поділ спільного майна подружжя, про визнання квартири спільним майном подружжя задовольнити частково.

Визнати договір дарування 183/1000 частин квартири АДРЕСА_5 від 28.05.2013 року, укладений між ОСОБА_6, як дарувальником та ОСОБА_3, як обдарованою - удаваним та визнати цей договір договором купівлі - продажу.

Визнати договір дарування 190/1000 частин квартири АДРЕСА_3 від 20.02.2014 року, укладений між ОСОБА_7, як дарувальником та ОСОБА_3, як обдарованою - удаваним та визнати цей договір дарування договором купівлі-продажу.

Здійснити поділ майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по ? частки за кожним на наступне майно:

-на квартиру АДРЕСА_1,

-на 183/1000 частин квартири АДРЕСА_5

-на 190/1000 квартири АДРЕСА_3

-автомобіль марки автомобіль марки "Фольксваген гольф", 1980 року випуску, та причіп до легкового автомобілю бортовий, 1993 року випуску.

В решті позову ОСОБА_3 та в решті зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді В.Д.Коротков

А.А.Калараш