Постанова № 50032470, 30.12.2013, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 1-165/2011

Провадження №1/460/15/13 р.

П О С Т А Н О В А

СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

30.12.2013 рокум.Яворів Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Воробель М.М.,

з участю секретаряЧорній Л.М.,

прокурора Розман В.С.,

захисника ОСОБА_1,

підсудногоОСОБА_2,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в м. Яворові кримінальної справи, про обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.3 ст.365, ч.2 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

З обвинувального висновку вбачається, що ОСОБА_2 у липні місяці 1991 року був призначений на посаду директора військового радгоспу «Львівський» (надалі радгосп «Львівський»), який є субєктом підприємницької діяльності, включений в ЄДРПУО за № 24306494. Майно радгоспу є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Орган управління майном Управління сільського господарства Міністерство оборони України.

29 серпня 2003 року між Управлінням сільського господарства Міністерства оборони України та ОСОБА_2 укладено контракт за № 9 про призначення останнього на посаду директора вказаного радгоспу.

Тобто, будучи службовою особою та виконуючи організаційно-розпорядчі обовязки, ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п 1.1, 2.6 умов вищевказаного контракту ОСОБА_2 зобовязувався здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати ефективне використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна і мав право діяти від імені підприємства, представляти його у всіх підприємствах, установах та організаціях, укладати господарські та інші угоди, користуватись правом розпорядження коштами підприємства, вирішувати інші питання, віднесені законодавством, статутом та органом управління майном, до компетенції директора підприємства.

Згідно п.3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на ОСОБА_2 як на керівника підприємства, покладалася відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.

Статтею 75 Господарського кодексу України передбачено, що відчужувати майнові обєкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу до сфери управління якого воно входить.

Проте, у 2003-2005 роках ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зловживав службовим становищем в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчиняв службове підроблення, перевищував службові повноваження, тобто умисно вчиняв дії, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, які спричинили тяжкі наслідки.

2

Так, на підставі Директиви начальника Генерального штабу ЗС України № 11 від 21 березня 1995 року військове містечко № 42, що в с. Поріччя Яворівського району Львівської області загальною площею 20,6 га з будівлями казарми, КПП, складу, лазні, сховища для техніки, котельні, 5 житлових будинків було передано від в/ч.04144 радгоспу "Львівський" по акту прийому-передачі від 27 червня 1995 року. За технічним станом зазначені будівлі, крім одного житлового будинку, перебували у незадовільному технічному стані.

Про прийом вищевказаних будівель та земельної ділянки ОСОБА_2 головного бухгалтера радгоспу не повідомив, акт прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка № 42 у бухгалтерію підприємства не надав, і тим самим, у порушення вимог п.3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не забезпечив належної організації бухгалтерського обліку основних засобів.

У 2003 році до директора радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 звернувся директор ТОВ "Любо" ОСОБА_3 з пропозицією придбати у радгоспа будівлі казарми і котельні, які знаходилися у с.Поріччя по вул.Шевченка 6А та 7А, для переобладння їх під будівлі заводу по виробництву штучної шкіри. При цьому між ними було досягнуто домовленість, що будівлі будуть реалізовані по вартості будівельних матеріалів.

У березні та червні 2003 року ОСОБА_2, діючи в інтересах третіх осіб - ТОВ "Любо", власноручно склав акти списання будівель казарми та котельні, які, відповідно, 14 березня 2003 та 20 червня 2003 року були затверджені в Управлінні сільського господарства Міністерства оборони України. Згідно даних актів будівлі підлягали розбиранню з оприбуткуванням матеріалів на складі радгоспу. Проте ніяких дій, спрямованих на розбирання будівель та оприбуткування на складі радгоспу будівельних матеріалів, ОСОБА_2 не вживав.

У липні 2003 року за договором, укладеним ОСОБА_2 з ТОВ Бюро Львів, останнє провело оцінку майна: казарми та котельні в с. Поріччя по вул. Шевченка, 6А, 7А. На підставі поставленого завдання дане підприємство визначило ринкову вартість обєкту оцінки для відчуження по вартості будівельних матеріалів після розбирання будівель. Згідно Звіту про оцінку майна ринкова вартість будівель (казарми та котельні) для відчуження по вартості будівельних матеріалів після розбирання будівель становила 15 118,40 грн. з ПДВ.

8 вересня 2003 року директор радгоспу "Львівський" ОСОБА_2, будучи службовою особою, умисно зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб ТОВ Любо", всупереч інтересам служби, знаючи про те, що зазначеному підприємству потрібні саме будівлі, а не будівельні матеріали, отримані від їх розбирання, уклав з товариством "Любо" договір купівлі продажу будівлі на розбирання. Відповідно до п.1.1 договору Продавець (військовий радгосп "Львівський") зобовязувався передати у власність Покупцю (ТОВ "Любо") будівельні матеріали, отримані від розбирання будівель за адресою Яворівський район, с.Поріччя, вул. Шевченка 6А та 7А. Вартість матеріалів від розбирання будівель дорівнювала вартості, визначеній експертною оцінкою, а саме 15 118,80 грн. Поряд з цим, п.1.3 договору передбачалося, що покупцю переходить право власності, як на будівельні матеріали, так і на будівлю.

30 вересня 2003 року ТОВ Любо на виконання умов договору перерахувало на розрахунковий рахунок радгоспу кошти в сумі 15 118,80 грн., які були використані радгоспом для оплати податків і погашення заборгованості по зарплаті.

Проте, ні станом на 30 вересня 2003 року, ні у подальшому, радгосп "Львівський", як і ТОВ "Любо", розбирання будівель казарми та котельні на будівельні матеріали не проводило. Більш того, протягом 2003-2006 років товариство "Любо" провело реконструкцію колишніх будівель казарми та котельні, відповідно, під виробниче та побутове приміщення заводу.

Згідно акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності радгоспу "Львівський" від 30 серпня 2006 року реалізація списаних будівель казарми та котельні проведена по заниженій вартості, чим державі в особі військового радгоспу "Львівський" завдано збитків на суму 18411 грн., а з врахуванням ПДВ - 22093 грн.

Крім того, 03 жовтня 2003 року директор радгоспу "Львівський" ОСОБА_2, використовуючи службове становище керівника підприємства всупереч інтересам служби, з метою приховати вчинене ним раніше зловживання службовим становищем та з метою внесення неправдивих відомостей у бухгалтерський облік радгоспу, в адміністративному будинку підприємства у с. Висіч Яворівського району Львівської області, дав розпорядження головному бухгалтеру радгоспу ОСОБА_4 скласти завідомо неправдивий документ - накладну на видачу

3

ТОВ "Любо" будівельних матеріалів на суму 15118,80 грн. На виконання вказівки директора радгоспу ОСОБА_2 головний бухгалтер радгоспу ОСОБА_4 склала накладну № 121 від 3 жовтня 2003 року, де вказала, завідомо неправдиві відомості, що радгосп "Львівський" відпустив товариству "Любо" матеріали від розбирання на суму разом з ПДВ 15118,80 грн.

Крім того, у жовтні 2003 року ТОВ "Любо" надало ОСОБА_2 акт прийому-передачі від 3 жовтня 2003 року з завідомо неправдивими відомостями, що військовий радгосп "Львівський" передає у власність ТОВ "Любо" будівельні матеріали, отримані від розбирання будівель за адресою: с. Поріччя, вул. Шевченка 6А, 7А, Яворівського району Львівської області.

Завідомо неправдиві документи - накладну № 121 від 3 жовтня 2003 року і акт прийому-передачі від 3 жовтня 2003 року ОСОБА_2 підписав як керівник підприємства, засвідчив їх відтисками гербової печатки, тобто вчинив інше підроблення документів та видав у бухгалтерію радгоспу.

Крім того, продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_2, будучи службовою особою, директором радгоспу «Львівський» перевищив службові повноваження, тобто умисно вчинив дії, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, які спричинили тяжкі наслідки при відчуженні будівель та земельної ділянки військового містечка № 397.

Так, згідно виданого у 1989 році виконавчим комітетом Пустомитівської районної Ради народних депутатів державного акту № 040210 на право користування землею, земельна ділянка площею 9,5 га, яка знаходиться в с. Березівка (нині с. Скнилів) по вул. Чорновола, 2 була закріплена за Львівським вищим військово-політичним училищем (правонаступником якого є Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету "Львівська політехніка") в безтермінове і безоплатне користування та відноситься до земель оборони.

Відповідно до наказу командуючого військами Прикарпатського військового округу № 39 від 06 квітня 1992 року підсобне господарство Львівського вищого військово-політичного училища (військове містечко № 397), яке розташовувалось в с.Березівка Пустомитівського району Львівської області по вул. Чорновола, 2, разом з земельною ділянкою площею 9,5 га було передано на баланс радгоспу «Львівський». При проведенні у 1993 році інвентаризації земельних ділянок встановлено, що за вказаною адресою фактично використовується земельна ділянка площею 11,7 га.

До 2003 року тваринницький комплекс у складі: свинарника, корівника, вартового приміщення, вагової, насосної, трансформаторної підстанції, водонапірної башти, автодороги, лінії електропередач використовувався за призначенням, а надалі у звязку з важким фінансовим станом радгоспу і припиненням виробництва, основні засоби тваринницького комплексу були законсервовані. Будівлі і споруди не використовувалися, радгосп утримував сторожів для їх охорони.

21 серпня 2004 року за заявою ВАТ "Львівобленерго" господарський суд Львівської області порушив провадження у справі про банкрутство військового радгоспу "Львівський", а 21 вересня 2004 року ввів процедуру розпорядження майном боржника. Директор радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 вирішив здійснити погашення заборгованості перед кредиторами шляхом реалізації основних засобів радгоспу, зокрема, вищевказаного тваринницького комплексу.

У жовтні 2004 року на підставі листа директора радгоспу "Львівський" в Міністерство оборони України звернувся заступник голови Львівської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання згоди військовому радгоспу "Львівський" на продаж тваринницького комплексу через регіональну товарну біржу.

Дане звернення було опрацьовано в Міністерстві оборони України і 29 грудня 2004 року за вих. № 220/2868 першим заступником Міністра оборони України - керівником апарату Міністерства оборони України генерал-полковником ОСОБА_5 надано дозвіл військовому радгоспу "Львівський" на відчуження вищевказаного тваринницького комплексу, у складі будівель: свинарника - 2 шт., трансформаторної підстанції - 1 шт., водонапірної башти - 1 шт., насосної сквери - 1 шт., загальною балансовою вартістю - 85318 грн.

Зважаючи те, що відчуження вказаних будівель не дозволяло повністю погасити заборгованість перед кредиторами, на початку 2004 року ОСОБА_2 перевищив службові повноваження, тобто явно вийшов за межі наданих йому прав та повноважень, і крім вказаних у дозволі від 29.12.2004 року № 220/2868 будівель, у порушення вимог ст. 75 Господарського кодексу України, вирішив реалізувати без дозволу органу управління майном ще низку обєктів

4

тваринницького комплексу, а саме: корівник, вагову, вартове приміщення, санпропускник.

З цією метою ним від виконавчого комітету Скнилівської сільської ради було отримано свідоцтво на право власності серії ЯЯЯ № 020692 від 18 березня 2005 року на будівлі тваринницького комплексу, у яке включено також корівник, вагову, вартове приміщення, санпропускник. Крім того, ТОВ "Периметр" на замовлення ОСОБА_2 провело оцінку нежитлових будівель тваринницького комплексу, у тому числі: корівника, вагової, вартового приміщення, санпропускника.

Згідно звіту про вартість майна ринкова вартість нежитлових будівель тваринницького комплексу станом на 1 березня 2005 року становила: свинарника - 230150,40 грн., насосної -1992 грн., трансформаторної підстанції - 9009,60 грн., корівника - 90439,20 грн., вагової - 7236 грн., вартового приміщення - 21075,60 грн., санпропускника -5769,60 грн., а загальна ринкова вартість обєктів оцінки разом з ПДВ - 365672,40 грн.

1 березня 2005 року директор радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 уклав з товарною біржею "Наша" договір № 5-Б про реалізацію на публічних торгах майна військового радгоспу "Львівський". Перевищуючи службові повноваження, він, будучи службовою особою, у порушення вимог ст. 75 Господарського кодексу України, крім свинарника, насосної та трансформаторної підстанції, заявив на реалізацію будівлі: корівника, вагової, вартового приміщення, санпропускника, на які не було згоди органу управління майном на відчуження.

21 березня 2005 року на підставі біржової угоди, укладеної між радгоспом "Львівський", в особі директора радгоспу ОСОБА_2, та ПП "Паритет КС" було реалізовано майно радгоспу: свинарник, трансформаторна підстанція, насосна, на які був дозвіл МО України на відчуження, та корівник, вартове приміщення, вагова, санпропускник - на які дозволу не було. Сума коштів, отриманих від реалізації вищевказаних обєктів, становила 380 000 грн., тобто ціна реалізації була збільшена від суми оцінки на 14327,6 грн. або на 3,92 %.

Таким чином, корівник був реалізований по ціні 93984,42 грн., вартове приміщення - 21901,76 грн., вагова -7519,65 грн., санпропускник - 5995,77 грн., а всього вказані будівлі - за 129401,60 грн.

Згідно висновку № 49 від 20.03.2007 року судової будівельно-технічної експертизи ринкова вартість нежитлових приміщень тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Чорновола, 2, с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області станом на 10.03.2005 року становила, зокрема: корівника - 143000 грн., вагової - 11000 грн., вартового приміщення - 33000 грн., санпропускника - 9000 грн., а загальна ринкова вартість вказаних будівель - 196000 грн., а з урахуванням ПДВ 235200 грн.

Внаслідок перевищення директором радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 службових повноважень, а саме відчуження без згоди органу управління майном будівель тваринницького комплексу - корівника, вартового приміщення, вагової, санпропускника, та неузгодження з органом управління майном вартості цих будівель державі в особі радгоспу "Львівський" було заподіяно шкоду на суму 105798,4 грн.

Крім того, 14 квітня 2005 року ПП "Паритет КС" уклало договір з Пустомитівським районним відділом Центру ДЗК на виготовлення технічної документації по передачі в оренду даному підприємству земельної ділянки, де розміщені будівлі, викуплені у радгоспу "Львівський".

Згідно висновку державної землевпорядної експертизи технічної документації на земельну ділянку ПП "Паритет КС" в с. Скнилів по вул. Чорновола, 2, від 7 липня 2005 року № 1727, технічна документація відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно при умові отримання згоди попереднього землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Поряд з цим, у звязку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 26 травня 2005 року № 381 "Про заходи щодо оптимізації мережі вищих військових закладів і навчальних підрозділів вищих навчальних закладів" Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету "Львівська політехніка" потребував та на даний час потребує розширення земельних ділянок, наданих йому в користування для розміщення відповідної навчально-матеріальної бази.

Планом створення видового навчального закладу, затвердженого 30 травня 2005 року начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних Сил України, передбачалося використати земельну ділянку військового містечка № 397 для обладнання польової бази фахівців механізованих, аеромобільних, артилерійських та танкових підрозділів.

5

Згідно ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів.

Відповідно до вимог ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України № 8-92 від 15.12.1992 року "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" на міністерства покладені функції здійснення управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Статтею 3 Указу Президента України № 888/97 від 21.08.1997 року "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України" визначено, що Міністерство оборони, як центральний орган виконавчої влади і військового управління здійснює управління військовим майном і майном підприємств, що належать до сфери його управління.

Пунктом 44 «Тимчасового положення про порядок отримання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування ними», затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.97 р., із змінами внесеними наказом Міністра оборони України № 51 від 28.02.2003 року, передбачено, що згідно із ст. 149 Земельного кодексу України згода на вилучення земельних ділянок наданих для потреб Збройних Сил України, надається Державним Секретарем Міністерства оборони України за погодженням з Міністром оборони України. Передача земельних ділянок у разі їх вилучення, здійснюється начальником розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України - начальником Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України після отримання згоди від Державного секретаря Міністерства оборони України.

Проте, 14 липня 2005 року, у порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, директор військового радгоспу "Львівський" ОСОБА_2, будучи службовою особою, діючи в інтересах ПП "Паритет КС", вчинив перевищення службових повноваження, тобто умисне вчинення дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, і листом без номера, адресованого голові Скнилівської сільської ради, надав згоду на передачу земельної ділянки в/містечка № 397 до складу земель сільради і згідно відповідних рішень сільської ради підприємству «Паритет КС».

На підставі вказаного дозволу директора радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 18 сесія Скнилівської сільської ради рішенням № 124 від 26 липня 2005 року надала ПП «Паритет КС» в оренду на 15 років вказану земельну ділянку, а 19 вересня 2005 року між Пустомитівською райдержадміністрацією та ПП «Паритет КС» було укладено договір оренди зазначеної землі.

21 березня 2006 року 27 сесія Скнилівської сільської ради рішенням № 158 надала вказаному приватному підприємству дозвіл на викуп земельної ділянки в с.Скнилів по вул. Чорновола, 2, Пустомитівського району Львівської області.

10 липня 2006 року головою Пустомитівської районної державної адміністрації з директором приватного підприємства „Паритет КС було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 10,1771 га, розташованої за адресою: с. Скнилів, вул. Чорновола,

Внаслідок незаконного надання директором радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 згоди на передачу земельної ділянки військового містечка № 397 приватному підприємству "ПП Паритет КС" та незаконного вибуття цієї земельної ділянки з складу земель оборони, Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету "Львівська політехніка" був позбавлений можливості розвитку навчально-матеріальної бази на закріпленій за Інститутом згідно державного акту № 040210 земельній ділянці, можливості використати дану земельну ділянку для обладнання польової бази фахівців механізованих, аеромобільних, артилерійських та танкових підрозділів, і крім того це підірвало дух та цілі Земельного кодексу України і Закону України "Про використання земель оборони".

У ході судового розгляду вказаної кримінальної справи підсудний ОСОБА_2 та його захисник заяви клопотання про проведення додаткової будівельно-технічної експертизи з врахуванням недоліків при проведенні первинної експертизи, з залученням всього обсягу первинних документів та доказів, в сукупності яких можна прийти до однозначних висновків. З метою досягнення обєктивності експертного дослідження перед експертом просить поставити наступні питання: Який технічний стан (ступінь фізичного зношення) обєкта нерухомого майна

6

(будівлі, споруди тощо) на час його реалізації? Чи був обєкт нерухомого майна (будівлі, споруди) аварійним? Яка технічна причина пошкоджень та руйнувань обєкта нерухомого майна (елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо)?

Прокурор в судовому засіданні вирішення питання щодо призначення експертизи просить вирішити на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, думку прокурора, суд прийшов до висновку, що клопотання про призначення додаткової будівельно-технічної експертизи є обґрунтованим і таким що підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст. 75 КПК України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. Коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» при призначені та проведені будівельно-технічної експертизи, серед інших основних завдань будівельно-технічної експертизи, у тому числі з визначення вартості нерухомого майна та майнових прав на нього, виступають і, - визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів; визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

При призначені будівельно-технічної експертизи щодо об'єкту нерухомості (с. Поріччя Яворівського району) органом досудового слідства не були враховані наступні вимоги закону, а питання, які ставилися перед експертом, носили загальний, а не конкретизований, характер.

Крім цього, результати експертного дослідження, що містяться в матеріалах кримінальної справи, не є повними та все сторонніми, ґрунтуються на певних припущеннях експерта, оскільки при проведені експертного дослідження, без належних та обґрунтованих підстав, експертом було прийнято для дослідження сумнівний метод такого дослідження.

Також в судовому засіданні, при допиті експерта, були встановлені факти неповного дослідження матеріалів справи.

Зокрема, предметом такого дослідження не стали первинні документи, які вказували на фактичний, а не документалізований в технічній документації, стан будівлі. Такими в матеріалах справи виступають акти обстеження та списання будівель, проведені комісійно, та затвердженими органом управління Міністерства оборони України. До такого переліку слід додати і акти обстеження, складені спеціалістом-експертом, яким проводилося дослідження фактичного стану будівлі з метою визначення його подальшого використання та оцінки вартості відновлювальних (чи демонтажних) робіт. Таке дослідження проводилося в означені строки подальшої реалізації майна і повинні виступати доказами реального, а не документозного, стану будівлі на час її реалізації.

А отже, з вищенаведеного суд приходить до висновку, що по даній справі необхідно провести додаткову будівельно-технічну експертизу з врахуванням недоліків при проведенні первинної експертизи, з залученням всього обсягу первинних документів та доказів, в сукупності яких можна прийти до однозначних висновків, а саме поставити на розгляд наступне питання:

Керуючись ст.ст. 75, 76, 196, 197 КПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Призначити додаткову будівельно-технічну експертизу об'єкту нерухомості: казарми і котельні, які знаходяться за адресою вул. Шевченка 6а та 7а в с. Поріччя Яворівського району Львівської області станом на 30.09.2003 року.

На вирішення експертизи поставити наступні питання: яка була ринкова вартість обєктів нерухомості: казарми і котельні, які знаходяться за адресою вул. Шевченка 6а та 7а в с. Поріччя Яворівського району Львівської області станом на 30.09.2003 року, з урахуванням фактичного

7

стану будівель з метою визначення подальшого використання та оцінки вартості відновлювальних /чи демонтажних/ робіт.

Проведення експертизи доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. /Волинське відділення за адресою 43001, м.Луцьк, вул. Червоного Хреста 16.

На дослідження експертам надати матеріали кримінальної справи.

Копію постанови направити директору ЛНДІСЕ для організації виконання.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду Львівської області протягом семи днів з дня її винесення, через Яворівський районний суд Львівської області.

Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СУДДЯ: