Ухвала суду № 50025757, 09.09.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/5866/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - Боднар О.В.

суддів - Куцина М.М., Мацунича М.В.

при секретарі - Дашковській С.І.

з участю - представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Дурдинець Р.Ю., представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Шуліки Аліни Володимирівни, що діє від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 червня 2015 року справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до позичальника за договором про надання банківських послуг б/н від 09 лютого 2006 року ОСОБА_4 та поручителя за договором поруки б/н від 20 березня 2006 року ОСОБА_5, в якому, посилаючись на невиконання позичальником умов договору, просив стягнути з відповідачів заборгованість станом на 31 серпня 2014 року у розмірі 30 519,19 грн., з яких:

5 997,59 грн. - заборгованість за кредитом,

22 592,12 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом,

штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - фіксована частина, 1 429,49 грн. - процентна складова;

та судові витрати у розмірі 305,19 грн.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26 листопада 2014 року (а.с. 76-78) позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 09 лютого 2006 року в розмірі 30 519,20 грн. та судові витрати у розмірі 305,19 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайоннного суду від 12 березня 2015 року (а.с. 111) заочне рішення цього ж суду скасовано. Справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Мукачівського міськрайоннного суду від 10 червня 2015 року (а.с. 140-142) у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 155-159) просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 червня 2015 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що відповідач була ознайомлена та погодилася з Умовами надання банківських послуг та Тарифами банку, що підтверджує підписана нею заява, які в цілому складають договір про надання банківських послуг.

Вказує на те, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання і якщо жодна із сторін не заявляє про його припинення він автоматично лонгується на такий самий термін. Оскільки жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати договір, його було автоматично пролонговано і на даний час він діє, тому строк позовної давності позивачем не пропущено.

Крім того, договором встановлений обов'язок позичальника погашати кредит та проценти частинами кожного місяця, тому початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного з цих зобов'язань. Вважає, що за таких обставин підлягали до задоволення вимоги банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту і процентах, нарахованих за останні три роки та про стягнення штрафів, в межах року до звернення з даним позовом.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 лютого 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій указано, що вона разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_4 договір про надання банківських послуг (далі - договір) (а.с. 11-17).

Із змісту заяви вбачається, що ОСОБА_4 отримала кредитний ліміт у розмірі 2 000,00 грн., з базовою відсотковою ставкою 3 % на місяць із розрахунку 360 днів у році, строк якого відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості повинно здійснюватися шляхом щомісячних платежів у розмірі 7% від залишку заборгованості, шляхом внесення коштів на карту або списанням банком коштів з дебетової карти.

Згідно з п.1 договору поруки б/н, укладеним 20 березня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором про обслуговування пластикової картки від 13 лютого 2009 року № SAMDN20000005708408, згідно яких кредитор надав боржнику кредитний ліміт на пластикову картку у сумі 1200,00 грн., а боржник повинен, зокрема, виконати зобов'язання з повернення кредиту, у строк до 30 лютого 2009 року включно та сплатити відсотки за користування кредитом .

Банк надсилав відповідачам повідомлення № 30.1.0.0/2-408 від 24 липня 2014 року, про наявність заборгованості за договором у розмірі 29 732,00 грн., яку вимагав погасити не пізніше п'яти днів з дати одержання цього повідомлення. На підтвердження надсилання повідомлення банк надав реєстр згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів № 3416 від 28 липня 2014 року (а.с. 9-10).

Проте, заборгованість за договором погашена не була.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, відповідачами були подані заяви про застосування позовної давності до вимог позивача (а.с. 94-96, 101-103).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що за договором про надання банківських послуг, встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту.

Перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (с.261 ЦК України) (постанова ВСУ від 18 червня 2014 року у справі № 6-61 цс14).

Останній платіж за кредитним договором був здійснений ОСОБА_4 у жовтні 2008 року (а.с. 7), а з даним позовом банк звернувся у вересні 2014 року, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачами до винесення судом рішення зроблені відповідні заяви.

За таких обставин, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами існували правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Відповідачі повинні були виконати зобов'язання з повернення кредиту за договором б/н від 09 лютого 2006 року, наданого у вигляді кредитного ліміту на пластикову картку, у строк до 30 лютого 2009 року.

Встановлений законом трирічний строк позовної давності у правовідносинах між сторонами сплив, що є підставою для застосування до даного позову наслідків спливу позовної давності.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що підлягали до задоволення вимоги банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту і процентах, нарахованих за останні три роки та про стягнення штрафів, в межах року до звернення з даним позовом, оскільки, зобов`язання з повернення кредитного ліміту повинно бути виконане позичальником у строк до 30 лютого 2009 року (включно), а посилання позивача на положення «Умов та правил надання банківських послуг» не заслуговують на увагу, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник підписуючи заяву, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору (постанови ВСУ від11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 та від 11 лютого 2015 року у справі № 6-240цс14). Крім того, в заяві позичальника зазначені Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифи банку, а позивач посилається на положення «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с. 12-17).

Інших доводів, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України і передбачених ст.ст. 309, 310 цього Кодексу підстав для його скасування немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни, що діє від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Куцин М.В. Боднар О.В. Мацунич М.В.