Ухвала суду № 50024455, 09.09.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4652/14-а

Провадження № 6-а/265/13/15

У Х В А Л А

09 вересня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Азаровій А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про заміну способу та порядку виконання постанови суду за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання здійснити нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 1 січня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

2 вересня 2015 року до суду звернувся заступник начальника Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського МУЮ в Донецькій області із заявою про заміну способу та порядку виконання постанови суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання здійснити нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 1 січня 2014 року. Представник заявника посилається на те, що на примусовому виконанні у заявника з 17 липня 2015 року перебуває виконавчий лист, виданий 2 липня 2015 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя про зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату державної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 (пятдесяти) процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 31 липня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат. Зазначений виконавчий лист на підставі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» було виконано в частині здійснення нарахування стягувачу щомісячної доплати до пенсії, оскільки згідно повідомлення боржника стягувачу підлягає сплаті заборгованість за вказаним виконавчим документом в розмірі 27741,95 грн. Зазначав, що у видатках на бюджетний 2015 рік не передбачено витрати на виплату нарахованої стягувачу суми боргу. Внаслідок цього унеможливлюється виконанням постанови суду без зміни способу її виконання. На підставі переліченого представник заявника просив суд провести заміну способу та порядку виконання вказаного судового рішення шляхом стягнення з УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті державної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 (пятдесяти) процентів мінімальної пенсії за віком в сумі 27741,95 грн.

Представники Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського МУЮ в Донецькій області до суду не зявились, надавши листа з проханням розглянути подану ними заяву у їх відсутність.

Зацікавлена особа, ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання також не зявився.

Представник УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, посилаючись на надані суду письмові заперечення, просила суд відмовити у задоволенні заяви державної виконавчої служби про проведення заміни способу виконання постанови суду, вказуючи на те, що фактично представники заявника просять суд вирішити нові позовні вимоги, які раніше не були предметом розгляду адміністративного суду.

За наданими суду письмовими запереченнями УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя вбачається, що не визнаючи вимоги державної виконавчої служби, представники пенсійного фонду зазначили, що на підставі постанови суду боржник здійснив нарахування ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії в сумі 27741,95 грн. Натомість видатки для виконання судових рішень бюджетною програмою, бюджетом Пенсійного фонду України та в Державному бюджеті України не передбачені, тому виплата сум, донарахованих на виконання судового рішення, може бути здійснена за наявності відповідних цільових асигнувань з Державного бюджету України по окремій бюджетній програмі, що передбачає Дотацію на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, на виконання таких рішень. Також додавали, що постановою суду за позовом ОСОБА_1 було зобов'язано управління пенсійного фонду вчинити певні дії. Однак заміна способу виконання вказаного судового рішення шляхом стягнення з управління ПФУ щомісячної доплати до пенсії є фактично новими позовними вимогами. Таким чином заявник просить суд змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була раніше предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час ухвалення постанови суду. На підтвердження своїх доводів також посилались на практику ВАСУ.

Вислухавши учасників процесу, які зявились, дослідивши матеріали справи, суд вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд в судовому засіданні встановив, що за постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 31 липня 2014 року було задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 та постановлено зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату державної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 (пятдесяти) процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 31 липня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат.

На підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року постанова Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 31 липня 2014 року набула чинності.

За вказаним судовим рішенням Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя 2 липня 2015 року був виданий виконавчий лист стягувачу, на підставі якого за заявою останнього від 17 липня 2015 року було відкрито виконавче провадження 21 липня 2015 року з примусового виконання виданого судом виконавчого листа.

За інформацією Управління ПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя від 25 серпня 2015 року вбачається, що за постановою державного виконавця від 21 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження боржником за виконавчим листом, виданим Орджонікідзевським судом міста Маріуполя 2 липня 2015 року ОСОБА_1, було проведено нарахування доплати до пенсії в сумі 27741,95 грн. Натомість нарахована до сплати стягувачу сума буде виплачена боржником лише за умови відповідного фінансування.

Таким чином суд встановив, що повне виконання постанови суду від 31 липня 2015 року на теперішній є неможливим через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

За ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України (далі за текстом ухвали - БК) бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

За ч. 1 ст. 48 БК розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України, визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» та Бюджетним кодексом України не передбачено грошові кошти на проведення виплат за виконавчим листом, виданим Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя 2 липня 2015 року.

Однак суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набув чинності з 1 січня 2013 року, вбачається, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

На підставі ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На підставі ч. 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів із заявою про виконання рішення суду.

За ч. 1 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобовязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

За ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

За ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі п. 1 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, вбачається, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами.

За п. 3 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Натомість відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в разі якщо рішення суду, зазначені в ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи заміну способу і порядку виконання.

Згідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. При цьому суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації наявного судового рішення. При цьому, ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так Європейський суд з прав людини в п. 74 рішення у справі «ОСОБА_3 проти Італії» зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

В той же час статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини також в п. 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

У п. 68 рішення Європейський суд в справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року зазначив, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Таким чином на підставі перелічених норм та практики Європейського Суду з прав людини в судовому засіданні були встановлені необхідні обставини, які є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Так оскільки суд за матеріалами справи встановив, що УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя не провело виплату ОСОБА_1 нарахованої суми доплати державної пенсії та додаткової пенсії за 2014 рік в розмірі 27741,95 грн. на виконання судового рішення від 31 липня 2014 року за відсутності передбаченого бюджетного фінансування боржника, то вказане свідчить про необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з боржника на користь стягувача сум обрахованої заборгованості в розмірі 27741,95 грн.

Аналогічна правова позиція з цього питання була неодноразово висловлена Вищим Адміністративним Судом України в його ухвалах від 17 квітня 2014 року по справі № К/800/59111/13, від 30 січня 2014 року по справі № К/800/46966/13, від 14 січня 2014 року по справі № К/800/46836/13, від 29 травня 2014 року по справі № К/800/19358/14 та від 20 лютого 2014 року по справі № К/800/56064/13.

Суд при цьому відхиляє посилання представників УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя на надану практику ВАСУ, оскільки розглядом ВАСУ при постановленні ухвали від 14 травня 2015 року було судове рішення від 8 листопада 2012 року про заміну способу виконання постанови суду про зобовязання управління пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії та виплату коштів, тобто до набуття чинності з 1 січня 2013 року Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та інших змін, внесених в 2013 році до Закону України «Про виконавче провадження» та до «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Також суд відхиляє доводи УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя на фактичне вирішення судом нових позовних вимог ОСОБА_1 при розгляді заяви державної виконавчої служби при вирішенні питання про заміну способу та порядку виконання постанови суду, бо розглядом такої заяви щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого судом ОСОБА_1 2 липня 2015 року, фактично забезпечується виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 31 липня 2014 року, та зміна способу та порядку такого виконання не поширюється на публічно-правові відносини сторін, які виникли після його ухвалення, тому відсутній новий предмет спору? який б повинен був бути на вирішенні адміністративного суду.

Керуючись ст. 263 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про заміну способу та порядку виконання постанови суду за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання здійснити нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 1 січня 2014 року, - задовольнити.

Встановити наступний спосіб та порядок виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 31 липня 2014 року про зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату державної пенсії в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 (пятдесяти) процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 31 липня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат:

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 31 липня 2014 року, в сумі 27741,95 грн.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя