Постанова № 50021917, 04.06.2014, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9798/2013-а

2-а/219/105/2014-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Харченко О.П.,

при секретарі Карабута Ю.В.,

з участю представника відповідача Полковникової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у виплаті пенсії за віком на пільгових підставах та зобов'язання здійснювати виплату пенсії за віком на пільгових підставах з 22 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2013 року представник позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у виплаті пенсії за віком на пільгових підставах (список №1) ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії пенсію за віком на пільгових підставах (список №1) з 23.10.2010 р., а також справу розглядати за участю його представників.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року про залишення без розгляду позовних вимог за період з 23.10.2010 року по 21 травня 2013 року залишено без змін, а також вказану позовну заяву щодо не відновлення виплати пенсії позивачу за період з 22 травня 2013 року направлено до Артемівського міськрайонного суду для продовження розгляду.

Не погодившись з заявленими позовними вимогами , відповідач подав до суду заперечення , в яких посилаючись на незаконність заявлених вимог просить суд ухвалити постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В обгрунтування відповідач зазначив, що на сьогоднішній день відсутній міжнародний договір між Україною і державою Ізраїль, в яку виїхав на ПМП позивач, про порядок виплати пенсії за законодавством України.

Крім цього позивач не звертався до відповідача із письмовою заявою ,яка б відповідача вимогам додатку 4 до чинного Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846. Також при зверненні за пенсією позивач у відповідності з п. 16,29 вказаного Порядку повинен був пред'явити паспорт або інший документ ,що засвідчує цю особу ,місце її проживання (реєстрації) та вік ,що не було зроблено позивачем. Іноземні громадяни подають також копію посвідки на постійне проживання. Позивачем не було дотримано встановленого законом порядку,тому УПФУ не приймалось рішення про відмову в поновленні пенсії ,а тому не порушені права ,свободи та інтереси позивача. 29.10.2013 року до відповідача надходила заява від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в порядку ЗУ «Про звернення громадян» ,на яку у відповідності із вказаним законом була надана відповідь. Окрім того відповідач по справі не вважає себе належним відповідачем, оскільки за змістом ч.1 ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.1 Порядку пенсія призначається та виплачується особі за зазначеним у заяві місцем її проживання (реєстрації), а позивач не проживає та не зареєстрований у м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області. Позивач також не надав доказів про те, що він не отримує пенсію або щомісячне грошове утримання з інших джерел ,тобто за місцем постійного проживання в Ізраїлі ,оскільки така обставина є перешкодою для призначення пенсії за віком в Україні.До теперішнього часу відповідні зміни у вказані позивачем законодавчі норми не внесені. Тому законодавчими нормами,що регулюють виплату пенсій громадянам України ,що постійно проживають за кордоном на теперішній час є статті 1 та 92 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»,які не втрачали свою конституційність .

В судові засідання позивач ОСОБА_2 та представники позивача ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неодноразово повідомлені належним чином ( з повідомленнями) про день, час та місце слухання справи не з явилися , на порушення вимог ст.40 КАС України про причини неявки суду не повідомили та не надали суду заяв про слухання справи у їх відсутності.

Представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 надав суду заяву, про слухання справи у його відсутності .

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності позивача та інших його представників ,оскільки згідно повідомлень всі вони отримали судові повістки,а представник ОСОБА_3 подав до суду заяву у якій просив розглянути справу у його відсутності .

Представник відповідача підтримала письмові заперечення,а також звернула увагу суду, що на день розгляду справи не відомо, де знаходиться позивач і що також представником позивача не надано будь-яких доказів, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та оглянувши пенсійну справу ОСОБА_2, вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено ,що дійсно ОСОБА_2 з 01.07.89 р. по 31.07.98 р.до 19.08.2001 року проживав в Україні, в м. Артемівську Донецької області та отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 в УПФУ м. Артемівська від повідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. .

ОСОБА_2 згідно наданої копії закордонного паспорту є громадянином України та постійно мешкає в Ізраїлі (а.с.42),але зареєстрований платником податків у Дніпродзержинській ОДПІ ,що підтверджує копія довідки від 26.09.2013 р.(а.с.42)..

В зв'язку з виїздом до Ізраїлю виплату пенсії позивачу припинено згідно його заяви від 22.07.1998 року та він отримав пенсію за шість місяців наперед, на підставі ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Оскільки ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року про залишення без розгляду позовних вимог за період з 23.10.2010 року по 21 травня 2013 року залишено без змін , предметом розгляду по даній справі є період з 22.05.2013 року.

7 жовтня 2009 року Конституційний Суд України у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 ч.І ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вирішив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.2 ч.І ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ.

23.10.2013 року представник позивача за довіреністю -ОСОБА_4 звернулася із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області про поновлення виплати пенсії за віком на банківський рахунок. (а.с.41).

Листом від 11.11.2013 року УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області відмовило позивачу в поновленні пенсії. Свою відмову відповідач мотивував тим, що хоча рішенням Конституційного Суду від 07.10.2009 року і було визнано, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІУ, однак з державою Ізраїль не було укладено міжнародних договорів про виплату пенсій і в Україні не приведений у відповідність до Конституції України Закон про пенсійне страхування. У листі також вказано, що, враховуючи, що ОСОБА_2 є зареєстрований платником податків в м. Дніпродзержинську,то йому слід звертатися до УПФУ м. Дніпродзержинська.(а.с.40)

Відповідно до ч. І ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, частково, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 49 цього Закону визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України

Згідно із статтею 51 Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року 25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

В мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України зазначив, що в інших правових актах, крім оспорюваного суб'єктом права на конституційне подання, містяться посилання на статті 49, 51 Закону або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. Зокрема, такі положення є у статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, частині третій статті 1, частині другій статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частині першій статті 591 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За таких підстав Конституційний Суд України вважає, що у зв'язку з визнанням неконституційними пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»Верховна Рада України повинна привести положення названих законів у відповідність із цим Рішенням. Такі рекомендації надані судом в пункті 3 резолютивної частини цього рішення.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року N 25-рп/2009 позивач набув право на перерахунок пенсії.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно абз.6, 11 ч.І ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

З наведеного вбачається, що позивач, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

У відповідності з ч.ч. І, 2 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням за ним усіх конституційних прав.

В ч.3 ст.22 Конституції України проголошено, що при прийняти нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України та після прийняття рішення Конституційним Судом України, Законом №105 8-IV не встановлено підстав для припинення пенсії в разі перебування пенсіонера за кордоном.

Проте ,відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35. та статтею 46 цього Закону.

Судом враховано, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, відповідно з заявою згідно додатку № 4 Порядку, заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії, що повністю узгоджується з вимогами пунктів 37, 38 Порядку подання документів щодо поновлення пенсійних виплат. Поза увагою представників позивача залишився той факт, що згідно Порядку подання документів щодо поновлення пенсійних виплат, підставою для поновлення пенсійних виплат є особисте звернення особи, якій припинена виплата пенсії, подача заяви у встановленій формі, надання документів, що впливають на розмір пенсії.

Судом достовірно із наданих доказів встановлено, що позивачем не дотримана форма звернення із заявою про поновлення пенсійної виплати. Матеріали справи не містять відомостей, що позивач звертався із заявою належної форми про поновлення пенсійних виплат до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області особисто. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право Пенсійного фонду автоматично здійснювати відновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера.

Слід вважати, що представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, щодо наявності відмови позивачеві ,який не звертався із заявою встановленого зразка(додаток 4 до Порядку) до УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області та про зобов'язання відповідача відновити позивачу виплату пенсії за віком. В цих обох частинах заявлених позовних вимог в позові слід відмовити, оскільки позивачем порушено Порядок подання документів щодо поновлення пенсійних виплат, передбачений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»».

Таким чином, судом встановлено, що підставою для припинення виплати пенсії відповідачем був виїзд позивача на постійне місце проживання за межі України, жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право Пенсійного фонду автоматично здійснювати відновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера, належна заява у встановленому законом порядку про поновлення виплати пенсії не була надана позивачем.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що рішення про відмову у поновленні пенсійних виплат відносно позивача не приймалося, оскільки заяви згідно зразка ,вказаного у додатку 4 вищевказаного Порядку (а.с.82) до УПФУ не подавалось, а представнику ОСОБА_4 була надана відповідь на подану нею заяву вільного змісту(а.с.41) згідно ЗУ «Про звернення громадян» . Тому, у задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі , у зв'язку із передчасністю їх заявлення.

Судовий збір позивачем при поданні позову до суду не був сплачений , докази того,що позивач згідно закону звільнений від сплати судового збору суду не надані.

За таких обставин відповідно до ч.2 ст.94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з позивача на користь держави в розмірі 114 гривень 70 коп., як це встановлено у ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2014р. (а.с.16)..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69, 70, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст. 19 Конституції України, З.У. "Про звернення громадян", п.п. 3, 5, 15, 30, 36, 37 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у виплаті пенсії за віком на пільгових підставах та зобов'язання здійснювати виплату пенсії за віком на пільгових підставах з 22 травня 2013 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя О.П.Харченко