Ухвала суду № 50013893, 07.09.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

1-КП/415/441/15

УХВАЛА 428/5259/15-к

Іменем України

07.09.15 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

при секретарі Зайченко І.А.

за участю: прокурора Мохорта О.Л.

захисника ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

законного представника ОСОБА_6

законного представника ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014130240000375 від 20 лютого 2015 року у відношенні

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Гірське, міста Первомайська, Луганської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, раніше судимого: 16.06.2005 року Первомайським міським судом Луганської області за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця міста Бобринець, Кіровоградської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2015 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130240000375 від 20 лютого 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Ухвалою від 25 серпня 2015 року вищезазначене кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Прокурор висловив думку щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілих та їх законних представників, зазначивши при цьому про відсутність підстав для закриття справи або повернення обвинувального акту та заявив клопотання про приєднання до кримінального провадження матеріалів досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та задоволення клопотання прокурора про приєднання до кримінального провадження матеріалів досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_4та його захисник ОСОБА_1 також не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та задоволення клопотання прокурора про приєднання до кримінального провадження матеріалів досудового розслідування.

Потерпілий ОСОБА_5 та законні представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та задоволення клопотання прокурора про приєднання до кримінального провадження матеріалів досудового розслідування також не заперечували.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з долученими до нього відповідно до ст. 291 КПК України додатками, приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Лисичанському міському суду Луганської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду та являлись підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.

Враховуючи відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України та обмежень, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України суд приходить до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілих та їх законних представників.

Також, під час підготовчого судового засідання прокурор Мохорт О.Л. звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3, в обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який, згідно санкції статті, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, а ризики не зменшились, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, має не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість за вчинення особливо тяжкого злочину, не працює, постійного джерела доходів, переховувався від органів досудового слідства, а тому існують ризики, що перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 12.09.2015 року, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 не розпочатий, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3, вважав доводи на які посилається прокурор необґрунтовані, а ризики того, що обвинувачений може вчинити інше правопорушення або переховуватись від суду - безпідставні та надумані. Просив суд змінити запобіжний захід ОСОБА_3 з тримання під вартою на особисте зобов'язання.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою та доводів прокурора про те, що він переховувався від органів досудового слідства. Просив суд задовольнити клопотання свого захисника щодо зміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання.

Потерпілий ОСОБА_5 та законні представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 просили суд задовільнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3

Також, під час підготовчого судового засідання прокурор Мохорт О.Л. звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4, в обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який, згідно санкції статті, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, а ризики не зменшились, про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні у якому він обвинувачуєтся, а також те, що він наказом командира від 11.03.2015 року № 31-РС військової частини - польова пошта В2950, в якій він проходив службу на посаді водія 2 розвідувально-диверсійного відділення 1 розвідувально-диверсійного взводу розвідувально-диверсійної роти військової частини, звільнений в запас на підставі пункту „е" через службову невідповідність за порушення вимог Дисциплінарного статуту (п.17 Наказу). Враховуючи що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 08.09.2015 року, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 не розпочатий, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Захисник ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою, оскільки на її думку прокурором не доведено ризик того, що її підзахисний може переховуватись від суду та заявила клопотання про зміну останньому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який він може відбувати за місцем проживання ОСОБА_3 в місті Гірське. Крім того просила суд врахувати що її підзахисний проживав разом із матір'ю, а його батько перебуває в зоні АТО.

Обвинувачений ОСОБА_4, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та задовольнити клопотання свого захисника, врахувавши його сімейний стан та стан його здоров'я, при цьому заперечував проти доводів на які посилався прокурор, а саме , що його було звільнено із військової служби через службову невідповідність.

Потерпілий ОСОБА_5 та законні представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4

Вислухавши доводи сторін, думку потерпілих та їх законних представників, суд вважає клопотання прокурора Мохорта О.Л. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, який відповідно до санкції статті карається позбавленням волі від 7 до 10 років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Ухвалою слідчого судді від 11.07.2015 року під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якої спливає 08.09.2015 року.

Ухвалою слідчого судді від 16.07.2015 року під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якої спливає 12.09.2015 року.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України») крім того, ОСОБА_3 будучі працездатною особою - не працює, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто, соціальні фактори, які б утримували його за місцем проживання відсутні, при цьому репутація ОСОБА_3, як особи, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого умисного злочину, пов'язаного з позбавленням життя особи, яке відповідно до Конституції України являється найвищою соціальною цінністю, судимість за яке не знята та непогашена в установленому законом порядку, знову обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, свідчить про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

При цьому суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_3, що останній не переховувався від органів досудового слідства, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження у зв'язку з відсутністю останнього за місцем реєстрації та переховуванням від органів досудового розслідування стороною обвинувачення було внесене клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_3 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке 08.07.2015 року було задоволено слідчим суддею.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України») а також те, що обвинувачений є мешканцем іншої області, постійного місця проживання на території Луганської області не має, а тому існує ризик, що останній може переховуватися від суду, крім того, ОСОБА_4 будучі працездатною особою - не працює, постійного джерела доходів не має, розлучений, тобто, соціальні фактори, які б утримували його за місцем проведення судового провадження відсутні, при цьому репутація ОСОБА_4, який будучі військовою службовою особою, наказом командира від 11.03.2015 року № 31-РС військової частини - польова пошта В2950, в якій він проходив військову службу на посаді водія 2 розвідувально-диверсійного відділення 1 розвідувально-диверсійного взводу розвідувально-диверсійної роти військової частини, був звільнений в запас на підставі пункту „е" через службову невідповідність за порушення вимог Дисциплінарного статуту (п.17 Наказу), крім того, ОСОБА_4 на даний час обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, що, свідчить про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що його на час затримання не було звільнено з військової частини не знайшли свого підтвердження у суді та спростовуються витягом з наказу № 74 від 11.03.2015 року командира військової частини - польова пошта В 2950 відповідно до якого, останнього було виключено зі списків особового складу військової частини, а як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_4 було затримано 10 липня 2015 року.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинувачених, але вважає що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, ухилення від суду та можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому підстав для зміни або скасування запобіжного заходу суд не вбачає.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також відсутність підстав для скасування запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 314-317, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130240000375 від 20 лютого 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду на 17 вересня 2015 року на 11 годину 00 хвилин.

Розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово.

Про час та місце проведення судового розгляду повідомити прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілих та їх законних представників, а також свідків, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України на 60 днів, тобто по 05 листопада 2015 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України на 60 днів, тобто по 05 листопада 2015 року включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 05 листопада 2015 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.М. Старікова