Ухвала суду № 50010811, 01.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8097/15 Справа № 203/7919/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Казак С. Ю. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

01 вересня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.

При секретарі: Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення відсотків за користування коштами та трьох відсотків річних

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2014 року до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ПАТ КБ «Надра» про стягнення відсотків за користування коштами та трьох відсотків річних. В обґрунтування якого посилався на те, що 29.10.2014 року уклав з відповідачем депозитний договір, відповідно до якого ним було розміщено вклад на суму 5000 доларів США на строк до 29.11.2014 року. За 8 днів до закінчення строку договору ним було подано заяву про повернення вкладу та нарахованих відсотків після закінчення договору. Проте банк свої обов'язок не виконав. В зв'язку з цим, позивач просив суд зобов'язати відповідача не пізніше трьох днів з моменту набрання чинності рішенням суду виплатити йому кошти в сумі 5000 доларів США та відсотки за період дії договору з 30.10.2014 року по 28.11.2014 року в сумі 32,88 доларів США, а також відсотки за весь час затримки повернення вкладу та три відсотки річних за період з 29.11.2014 року до дня, який передує дню остаточного розрахунку. Вточнивши позовні вимоги та посилаючись на те, що 05.02.2015 року НБУ визнав банк неплатоспроможним та з 06.02.2015 року ввів тимчасову адміністрацію. Станом на 30.04.2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернув йому кошти в сумі 5032,88 доларів США. В зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача відсотки за всі дні затримки повернення вкладу за період з 29.11.2014 року по 05.02.2015 року в сумі 75,01 долари США та три відсотки річних за цей період в сумі 28,13 доларів США, а всього 103,14 долари США. (а.с. а.с. 1,94).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» про стягнення відсотків за користування коштами та трьох відсотків річних - задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 відсотки за період з 30 листопада 2014 року по 05 лютого 2015 року в сумі 74,52 долари США, що в еквіваленті становить 1340 грн. 62 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено(а.с.101-103).

Не погодившись з рішенням суду ПАТ КБ «Надра», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, фактично не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволення позову, оскільки у стягненні трьох відсотків судом було відмовлено, та просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (а.с. 126-131).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт фактично не погоджуючись з рішенням суду в частині, якою було задоволено позов та стягнуто відсотки за користування кредитом, оскільки у стягненні трьох відсотків судом було відмовлено, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду в оскаржуємій частині залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра» було укладено договір №2056558 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформленого в рамках пакету послуг «ПУ «Перший», відповідно до умов якого позивачем було розміщено вклад в сумі 5000 доларів США на один місяць, з процентною ставкою 8% річних та строком повернення вкладу та нарахованих відсотків 29.11.2014 року.

21.11.2014 року позивач звернувся до банку з письмовою заявою, в якій просив повернути суму вкладу та нараховані відсотки по закінченню строку дії договору.

Проте, у передбачені договором строки вклад та нараховані відсотки позивачу повернуто не було та лише станом на 30.04.2015 року повернуто розміщений вклад в сумі 5000 доларів США та нараховані відсотки в сумі 32,88 долари США.

Постановою Правління НБУ від 05.02.2015 року №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» з 06.02.2015 року було розпочато процедуру виведення банку з ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення відсотків у розмірі 74,52 долари США, суд 1 інстанції виходив з того, що оскільки по закінченню строку дії договору позивачу розміщені ним кошти та нараховані відсотки в обумовлені договором строки повернуто не було та останній не мав можливості користуватись коштами, а також враховуючи, що зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту їх належного виконання, і це дає право позивачу на отримання процентів за користування депозитними коштами з моменту закінчення встановленого договором строку повернення вкладу до дати його фактичного повернення.

Вказані відсотки підлягають стягненню виходячи із суми вкладу в розмірі 5000 доларів США (суми вкладу) та за період з 30.11.2014 року (наступного дня після встановленого п.2.3 договору строку повернення вкладу, а не з 29.11.2014 року - останнього дня повернення вкладу, як просив позивач) та по 05.02.2015 року включно (дня, що передує введенню тимчасової адміністрації в банку та в межах заявлених позивачем вимог).

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в якій зазначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч.1,2,4 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Правова позиція, висловлена Верховним судом України при розгляді справи №6-140цс13 передбачає, що відповідно до змісту ст.ст.526,1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Положеннями ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до ч.5 зазначеної статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Посилання ПАТ КБ «Надра» в апеляційній скарзі на те, що банк повернув позивачу депозитний вклад шляхом перерахування коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок, не можуть бути взяті до уваги та свідчити про виконання умов договору №2056558 строкового банківського вкладу від 29 жовтня 2014 року, оскільки навіть після перерахування коштів позивач був позбавлений реальної можливості ними користуватися аж до кінця квітня 2015 року.

А відповідно до змісту ст.ст.526, 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо необхідності сплати податку з нарахованих по вкладу відсотків, то колегія суддів зазначене до уваги не приймає, оскільки судом в рішенні зазначена сума без утримання обов'язкових платежів та податків, а зазначене питання вирішується при фактичному виконанні судового рішення.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи позивача перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»- відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2015 року в оскаржує мій частині - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: