Ухвала суду № 50010791, 01.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8087/15 Справа № 175/673/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

01 вересня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» про визнання договорів недійсними

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ»

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 20 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2015 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 та накладено заборону ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» до набрання законної сили рішення по цивільній справі №175/673/15 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» про визнання договорів недійсними, звертатись до нотаріуса з метою отримання виконавчого напису щодо автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний номер: НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 (а.с.35-36).

З даною ухвалою не погодилося ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» та подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність ухвали суду, порушення норм процесуального права, апелянт ставить питання про її скасування і постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову (а.с.38-41).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» про визнання договорів недійсними (а.с.1-3).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 20 липня 2015 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 та накладено заборону ТОВ «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» до набрання законної сили рішення по цивільній справі №175/673/15 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ» про визнання договорів недійсними, звертатись до нотаріуса з метою отримання виконавчого напису щодо автомобіля «Volkswagen Tiguan», державний номер: НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 (а.с.35-36).

Задовольняючи клопотання представника позивача про забезпечення позову, суд 1 інстанції керувався ст. ст. 151-152 ЦПК України та посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, із вказаними висновками погодитись неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із абзацом 3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст.. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Із ухвали суду вбачається, що вона фактично не має обґрунтування як у необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення заборони.

За таких обставин та із урахуванням того, що судом 1 інстанції вирішено питання забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, ухвала суду підлягає скасуванню згідно із п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з передачею питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 20 липня 2015 року - скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: