Ухвала суду № 50010776, 18.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6349/15 Справа № 209/3116/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шендрик К. Л. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ

18 серпня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Третя Дніпродзержинська державна нотаріально контора про усунення від права на спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Третя Дніпродзержинська державна нотаріально контора про визнання права на обов'язкову частку у спадщині

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_4, який до смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 01 грудня 2010 року батьком був складений заповіт, яким все своє майно (рухоме і нерухоме) він заповідав їй. Після смерті батька вона звернулась до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, де 10 грудня 2013 року була відкрита спадкова справа. Окрім неї до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась також її сестра - ОСОБА_3. Відповідач ОСОБА_3 являється пенсіонером і у відповідності до ст. 1 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є непрацездатною особою. Таким чином, її сестра, незалежно від змісту заповіту має право на обов'язкову частку у спадковому майні. Однак вона вважає, що її сестра не має права на спадкування і судовим рішенням повинна бути усунена від права на спадкування, оскільки їхній батько помер у віці 82 роки, останні роки він тяжко хворів на серце, мав похилий вік, почував себе погано і потребував постійного стороннього нагляду. Її сестра ОСОБА_3 останні 17 років з батьком не спілкувалась, вона навіть не була присутня на його похованні. Весь тягар догляду за хворим пристарілим батьком був покладений виключно на неї. Вона неодноразово зверталася до сестри, щоб вона не ухилялася від свого обов'язку доглядати їхнього пристарілого батька, але завжди отримувала відмову. Вважає, що ОСОБА_3 навмисно ухилялася від надання допомоги батькові, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані, тому повинна бути усунута від спадкування(а.с.2-4).

25 серпня 2014 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить відмовити повністю в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до неї про усунення від права на спадкування та визнати за нею право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в розмірі 1/6 частини всього спадкового майна, оскільки є непрацездатною й відповідно до закону має на це право (а.с.36-39).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Третя Дніпродзержинська державна нотаріально контора про усунення від права на спадкування - відмолено в повному обсязі.

Також відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Третя Дніпродзержинська державна нотаріально контора про визнання права на обов'язкову частку у спадщині (а.с.116- 123).

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову про усунення відповідачки від права на спадкування та ухвалити в цій частині нове рішення, по суті позовних вимог (а.с. а.с. 133-134,141-144).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду в оскаржує мій частині залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі є дочками ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5, актовий запис № 339, свідоцтвом про укладення шлюбу, актовий запис № 501, свідоцтвом про смерть, актовий запис № 1051, показами свідків, а також визнано сторонами по справі, і згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню у справі.

ОСОБА_4 за життя склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті він зробив таке розпорядження: все належне йому майно (рухоме і нерухоме), де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті та на що він за законом матиме право, він заповів ОСОБА_2.

Після смерті ОСОБА_4, 10 грудня 2013 року була зареєстрована спадкова справа № 55452579.

ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_4 являлася пенсіонером, тож як повнолітня непрацездатна дочка спадкодавця, має право на спадкування, незалежно від змісту заповіту, половини частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкової частки).

Спадкоємець ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса щодо оформлення спадщини за померлим батьком ОСОБА_4, однак їй було відмовлено та надано роз'яснення щодо порядку видачі Свідоцтва про право на спадщину листом, згідно якого вбачається, що для одержання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно необхідні документи, які підтверджують право власності. Рекомендовано звернутись до суду за врегулюванням цього питання, що підтверджується роз'ясненням державного нотаріуса Бурдік С.С. від 11 липня 2014 року за вих. № 2456/02-14.

Спадкодавець ОСОБА_4 до своєї смерті хворів на гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, у зв'язку з чим перебував на обліку, ішемічну хворобу серця, цукровий діабет, за вісім місяців до смерті перестав ходити та потребував сторонньої допомоги. Доглядом за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та його похованням займалася позивач за первісним позовом ОСОБА_2 За життя остання купувала йому їжу та ліки, викликала швидку, годувала, мила. Їй було важко утримувати батька, оскільки у неї на утриманні ще знаходився син - інвалід з дитинства. Також судом встановлено, що відповідач за первісним позовом не спілкувалася з батьком останні перед його смертю роки та не приймала участь в утриманні та догляді батька. Дані обставини підтверджується епікризом № 2367 від 12 травня 2004 року, довідкою про причину смерті № 108 від 21 листопада 2013 року, копією медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4, епікризом померлого ОСОБА_4, свідоцтвом про поховання від 21 листопада 2013 року, товарним чеком ПП "ОСОБА_6" від 21 листопада 2013 року, товарними чеками ПП "ОСОБА_7" від 11 вересня 2013 року, 19 липня 2013 року, 21 червня 2013 року, показами свідків.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд 1 інстанції виходив із того, що позивачем не обґрунтовано належним чином позовні вимоги та не надано суду належних доказів на їх підтвердження, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання. Позивачкою не доведено умисне ухилення відповідачки ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме відповідачки, а лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Так, згідно ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення статті 1224 ЦК України поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року N 7, правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Згідно рекомендацій Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування: "Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування."

Вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачка не скористалася наданими їй правами, не обґрунтувала свої позовні вимоги та не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доводи апеляційної скарги що ОСОБА_3 навмисно ухилялася від надання допомоги батькові, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані, тому вона повинна бути усунута від спадкуванняє безпідставними, оскільки позивачем на підтвердження свої позовних вимог не надано суду належних доказів та не вказано на них в апеляційній скарзі, а тому колегія суддів вважає, що вони не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Інші, доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржує мій частині відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року в оскаржуємій частині - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: