Рішення № 50008536, 08.09.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/22169/14-ц

пр. № 2/759/1813/15

08 вересня 2015 року

Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Мазур І.В.

при секретарі Сіряченко Я.В.

з участю прокурора Семененка В.П.

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом прокуратури Святошинського району м.Києва в особі заступника прокурора Святошинського району м.Києва Горгуля Федіра Євгеновича в інтересах держави в особі Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в інтересах держави в особі Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва», який в судовому засіданні змінив та доповнив в порядку ст.45 ЦПК України до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Просив суд визнати недійсним договір іпотеки укладений 23.06.2014року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В., зареєстрованого в реєстрі за №860. Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації об'єкт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, вартістю 405000 (чотириста п'ять тисяч грн.)грн. Стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що прокуратурою Святошинського району м.Києва проведено перевірку у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо збереження комунального майна в діяльності Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва». В ході перевірки з'ясувалось, що квартирі АДРЕСА_1 з незаконних підстав належить на праві приватної власності ОСОБА_3. Так, 23.04.2014р. Реєстраційною службою ГУ юстиції у м.Києві до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесені відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.2007р., виданого Святошинською районною у м.Києві радою, одночасно з цим з'ясовано, що в органі приватизації державного житлового фонду Святошинської РДА відомості щодо приватизації вказаної квартири відсутні та 11.12.2007р. рішення щодо приватизації вказаної квартири не приймалось. У подальшому з'ясовано, що в квартирі з 3.09.1982р. зареєстрований на підставі ордеру №В137394 від 11.08.1970р. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010року №1112 «Про питання організації управління районами в м.Києві» затверджений перелік майна підприємств, установ та організацій, яке передано до сфери управління Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації без права розпорядження. Розпорядженням Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації від 25.02.2011р. №106 «Про закріплення майна, що передане до сфери управління Святошинської районної в м.києві державної адміністрації» за Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» закріплено на праві господарського відання без права розпорядження майном, що передано до сфери управління Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації. В додатку №1 до зазначеного розпорядження вказано житловий будинок АДРЕСА_1. ОСОБА_3 не маючи законних підстав для отримання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, незаконно набула права власності на вищезазначену квартиру шляхом реєстрації підробленого свідоцтва про право власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що квартирі №174 незаконно вибула з власності територіальної громади м .Києва та 23.04.2014р. Реєстраційною службою ГУ юстиції у м.Києві до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про реєстрацію право власності на дану квартиру за ОСОБА_3 на підставі підроблених документів, а саме свідоцтва про право власності від 11.12.2007р., виданого Святошинською районою у м. Києві радою, на підставі розпорядження Святошинської районної у м.Києві державною адміністрації №3082 від 11.12.2007р., яке адміністрацією не видавалось, у зв'язку з чим прокуратурою району 20.08.2014р. зареєстровано кримінальне провадження за ст.ст.190 ч.4, 358 ч.4 КК України. Крім того, 23.06.2014р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого ОСОБА_4 (Позикодавець) передає ОСОБА_3 (Позичальник) грошові кошти у сумі 310000грн., а ОСОБА_3 зобов'язується повернути вказані кошти та сплатити відсотки за користування позикою у розмірі 5% щомісячно від суми позики. За умовами п.4 Договору позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики до 23.12.2014р. єдиним платежем. 23.06.2014р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений 23.06.2014р. приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Марчук К.В., відповідно до якого ОСОБА_3 (Іпотекодавець) передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання перед ОСОБА_4 (Іпотекодержателем) за договором позики від 23.06.2014р. Відповідно до п.1.2.1 предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Пунктом 3.3.2 передбачено прийняття іпотеки у власність, у порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про іпотеку». 5.03.2015р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продаже вищезазначеної квартири. Враховуючи, що ОСОБА_3 незаконно заволоділа майном, яке належить територіальній громаді та передала спірну квартиру в іпотеку, згідно договору від 23.06.2014р., вказаний договір має бути визнаний недійсним, оскільки не відповідає інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, відповідно до ст.228 ЦК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 неодноразово повідомлялася про день слухання справи, ро що є поштові повідомлення. Суд, керуючись вимогами ст.ст.74, 169ЦПК України вважає за можливе розгляд справи у відсутність відповідачки ОСОБА_3

Представники Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» Пінчук В.О. та Комісарова Т.А. позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити. В останнє судове засіданні представники не з'явилися, суд, керуючись вимогами ст.ст.74, 169 ЦПК України вважає за можливе закінчити розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_10 проти позову заперечував, посилаючись на те, що фактично володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Із закону прямо не випливає неправомірність володіння ОСОБА_3 даним майном. Немає будь-якого рішення суду, яким встановлено таку неправомірність. ОСОБА_3 по кримінальному провадженню не була ні підозрюваної ні обвинуваченою, відповідно прокуратурою надану постанову про закриття кримінального провадження, таким чином ані факт «незаконного володіння», ані факт «підробленого свідоцтва» позивачем не доведено відповідними засобами доказування. Договір іпотеки від 23 червня 2014року не може бути визнаний недійсним і з огляду на положення п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними». Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав передбачених частиною першої статті 388 ЦК. Позивач жодного із фактів, а саме наявність права власності позивача на майно, а відтак і його право на витребування цього майна, вибуття майна з володіння позивача і знаходження його у відповідача, факти, які доводять незаконність володіння відповідачем майна позивача, факти, які доводять відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна не довів, а відтак і витребовувати вказану квартиру він не має законних підстав.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановлено в судовому засіданні Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010року №1112 «Про питання організації управління районами в м.Києві» затверджений перелік майна підприємств, установ та організацій, яке передано до сфери управління Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації. Згідно додатку №8 до зазначеного розпорядження до переліку майна, яке віднесено до сфери управління Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації включений і будинок АДРЕСА_1.

Розпорядженням Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації від 25.02.2011р. №106 «Про закріплення майна, що передане до сфери управління Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації» за Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» закріплено на праві господарського відання без права розпорядження майном, що передано до сфери управління Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації. В додатку №1 до зазначеного розпорядження вказано житловий будинок АДРЕСА_1.

В зазначеному будинку розташована квартира №174 , в якій з 3.09.1982р. зареєстрований на підставі ордеру №В137394 від 11.08.1970р. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2./а.с.6/ Останній заочним рішенням Святошинського райсуду м.Києва від 3 листопада 2014року за позовом КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м.Києва» визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням./а.с.122-123 цив.справи ун.№759/8145/14-ц, пр.№2/759/3552/14/, яка була досліджена в судовому засіданні. При цьому судом було встановлено, що відповідно до листа Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації від 22.08.2014р. рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_1 не приймалось, дана квартира не приватизована. Аналогічну відповідь надано і прокуратурі Святошинського району м.Києва 19.08.2014р./а.с.21/

В той же час Реєстраційною службою ГУ юстиції у м.Києві до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про реєстрацію право власності на дану квартиру за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.2007р., виданого Святошинською районою у м.Києві радою, на підставі розпорядження Святошинської районної у м.Києві державною адміністрації №3082 від 11.12.2007р., яке насправді Святошинською районною в м.Києві державною адміністрацією не видавалося. /а.с.10-11, 22/

У зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання представника відповідачів на те, що факт «підробленого свідоцтва» позивачем не доведено відповідними засобами доказування.

Згідно ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно з п.16 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян із змінами та доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу Українивід 5 серпня 1994 року N 72 в редакції станом на 2007рік передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Таким чином, ОСОБА_3 не маючи законних підстав для отримання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, незаконно набула права власності на вищевказану квартиру шляхом реєстрації підробленого свідоцтва про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

23.06.2014р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого ОСОБА_4 (позикодавець) передає ОСОБА_3 (Позичальник) грошові кошти у сумі 310000грн., а ОСОБА_3 зобов'язується повернути вказані кошти та сплатити відсотки за користування позикою у розмірі 5% щомісячно від суми позики. За умовами п.4 Договору позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики до 23.12.2014р. єдиним платежем. /а.с.47/ Пунктом п.12., 13 якщо позичальник не поверне суму позики та/або прострочить сплату грошових сум, у строки встановлені п.5, Позикодавець має право, починаючи з наступного дня, пред'явити цей договір до стягнення. Позикодавець має право вернути стягнення на будь-яке майно позичальника, дотримуючи вимог чинного законодавства України.

Згідно п.17 договору сторони домовились про те, що виконання зобов'язання за цим договором забезпечується заставою, а саме іпотекою належного на праві власності Позичальнику нерухомого майна, реєстраційний номер якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:349816180000. ». /а.с.47, 48/

23.06.2014р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений 23.06.2014р. приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Марчук К.В., відповідно до якого ОСОБА_3 (Іпотекодавець) передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов»язання перед ОСОБА_4 (Іпотекодержателем) за договором позики від 23.06.2014р. Відповідно до п.1.2.1 предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Пунктом 3.3.2 передбачено прийняття іпотеки у власність, у порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається Сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя та є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом цього договору іпотеки.

Згідно ст. 228 ЦК України містить перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Зокрема, визначено, що правочини спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним є нікчемними.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним, як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 583 вказаного Кодексу, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на час укладення спірного правовчину не була належним власником нерухомого майна квартири АДРЕСА_1, а тому не мала повноважень на його розпорядження.

Пунктом 1.1. Договору іпотеки від 23.06.2014 року встановлено, що Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов»язання перед Іпотекодержателем да Договором позики, укладеного Сторонами 23 червня 2014року у письмовій формі (далі по тексту Договір позики) на суму 310000,00 (триста десят тисяч) гривень,00копійок (надалі по тексту - основне зобов»язання) строком повернення 23 грудня 2014року та сплатою процентів за користування позикою.

У пункті 1.9. Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодавець засвідчує та заявляє, що він на законній підставі володіє Предметом іпотеки. Передане в іпотеку нерухоме майно належить йому на праві особистої приватної власності, зареєстроване у встановленому законом порядку, може бути відчужене Іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернення стягнення.

Предметом іпотеки, відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», може бути лише об'єкт нерухомого майна за умов, що нерухоме майно належить Іпотекодавцю на праві власності.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 зареєструвала права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 без законних на то підстав за підробленим свідоцтвом про право власності.

Відповідно з урахуванням вищезазначених доказів, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання недійсним договору іпотеки, який укладений 23.06.2014року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В., зареєстрованого в реєстрі за №860.

Також судом встановлено, що 5.03.2015р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, згідно якого ОСОБА_5 як покупець придбав у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 і відповідно зареєстрував дану квартиру на своє прізвище./а.с.105-109/

Суд не приймає до уваги представника відповідача на те, що витребувати квартиру не має законних підстав.

Зокрема, згідно п.1 ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння територіальної громади не з її волі, шляхом укладання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 незаконного Договору іпотеки від 23.06.2014р. Відповідно вона має бути витребувана із незаконного володіння ОСОБА_5

Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачів судові витрати по справі на користь держави судовий збір по 1350грн. (одна тисяча триста п'ятдесят грн.) з кожного.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.3, ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 5 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.228, п.1.ч.1 ст.388, 546, 575, 583, ст.ст.3, 10, 60, 86-88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки укладений 23.06.2014року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В., зареєстрованого в реєстрі за №860.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації об'єкт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, вартістю 405000 (чотириста п'ять тисяч грн.)грн.

Стягнути з ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3, ід.н. НОМЕР_2 на користь держави судові витрати по справі судовий збір в розмірі 1350грн. (одна тисяча триста п'ятдесят грн.).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ід.н. НОМЕР_3 на користь держави судові витрати по справі судовий збір в розмірі 1350грн. (одна тисяча триста п'ятдесят грн.).

Стягнути з ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_5, ід.н. НОМЕР_1 на користь держави судові витрати по справі судовий збір в розмірі 1350грн. (одна тисяча триста п'ятдесят грн.).

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя