Ухвала суду № 50008235, 10.09.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

№1-кс-760-4862-15

(№760-16803-15-к)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10. 09. 2015 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бобровник О. В., при секретарі Яковенко Н. К., за участю прокурора Левченко Н. В., слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Литвинова О. І., захисника ОСОБА_2, підозрюваногоОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Литвинова О. І. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, з повною середньою загальноосвітньою освітою, не одруженому, не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий,

у кримінальному провадженні № 12015100090008755 від 09 вересня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Литвинов О. І. звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 12015100090008755 від 09 вересня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Слідчий обґрунтовуючи клопотання посилається на те, що у провадженні слідчого відділу Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100090008755 від 09.09.2015, за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3, будучи раніше судимим в грудні місяці 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України, засуджений до штрафу, який станом на 09.09.2015 ним сплачений не був, відповідно покарання по вказаному вироку суду він не відбув, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість повторно вчинив нове умисне корисливе кримінальне правопорушення на території Солом'янського району м. Києва при наступних обставинах.

Так він, 09.09.2015, приблизно о 01:35, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Борщагівській, 171/18 в м. Києві, помітив припаркований поряд з вказаним будинком автомобіля марки "Форт транзит" д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 В той момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на повторно таємне викрадення чужого майна з вказаного автомобіля. Після того ОСОБА_3, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на повторне таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення за рахунок чужого майна, наблизився до вказаного автомобіля, пересвідчившись що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає та не завадить йому у вчиненні злочину, при допомозі підручних засобів зламав замок задніх дверей вказаного автомобілі- відчинив їх та проник до салону автомобіля. Після чого, ОСОБА_3, 09.09.2015 приблизно о 01:40 годин, перебуваючи у салоні вказаного автомобіля марки "Форт транзит" д.н.з. НОМЕР_1, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення за рахунок чужого майна, повторно таємно викрав з салону автомобіля чуже майно, яке належить ОСОБА_4, а саме: навігатор марки "SHUTTLE PNA-3520" з кріпленням до нього, вартістю 500 гривень, мобільний телефон марки "Нокія" вартістю 200 гривень, моторчик склопідйомника, вартістю 300 гривень, два зарядні пристрої до мобільного телефону марки «Нокіа», загальною вартістю 50 гривень, пульт до автомобільної магнітоли та пульт до автомобільного телевізора, що матеріальної цінності для ОСОБА_4 не становлять. Всього ОСОБА_3 повторно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_4 на загальну суму 1050 гривень. Повторно таємно викравши вказане вище чуже майно, ОСОБА_3 помістив викрадене до кишень куртки у яку він був одягнений та знаходився у салоні вказаного автомобіля. В той момент приблизно о 01:43 годин до автомобіля зі сторони водійських дверей підійшов його власник ОСОБА_4, який, відчинивши водійські двері виявив ОСОБА_3 у середині автомобіля. Після чого ОСОБА_4 висунув до ОСОБА_3 словесну вимогу припинити свої злочинні дії, повернути викрадене майно та залишатися на місці, на що останній, усвідомлюючи, що його злочинні дії, спрямовані на повторне таємне викрадення чужого майна викриті потерпілим, бажаючи обернути викрадене на свою користь та не бажаючи бути затриманим, усвідомлюючи відкритість своїх дій, вимоги потерпілого ОСОБА_4 проігнорував, через праві передні пасажирські двері з автомобіля вибіг та з місця вчинення кримінального правопорушення почав тікати, утримуючи при цьому викрадене ним вказане вище чуже майно при собі у кишенях куртки у яку він був одягнений, але згодом, маючи реальну змогу розпорядитися викраденим, на відстані приблизно 50 метрів від місця вчинення злочину ОСОБА_3 . був затриманий потерпілим ОСОБА_4 з викраденим майном.

Таким чином, ОСОБА_3, своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), вчиненим повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

У вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України підозрюється ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з повною середньою загальноосвітньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий.

09.09.2015 о 02:30 годин ОСОБА_3 фактично затриманий за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

09.09.2015 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Вина ОСОБА_3 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами.

В діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого, передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, який відповідно до ч. 2 ст. 186 КК України карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

В зв'язку із зазначеним слідчий просив про задоволення клопотання.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, просив його задовольнити з мотивів, викладених у клопотанні.

Прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний т його захисник заперечували проти задоволення клопотання та просили слідчого суддю застосувати запобіжний захід до підозрюваного у вигляді домашнього арешту, якого, на їхню думку, буде достатньо для досягнення мети застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши думку сторін кримінальногопровадження, дослідивши матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

09. 09. 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100090008755, внесено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

09. 09. 2015 року о 10 год. 30 хв. (фактичний час затримання 02 год. 30 хв. 09. 09. 2015 року), відповідно до протоколу затримання особи ОСОБА_3 було затримано на підставі ст. 208 КПК України.

09. 09. 2015 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, з огляду на наступне.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3, будучи раніше судимим в грудні місяці 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України, засуджений до штрафу, який станом на 09.09.2015 ним сплачений не був, відповідно покарання по вказаному вироку суду він не відбув, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість повторно вчинив нове умисне корисливе кримінальне правопорушення на території Солом'янського району м. Києва при наступних обставинах.

Так він, 09.09.2015, приблизно о 01:35, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Борщагівській, 171/18 в м. Києві, помітив припаркований поряд з вказаним будинком автомобіля марки "Форт транзит" д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 В той момент у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на повторно таємне викрадення чужого майна з вказаного автомобіля. Після того ОСОБА_3, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на повторне таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення за рахунок чужого майна, наблизився до вказаного автомобіля, пересвідчившись що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає та не завадить йому у вчиненні злочину, при допомозі підручних засобів зламав замок задніх дверей вказаного автомобілі- відчинив їх та проник до салону автомобіля. Після чого, ОСОБА_3, 09.09.2015 приблизно о 01:40 годин, перебуваючи у салоні вказаного автомобіля марки "Форт транзит" д.н.з. НОМЕР_1, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення за рахунок чужого майна, повторно таємно викрав з салону автомобіля чуже майно, яке належить ОСОБА_4, а саме: навігатор марки "SHUTTLE PNA-3520" з кріпленням до нього, вартістю 500 гривень, мобільний телефон марки "Нокія" вартістю 200 гривень, моторчик склопідйомника, вартістю 300 гривень, два зарядні пристрої до мобільного телефону марки «Нокіа», загальною вартістю 50 гривень, пульт до автомобільної магнітоли та пульт до автомобільного телевізора, що матеріальної цінності для ОСОБА_4 не становлять. Всього ОСОБА_3 повторно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_4 на загальну суму 1050 гривень. Повторно таємно викравши вказане вище чуже майно, ОСОБА_3 помістив викрадене до кишень куртки у яку він був одягнений та знаходився у салоні вказаного автомобіля. В той момент приблизно о 01:43 годин до автомобіля зі сторони водійських дверей підійшов його власник ОСОБА_4, який, відчинивши водійські двері виявив ОСОБА_3 у середині автомобіля. Після чого ОСОБА_4 висунув до ОСОБА_3 словесну вимогу припинити свої злочинні дії, повернути викрадене майно та залишатися на місці, на що останній, усвідомлюючи, що його злочинні дії, спрямовані на повторне таємне викрадення чужого майна викриті потерпілим, бажаючи обернути викрадене на свою користь та не бажаючи бути затриманим, усвідомлюючи відкритість своїх дій, вимоги потерпілого ОСОБА_4 проігнорував, через праві передні пасажирські двері з автомобіля вибіг та з місця вчинення кримінального правопорушення почав тікати, утримуючи при цьому викрадене ним вказане вище чуже майно при собі у кишенях куртки у яку він був одягнений, але згодом, маючи реальну змогу розпорядитися викраденим, на відстані приблизно 50 метрів від місця вчинення злочину ОСОБА_3 . був затриманий потерпілим ОСОБА_4 з викраденим майном.

Таким чином, ОСОБА_3, своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), вчиненим повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

У вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України підозрюється ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з повною середньою загальноосвітньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий.

Вина ОСОБА_3 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме: рапортом о/у СКР 1-го ВМ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві

Пронякіна В.А. від 09.09.2015; протоколом прийняття заяви від ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення від 09.09.2015; протоколом огляду місця події від 09.09.2015; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 від 09.09.2015; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 09.09.2015; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 09.09.2015; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

В діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого, передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, який відповідно до ч. 2 ст. 186 КК України карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого ч. 1 п. 1 та п. 5 ст. 177 КГЖ України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3, покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 ніде не працює та не навчається, не має джерела доходу, раніше судимий за умисний корисливий злочин, за який у нього судимість у встановленому законом порядку, передбаченому ст. 89 КК України не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не стає, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчиняючи на них тиск та схиляючи до надання ними показів на його користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином встановлено наявність ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КК України, що підозрюваний ОСОБА_3, перебуваючи на волі буде переховуватись від слідства та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Однак, враховуючи обставини, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 4 до 6 років та відноситься до категорії тяжкого злочину, ніде не працює та не навчається, не має джерела доходу, раніше судимий за умисний корисливий злочин, за який у нього судимість у встановленому законом порядку, передбаченому ст. 89 КК України не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не стає, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчиняючи на них тиск та схиляючи до надання ними показів на його користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та застосування більш м'яких запобіжних заходів вбачається недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 вчинений без застосування насильства чи погрози його застосування, не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави йому раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_3, його майновий стан, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України у розмірі 20 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, рахувати з 02 год. 30 хв. 09. 09. 2015 року.

Дата закінчення дії ухвали про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 02 год. 30 хв. 07. 11. 2015 року.

Розмір застави визначити у межах 20 мінімальних заробітних плат в сумі 24360 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва: Банк УДК м. Києва, МФО 820019, депозитний рахунок 37319001004186, отримувач Солом'янський районний суд міста Києва, Код ЄДРПОУ 02896762, та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з місця проживання, а саме: АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, строк дії яких встановити протягом 60 днів з моменту внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: Бобровник О. В.