Ухвала суду № 50007998, 14.08.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/759/4044/15

ун. № 759/8197/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2015 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Борденюка В.В.

при секретарі - Трегубенку М.В.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка Олександра Борисовича про встановлення факту, визнання правочину недійсним, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2015 року відкрито провадження у даній справі.

До початку розгляду даної справи позивачем було подано заяву про забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 в м.Києві і належить на праві власності ОСОБА_3.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, додані до неї документи, суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви, виходячи із такого.

Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (частина 3 статті 151 ЦПК України).

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно з частиною 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 152 ЦПК України одним із способів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відтак, однією із необхідних умов для накладення арешту на майно відповідача у порядку статті 152 ЦПК України є надання позивачем належних і допустимих доказів того, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, на час вирішення питання щодо забезпечення позову, знаходиться у власності відповідача.

Водночас позивачем не було подано суду жодних доказів того, що спірна квартира на даний час перебуває у власності відповідача, що унеможливлює задоволення даної заяви.

Керуючись статтями 151, 152, 153 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: