Рішення № 49996692, 08.09.2015, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2278/15-ц

Провадження № 2/361/1364/15

08.09.2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 вересня 2015 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарях - Ярмоленко І.А., Сахнюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними,

установив:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними.

Позивач зазначала, що у зв'язку з невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за договором позики, 24 січня 2009 року нею було подано позовну заяву до Броварського міськрайонного суду Київської області про стягнення боргу за договором позики, справа №2-1060/2008.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року було накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_2 в порядку забезпечення позову, а саме: на земельні ділянки площею 0,08 га - під забудову та 0,12 га -для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Красилівська. Зазначені земельні ділянки належали відповідачу згідно Державних актів серії ЯЖ №672476 та №672477 відповідно.

06 квітня 2009 року відповідачем було подано апеляційну скаргу на дану ухвалу суду, й поки Апеляційний суд розглядав скаргу на вище зазначену ухвалу, він 30 травня 2009 року оформив договори дарування двох земельних ділянок на користь родича, своєї тещі третьої особи ОСОБА_4. Договори дарування посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_5, що підтверджується витягами з Державного реєстру правочинів:

-№ 7341384 - номер правочину 3465173 від 30.05.2009 р., номер у реєстрі нотаріальних дій: 2049;

-№ 7341105 - номер правочину 3465050 від 30.05.2009 р., номер у реєстрі нотаріальних дій: 2044.

Указані договори дарування є фіктивними, оскільки укладені з метою уникнення майнової відповідальності. Таким чином відповідач унеможливив виконання рішення суду з приводу повернення грошових коштів позивачу шляхом укладення фіктивного правочину.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2009 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

04 листопада 2009 року Відділом ДВС Броварського району Київської області було відкрито виконавче провадження №15669823 по виконанню виконавчого листа №2-1060 від 28 жовтня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 185 140, 80 грн., але у зв'язку із відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу, його було закрито, про що винесена постанова про повернення документа стягувачеві від 16 серпня 2010 року. Окрім цього, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 15670789 про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 1 730 грн. 00 коп., виконавче провадження також було закрито.

21 листопада 2012 року вона повторно звернулася до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження. За весь час відповідач повернув позивачу 2523, 69 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ВДВС Броварського міськрайонного управління (картка №5168742063527539).

Будинок, у якому проживає відповідач заздалегідь оформлений на дружину третю особу ОСОБА_3, хоча на судовому засіданні 02 квітня 2009 року, згідно журналу судового засідання, будинок по вул. Челюскіна, 69-Б побудований під час шлюбу.

10 липня 2009 року між відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 було оформлено розлучення, про що в Книзі реєстрації актів розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №257.

Окрім вчинення фіктивного правочину з даруванням земельних ділянок тещі, відповідачем було вчинено також фіктивне розірвання шлюбу. Є свідки тому, що з того часу, як вони побудували будинок і заселилися в нього, вони проживають разом.

Дії з унеможливлення задоволення вимог позивача через штучно створену відсутність майна у відповідача не відповідають суспільним уявленням про чесність та добросовісність у відносинах між учасниками цивільних відносин і свідчать про зловживання суб'єктивним правом на вільне укладення договорів. Отже, третя особа - ОСОБА_3 умисно сприяє уникненню відповідача від відповідальності.

Згідно договору №1308 про надання безвідсоткової позики на загальну суму 172 000 грн. 00 коп., відповідач зобов'язувався повернути зазначену суму в термін не пізніше 15 серпня 2008 р. Відповідно до рішення суду по справі 2-1060/2008 від 04 червня 2009 року позов задоволено частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошової позики в розмірі - 172 000, 00 грн., за період з 15 серпня 2008 року по 24 січня 2009 року - суму неустойки в розмірі 16 615 грн. 20 коп., три відсотки річних - 2 215 грн. 36 коп. та індекс інфляції в розмірі - 10 925 грн. 44 коп., а всього 201 755 (двісті одну тисячу сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 92 коп..

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 06 жовтня 2009 було частково задоволено апеляційну скаргу відповідача, рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 неустойки в розмірі 16 615 грн. 20 коп. скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні вимог в цій частині. Все інше залишено без змін.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати недійсними договори дарування земельних ділянок площею 0,08 га, кадастровий номер 3221281601:01:009:0022 та площею 0,12 га, кадастровий номер 3221281601:01:009:0023, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Красилівська, 11.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 проти позову заперечувала та пояснила, що 30 травня 2009 року між відповідачем та ОСОБА_4 третьою особою у справі, було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221281601:01:009:0022, за адресою: Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Красилівська, 11. Земельна ділянка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ №672476, виданого 05 березня 2009 року Управлінням земельних ресурсів у Броварському районі та зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право власності на землю за №010932500171. Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 10 жовтня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстровий №7046, правочин №2406020.

Договір дарування земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Броварського району ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №2044.

Відповідно до пункту 5.1 договору, відсутність заборони відчуження земельної ділянки та обмежень щодо її використання підтверджується:

- витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №23638395 від 30.05.2009 р.;

- витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №23638286 від 30.05.2009 р.;

- висновком Управління земельних ресурсів у Броварському районі від 29 травня 2009 року вихідний №3413.

Також 30 травня 2009 року між відповідачем та ОСОБА_4 третьою особою по справі, було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,1201 га, кадастровий номер 3221281601:01:009:0023, за адресою: Київська область, Броварський район, с. Гоголів. Земельна ділянка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ №672477, виданого 05 березня 2009 року Управлінням земельних ресурсів у Броварському районі та зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право власності на землю за №010932500172. Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 10 жовтня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстровий №7046, правочин №2406020.

Договір дарування земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Броварського району ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №2049.

Відповідно до пункту 5.1 договору, відсутність заборони відчуження земельної ділянки та обмежень щодо її використання підтверджується:

- витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №23638395 від 30.05.2009 р.;

- витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №23638286 від 30.05.2009 р.;

- висновком Управління земельних ресурсів у Броварському районі від 29.05.2009 р. вихідний №3414.

Відповідно до пункту 1.3 вище вказаних договорів підписання договору обдарованою свідчить про прийняття нею дарунку.

Відповідно до пункту 7 вище вказаних договорів сторони стверджують, що договори відповідають їх дійсним намірам та не є фіктивними чи удаваними правочинами. Відповідач ОСОБА_2, уклавши з третьою особою ОСОБА_4 договори дарування, вчинив реальні правочини, відповідно до яких подарував, а ОСОБА_4А прийняла у дар нерухоме майно - земельні ділянки, які на момент вчинення правочину під забороною чи арештом не перебували, тому такий правочин не може бути визнаний недійсним.

Відповідно до вимог законодавства ОСОБА_4 здійснила державну реєстрацію договорів дарування земельної ділянки, про що свідчать відповідні відмітки Управління Держкомзему на Державних актах на право власності на земельну ділянку.

Таким чином оформлення права власності обдарованим свідчить про реальність укладених правочинів.

За таких обставин висновки позивача про те, що майно на виконання умов договору фактично не було передано, є необґрунтовані та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Також позивачу було відомо про укладення оскаржуваних договорів ще у 2009 році, що вбачається з позовної заяви, в який вона вказує що правочини були зареєстровані 30 травня 2009 року.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, позивач звернулась до суду лише через 5 років після того як дізналась про порушення свого права, тобто після спливу строку позовної давності.

Посилаючись на викладене, просила суд відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі, у звязку із безпідставністю та необґрунтованістю.

В судове засідання треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Судом встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2009 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (а.с.32-34).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року було накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_2 в порядку забезпечення позову, а саме: на земельні ділянки площею 0,08 га - під забудову та 0,12 га - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Красилівська. Зазначені земельні ділянки належали відповідачу згідно Державних актів серії ЯЖ №672476 та №672477 відповідно (а.с.16,17-19,20-22).

06 квітня 2009 року відповідачем ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року.

Відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2009 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти грошової позики в розмірі - 172 000, 00 грн., за період з 15 серпня 2008 року по 24 січня 2009 року, сума неустойки в розмірі 16 615 грн. 20 коп., три відсотки річних - 2 215 грн. 36 коп. та індекс інфляції в розмірі - 10 925 грн. 44 коп., а всього 201 755 грн. 92 коп.

Відповідачем ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2009 року, яку рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Київської області від 06 жовтня 2009 року було частково задоволено, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2009 року було змінено в частині стягнення із відповідача ОСОБА_2 неустойки. В решті рішення залишено без змін, борг складає 185 140 грн. 80 коп. (а.с.35-37,45).

Відповідно до постанови головного державного виконавця Відділу ДВС Броварського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 про відкриття виконавчого провадження №35376024 від 23 листопада 2012 року, на підставі виконавчого листа № 2-1060 від 28 жовтня 2009 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти в розмірі 1730 грн. 00 коп. судових витрат (а.с.44).

Згідно постанови головного державного виконавця Відділу ДВС Броварського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 23 листопада 2012 року, на все майно боржника відповідача ОСОБА_2 накладено арешт, згідно заяви стягувача позивача ОСОБА_1 (а.с.43,46).

Відповідно до виписки із банку №150202/614 від 02 лютого 2015 року, у період з 23 травня 2014 року по 17 січня 2015 року на рахунок позивача ОСОБА_1 було переведено відповідачем ОСОБА_2 кошти на загальну суму 2523,69 грн. (а.с.51-52).

Згідно листа старшого державного виконавця ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_9, відповідач ОСОБА_2 офіційно не працює та інших доходів не отримує, ухиляється від добровільного виконання своїх зобовязань у встановлені законодавством строки, суму боргу він не сплатив (а.с.47-48).

У звязку з тим, що у відповідача ОСОБА_2 відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу, 16 серпня 2010 року старшим державним виконавцем ВДВС Броварського МРУЮ ОСОБА_10 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №15669823 (а.с.41).

Судом також встановлено, що 30 травня 2009 року між відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_4 було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3221281601:01:009:0022, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Красилівська, 11. Земельна ділянка належала відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ №672476, виданого 05 березня 2009 року Управлінням земельних ресурсів у Броварському районі та зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право власності на землю за №010932500171. Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 10 жовтня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстровий №7046, правочин №2406020.

Договір дарування земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Броварського району ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №2044 (а.с.83-85).

Відповідно до пункту 5.1 договору, відсутність заборони відчуження земельної ділянки та обмежень щодо її використання підтверджується:

- витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №23638395 від 30.05.2009 р.;

- витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №23638286 від 30.05.2009 р.;

- висновком Управління земельних ресурсів у Броварському районі від 29 травня 2009 року вихідний №3413.

Також 30 травня 2009 року між відповідачем та ОСОБА_4 третьою особою по справі, було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,1201 га, кадастровий номер 3221281601:01:009:0023, за адресою: Київська область, Броварський район, с. Гоголів. Земельна ділянка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ №672477, виданого 05 березня 2009 року Управлінням земельних ресурсів у Броварському районі та зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право власності на землю за №010932500172. Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 10 жовтня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстровий №7046, правочин №2406020.

Договір дарування земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Броварського району ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №2049 (а.с.86-88).

Відповідно до пункту 5.1 договору, відсутність заборони відчуження земельної ділянки та обмежень щодо її використання підтверджується:

- витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №23638395 від 30.05.2009 р.;

- витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №23638286 від 30.05.2009 р.;

- висновком Управління земельних ресурсів у Броварському районі від 29.05.2009 р. вихідний №3414.

Відповідно до пункту 1.3 вище вказаних договорів підписання договору обдарованою свідчить про прийняття нею дарунку.

Відповідно до пункту 7 вище вказаних договорів сторони стверджують, що договори відповідають їх дійсним намірам та не є фіктивними чи удаваними правочинами. Відповідач ОСОБА_2, уклавши з третьою особою ОСОБА_4 договори дарування, вчинив реальні правочини, відповідно до яких подарував, а ОСОБА_4А прийняла у дар нерухоме майно - земельні ділянки, які на момент вчинення правочину під забороною чи арештом не перебували.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, за змістом статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Позивач, який звертається до суду з вимогою про визнання правочину недійсним (на підставі фіктивності), має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Відповідно до розяснень Міністерства юстиції України від 20 січня 2011 року про особливості посвідчення договору дарування нерухомого майна, при посвідченні договору дарування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Таким чином суд приходить до правильного висновку, що на момент укладання договорів дарування земельних ділянок від 30 травня 2009 року між відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_4, посвідчених приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року про арешт майна ОСОБА_2 не була виконана, а тому спірні земельні ділянки під забороною відчуження не перебували.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів того, що відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 уклали між собою фіктивний правочин відносно дарування земельних ділянок, щоб уникнути відповідальності за зобовязаннями перед позивачем ОСОБА_1, позивачем не надано та судом не здобуто.

Дослідивши письмові матеріали справи та вислухавши сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок площею 0,08 га, кадастровий номер 3221281601:01:009:0022 та площею 0,12 га, кадастровий номер 3221281601:01:009:0023, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Красилівська, 11, є необґрунтованими, а тому вони не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом було встановлено, а позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні підтверджено, що про укладення договорів дарування спірних земельних ділянок від 30 травня 2009 року їй було відомо з 2009 року, а до суду із даним позовом позивач звернулася лише у березні 2015 року.

12 серпня 2015 року позивачем ОСОБА_1 було надано суду заяву про поновлення строку позовної давності, проте, причини пропущення позивачем строку звернення до суду не визнані судом поважними.

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.234, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 57, 60, 214-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними відмовити.

На рішення протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області.

Суддя В. С. Сердинський