Ухвала суду № 49995923, 10.09.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/161/15-к Головуючий у 1-й інст. Зленко А. В.

Категорія ст. 286 ч.2 КК України Доповідач Михайловський В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Михайловського В.І.,

суддів: Кіянової С.В., Широкопояс Ю.В.,

з участю секретаря: Парижан І.О.,

прокурора: Тещенко М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

адвоката: Погорілого В.О.,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 червня 2015 року,

в с т а н о в и в:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3

року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, не

одруженого, в силу ст. 89 КК України, не

судимого,-

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України - на 4 (чотири) роки позбавлення волі без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: - не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомлятиме кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично буде з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасово затриманих ТЗ ВДАІ Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області, вирішено повернути обвинуваченому ОСОБА_1; автомобіль марки «ГАЗ - 53» р/н НОМЕР_4, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4, вирішено залишити останньому.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави ( отримувач УДКСУ у м. Житомирі, банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області МФО 811039, код ЗКПО: 38035726; рахунок 31117115700002, код класифікації доходів 24060300) процесуальні витрати за проведення експертизи № 3/829 технічного стану транспортного засобу в розмірі 589 грн. 68 копійок, за проведення експертизи № 3/830 технічного стану транспортного засобу в розмірі 589 грн. 68 коп., за проведення експертизи № 3/854 в розмірі 491 грн. 40 коп.

Контроль за поведінкою обвинуваченого покладено на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання обвинуваченого.

Згідно змісту вироку суду, 28.11.2014 року близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_1, керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ - 21063» державний номер НОМЕР_5, яким перевозив пасажирів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Рухаючись вказаним транспортним засобом по автодорозі Житомир - Сквира в напрямку м. Сквира Київської області, на 85 км+56 м автошляху поблизу с. Строків Попільнянського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.3 б Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, а в порушення вимог пунктів 2.3.б), 10.1,11.2,12.1,12.4. зазначених вище Правил під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожньої обстановки стану свого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним на засніженій дорозі, допустив занос свого автомобіля на зустрічну смугу, де здійснив зіткнення із передньою частиною автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті зіткнення пасажиру автомобіля ВАЗ - 21063 державний номер НОМЕР_5 ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді різаних ран чола справа, крововиливів в м'які тканини голови, розриву перикарду (серцевої сорочки), крововиливів в корені обох легенів, переломів ребер справа та зліва по багатьом анатомічним лініям, гемотораксу (наявність крові в плевральній порожнині), розриву лівого куполу діафрагми, розриву печінково-діафрагмальної зв'язки, багато чисельних розривів печінки з розміщенням її тканини, гемоперитонеуму (наявність крові в черевній порожнині), які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 145 від 21.01.2015 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.б), 10.1, 11.2, 12.1. 12.4. Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 03.06.2015 року скасувати через застосування закону, який не підлягає застосуванню, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 03.06.2015 року стосовно ОСОБА_1 має бути скасований в частині призначеного останньому покарання через застосування закону, який не підлягає застосуванню, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

На думку прокурора, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 65 КК України, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та інші обставини, що впливають на призначене покарання. Не враховано, що ОСОБА_1 є особою раніше двічі судимою за вчинення умисних злочинів, у тому числі із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Таким чином, державою в особі суду вже двічі надавалась можливість ОСОБА_1 виправитись, однак останній знову вчинив злочин, внаслідок якого настала смерть особи. Зазначене також свідчить про те, що попередні заходи кримінального характеру, передбачені законом не попередили вчинення ОСОБА_1 нових злочинів.

Однак суд першої інстанції безпідставно в черговий раз звільняє ОСОБА_1 від відбування покарання, навіть не застосовує додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Апелянт вважає, що покарання із звільненням від відбування з випробуванням, яке призначене ОСОБА_1 судом, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам і є явно несправедливим за своєю м'якістю.

На апеляційну скаргу прокурора надійшли заперечення захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_3, в яких вони просять залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 червня 2015 року без зміни, посилаючись на те, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 66 КК України було встановлено обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Судом враховано також і думку потерпілої, яка просить не застосовувати сувору міру покарання та не позбавляти права керування транспортними засобами ОСОБА_1, оскільки це є додатковим джерелом його доходу.

Потерпіла також в запереченнях зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 надав допомогу при похованні загиблого та допомагає і по сьогоднішній день утримувати потерпілій ОСОБА_3 її дитину. Крім того потерпіла наголошує, що дії ОСОБА_1 внаслідок яких загинув її чоловік не були навмисними, вони все життя були друзями.

Заслухавши доповідача по справі, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу з наведених мотивів, думку потерпілої ОСОБА_9, обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 підтверджуються зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами та будь ким з можливих апелянтів не оспорюються.

Вирок суду 1-ї інстанції ґрунтується на перевірених в судовому засіданні доказах, яким суд надав вірну оцінку, здійснивши правильні юридичні висновки, які є достатньо обґрунтованими та належним чином мотивованими.

Кваліфікація протиправних дій ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України, як порушення правил дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7 є правильною та будь-яких сумнівів не викликає.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України, врахуванням суспільної небезпеки вчиненого злочину, характеристики винної особи, думки потерпілої, а також обставин, передбачених ст.ст. 66, 67 КК України.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи прокурора про те, що вирок суду в частині позбавлення права керувати ОСОБА_1 транспортними засобами та в частині призначення покарання підлягає скасуванню наслідок м'якості.

Суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, встановивши максимальний іспитовий термін 3 (три) роки та поклавши на обвинуваченого обов'язки відповідно до вимог ст. 76 КК України, при цьому прийшов до обгрунтовваного висновку не застосовувати до ОСОБА_1, додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, з урахуванням характеру наслідків та обставин вчинення злочину, його відношення до вчиненого необережного злочину, а також і думки потерпілої ОСОБА_3 щодо обґрунтованості призначеного ОСОБА_1 виду і розміру покарання.

Судом першої інстанції в повній мірі враховано всі обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також і те, що обвинувачений ОСОБА_1 добровільно відшкодував спричинені потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки, в силу ст. 89 КК України є не судимим, вину визнав повністю та розкаявся за вчинене кримінальне правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має молодий вік, обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Крім того, потерпіла ОСОБА_3 під час судового розгляду та апеляційного розгляду кримінального провадження просила не застосовувати обвинуваченому ОСОБА_1 сувору міру покарання та не наполягала на позбавленні обвинуваченого права керувати транспортним засобом, оскільки це є додатковим джерелом його доходу та надає можливість в подальшому, відшкодовувати потерпілій завдану шкоду.

Сам обвинувачений ОСОБА_1 після вчинення злочину повністю відшкодував потерпілій заподіяні збитки, надавши також кошти на поховання загиблого ОСОБА_7, у даний час продовжує надавати допомогу у вихованні неповнолітньої дитини потерпілої ОСОБА_3 - сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, що безпосередньо підтвердила у своїх запереченнях та під час апеляційного розгляду провадження і сама потерпіла.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, вважати призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_1 надмірно м'яким та несправедливим у апеляційного суду підстав немає, а тому й відсутні будь-які вагомі обставини щодо необхідності скасування вироку Попільнянського районного суду Житомирської області від 03.06.2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1, постановлення нового вироку та призначення обвинуваченому більш суворої міри покарання.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 03 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня проголошення.

Судді: