Ухвала суду № 49990506, 08.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р.Справа № 820/3151/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 820/3151/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД"

до Харківської митниці Державна фіскальна служба

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/00326/2 від 20.02.2015 року; скасувати картку відмови Харківської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00007 від 20.02.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 820/3151/15 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 08.09.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що що 30.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" (покупець) та Еrmano Еnterpprise LTD (продавець) укладено контракт №30-07/2013, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити поліетилен та поліпропілен різноманітних марок у кількості та асортименті у відповідності з підписаними сторонами рахунком - пропозицією яка є невід'ємною частиною даного контракту (а.с. 29-33).

Відповідно до умов вищевказаного контракту позивачем було придбано товар та для здійснення митного контролю та митного оформлення 20.02.2015 року представником ТОВ "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" до митного поста "Гоптівка" Харківської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № 807140000/2015/000256 на товари "Полімери етилену у первинних формах: поліетилен в гранулах високого тиску, нелінійний, марка ПЄ2НТ22-12, з питомою густиною: 0,960 г/см3 (при t=20град. С) виробник ОАО "Казаньоргсинтез" Росія, торгівельна марка відсутня.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із митною декларацією до митного органу подано: картку обліку; платіжний документ (SWIFT); міжнародну автомобільну накладну; рахунок-фактуру від перевізника; довідку про транспортні витрати; інвойс продавця; комерційний інвойс виробника на продавця; пакувальний лист; проформа інвойс; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; контракт від 30.07.2013 №30-07/2013 з додатками; договір на перевезення №090215-2; договір про перевезення №70501; договір про перевезення № L-103 сертифікат якості; декларація про походження.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було запропоновано декларанту подати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Проведення консультації та витребування додаткових документів відображено у електронному повідомленні декларанту (а.с. 114).

На виконання вказаних вимог митниці позивачем були надані: контракт №752/00203335/200198 від 30.12.2014 р. між ПАТ "Казаньоргсинтез" та Еrmano Еnterpprise LTD разом з додатком № 1 від 09.02.2015 р.; експортна декларація; повторно лист ДП "Держзовнішінформ" № 11/186 від 17.02.2015 року.

Листом від 20.02.2015 № 20/02-3 засобами електронного декларування декларант повідомив про прохання надання рішення про коригування митної вартості в зв'язку з відсутністю можливості надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Харківською митницею ДФС 20.02.2015 року було прийнято Рішення № 8070000011/2015/000326/2 про коригування митної вартості товарів, яким позивачу було скориговано митну вартість за другорядним (резервним) методом та складено Картку відмови в прийнятті декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00007.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється в порядку, визначеному статтею 52 Митного кодексу України.

Відтак, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно положень ч. 3 ст. 53, ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України встановлено, орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було запропоновано декларанту подати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 114).

На виконання вказаних вимог митниці позивачем надані: контракт №752/00203335/200198 від 30.12.2014 р. між ПАТ "Казаньоргсинтез" та Еrmano Еnterpprise LTD разом з додатком № 1 від 09.02.2015 р.; експортна декларація; повторно лист ДП "Держзовнішінформ" № 11/186 від 17.02.2015 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що під час митного оформлення декларантом надано комерційний інвойс №16/02/2015-RF-2 від 16.02.2015 року, за яким запропоновано до продажу товар "High Dentsity Polyethylene - HDPE PE2NT76 - 17" у кількості 20 т, по 1044,00 дол. США/т, загальною вартістю 20880,00 дол. США (а.с. 51).

За цим інвойсом здійснено поставку товару позивача, заявленого до митного оформлення за ЕМД №807140000/2015/000256 від 20.02.2015 року, що підтверджується безпосередньо декларантом у листі №20/02-3 від 20.02.2015 року (а.с. 17).

На підтвердження оплати товару позивачем надано платіжний документ (SWIFT) від 16.12.2015 р. Призначення платежу інвойс 10/12/2014-SA від 10.12.2014 (а.с. 47).

Проте, комерційний інвойс №16/02/2015-RF-2 від 16.02.2015 року не містить будь-яких реквізитів на підтвердження того, що дана поставка товару здійснена відповідно до проформи - інвойса від 30.01.2015 року №10/12/2014-SA-REV та оплачена відповідно до SWIFT від 16.12.2014 року.

Відповідно п. 1.1 додаткової угоди № 6 до Контракту купівлі - продажу № 30-07/2013 зазначено: "Ввиду невозможности поставки в адрес Покупателя товаров, согласно Счетам - предложениям №№ 10/12/2014-SA-REV от 10.12.2014 и 12/12/2014 от 12.12.2014, стороны договорились о том, что сумма 294426,00 доларів США, оплаченная по вышеуказаным Счетам - предложениям должна быть зачтена Продавцом в счет оплаты за товари, поставляемые согласно Счетам - предложениям №№10/12/2014-SA-REV и 12/12/2014-REV от 30.01.2015 року" (а.с. 42-43).

Крім того, з досліджених у судовому засіданні комерційних інвойсів та платіжного документу (SWIFT) від 16.12.2015 року вбачається, що сума оплати за придбані товари не співпадає.

Судом встановлено, що у інвойсі № 10/12/2014-SA-REV від 30.01.2015 року сума, що підлягає сплаті становить 272140,00 дол. США (а.с. 46). В інвойсі № 70061371 від 15.02.2015 року сума, що підлягає сплаті становить 20400,00 дол. США (а.с. 71). В інвойсі № 16/02/2015-RF-2 від 16.02.2015 року сума, що підлягає сплаті становить 20880,00 дол. США (а.с. 51).

А платіжний документ (SWIFT) від 16.12.2015 року взагалі не дозволяє ідентифікувати факт оплати з конкретною поставкою товару. У вказаному платіжному документі (SWIFT) відсутнє посилання на Інвойс № 16/02/2015-RF-2 від 16.02.2015 р. та відсутня сума оплати за придбані товари, а лише на контракт № 30-07/2013 від 30.07.2013 р. та Інвойс № 10/12/2014-SA від 10.12.2014 (а.с. 47).

Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару позивачем не надані ані до суду першої, ані апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено є одним з основних документів, які підтверджують митну вартість товару.

Отже, жодним документом, наданим під час митного оформлення, не підтверджується оплата товару, поставленого за комерційним інвойсом №16/02/2015-RF-2 від 16.02.2015 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано докази щодо оплати товару та не підтверджено документально відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У зв'язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на ідентичні товари, що оформлювалися у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваного товару, декларантом не було надано вичерпний пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості, митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди).

Стосовно неможливості прийняття методу оцінки за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - ст. 58 МК України) - в зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та відмовою декларанта в наданні всіх необхідних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ.

З приводу неможливості прийняття методу оцінки за ціною угоді ідентичних товарів (ст. 59 МКУ) - тому що відсутня інформація щодо вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У митниці відсутня така інформація, а декларантом не надавалась така інформація.

Щодо неможливості прийняття методу оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МКУ) - тому що відсутня інформація щодо вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та які оформлені за ціною угоди. У митниці відсутня така інформація, а декларантом не надавалась така інформація.

Стосовно неможливості застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості (ст. 62 МКУ) відсутня у розпорядженні митниці інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.

З приводу неможливості застосування методу визначення митної вартості основі додавання вартості (ст. 63 МКУ) відсутня у розпорядженні митниці інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Частиною 1 статті 64 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції з приводу того, що Харківською митницею ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/00326/2 від 20.02.2015 року за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 820/3151/15 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 820/3151/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 08.09.2015 р.