Ухвала суду № 49990475, 01.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/4504/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук А.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

01 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління Пенсійного Фонду України м.Вінниці (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугою років та обмеження її розміру; зобов'язати відповідача здійснити з 13.08.2012 перерахунок та виплату пенсії позивачу, з урахуванням виплачених, на підставі Постанови Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 по справі № 2-а-1490/11/1070 додаткових видів грошового забезпечення, зазначеного в довідці 19 фінансового відділу Міністерства оборони України від 06.08.2012 №297, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком, а також стягнути з Державного бюджету України на його користь сплачений судовий збір в сумі 73,08 грн.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.07.2015 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач є пенсіонером за вислугою років, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та отримує пенсію за вислугою років, обчислену відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Однак, відповідачем при перерахунку пенсії 13.08.2012 не враховано розмір додаткового грошового забезпечення, яке за постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 по справі № 2а-1490/11/1070 було йому донараховано і виплачено, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

Вищевказані надбавки за даним судовим рішенням були включені в додаткові види грошового забезпечення та премії за 24 календарні місяці роботи (служби) для обчислення пенсії, про що позивачу було видано довідку № 297, яку він надав відповідачу для перерахунку пенсії.

Проте листом від 22.11.2012 йому було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 по справі № 2а-1490/11/1070 встановлено, що спірні надбавки протиправно не виплачувалися позивачу та були виплачені з 01.04.2006, а тому вони повинні бути включені у розрахунок пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII), (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

При цьому Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-XII , зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Таким чином, з 01.10.2011 положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-XII, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-XII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшла такого правового висновку: внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зміни до статті 50-1 Закону № 1789-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-XII, які змін у зв'язку із прийняттям Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, безпідставними є посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції ст. 50-1 Закону № 1789-XII відповідно до якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим з постанови Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 по справі № 2а-1490/11/1070 вбачається, що позов позивача задоволено: визнано протиправною бездіяльність 19 фінансового відділу Міністерства оборони України, що виявилась у невиплаті позивачу за період з 01.04.2006 по 31.12.2007 грошового забезпечення у вигляді 100% надбавки відповідно до Указу Президента України від 23.02.2002 № 173 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" та надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 №389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу військовослужбовцям". Зобов'язано 19 фінансовий відділ Міністерства оборони України за період з 01.04.2006 до 31.12.2007 здійснити нарахування позивачу грошового забезпечення з урахуванням надбавок, передбачених Указом Президента України від 23.02.2002 № 173 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" та Указом Президента України від 05.05.2003 №389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу військовослужбовцями". Стягнуто з 19 фінансового відділу Міністерства оборони України на користь позивача грошове забезпечення у розмірі 255829,04 грн.

На надбавку у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, що передбачена Указом Президента України №173/2002 від 23.02.2002 та надбавки за безперервну військову службу, встановлену Указом Президента України №389/2003 від 05.05.2003 згідно з вимогами ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховуються страхові внески.

При цьому, обов'язок сплати страхових внесків до управлінь Пенсійного фонду України покладений на роботодавця, а тому позивач не повинен нести відповідальність за їх несплату.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.