Ухвала суду № 49990396, 08.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р.Справа № 646/2349/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року по справі №646/2349/15-а про закриття адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського голови, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Червонозаводського районного суду з адміністративним позовом до Харківського міського голови, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 в якому просила суд визнати незаконним і скасувати рішення Харківського міського голови № 5001 від 05.11.2012 року про оформлення права власності на нежитлові приміщення підвалу №V, 1-3, 1-6 площею 53,4 кв. м в літ. «А-3» по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2.

Ухвалою Червонозаводського районного суд м. Харкова від 21 травня 2015 року закрито провадження у справі, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.157 КАС України (а.с.79-80).

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Червонозаводського районного суд м. Харкова від 21 травня 2015 року, а справу направити для подальшого розгляду до Червонозаводського районного суд м. Харкова. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт стверджує, що даний адміністративний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства (а.с.85-86).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Колегія суддів вважає, що неявка сторін, не є перешкодою для вирішення справи по суті спірного питання.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі виходив з то, що в абз. 2 п. 21 Постанови Пленуму ВССУ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, що ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 140 Конституції України встановлено межі дії органів місцевого самоврядування - самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно до п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року 7/5, (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження) оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); фізичним та юридичним особам, які в разі припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що припиняється; фізичним та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, і отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм; інвесторам, які у результаті інвестиційної діяльності отримали у власність об'єкт нерухомого майна або його частину на підставі документів, установлених законодавством, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором об'єкта інвестування; реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна, за умови надання рішення комісії з реабілітації про повернення цього майна; фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об'єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об'єктами складну річ; фізичним та юридичним особам у разі об'єднання двох або більше суміжних об'єктів нерухомого майна; фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки, за умови надання рішення відповідного органу; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів,

Міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста та очолює виконавчий комітет міської ради (частини перша і третя статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто є суб'єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова у межах повноважень та у випадках передбачених законами видає розпорядження.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що актами органів та посадових осіб місцевого самоврядування є рішення відповідної ради, рішення виконавчого комітету відповідної ради та розпорядження відповідного голови.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

При чому колегія суддів зазначає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Як було встановлено, Рішенням Харківської міської ради від 25.04.2007р. №112/07 (із змінами) Харківському міському голові було доручено здійснювати оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності за юридичними та фізичними особами.

Розпорядженням Харківського міського голови від 23.04.2007 р. №954 (чинного на час видачі спірного розпорядження) затверджено Порядок оформлення та підготовки свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна.

Колегія суддів зазначає, що правила набуття у власність об'єктів нерухомого майна, його реєстрація та інші дії пов'язані з цим за своєю правовою природою є різною, окрім цивільно-правових підстав (за договірними відносинами), право власності набувається також внаслідок реалізації певними органами влади, місцевого самоврядування, як суб'єктами владних повноважень, своїх управлінських функцій.

Тобто, в даному випадку йде мова про оскарження фізичною особою певного рішення суб'єкта владних повноважень прийнятого останнім при здійсненні владних управлінських функцій в сфері власності, заявлені вимоги кореспондуються з визначеною статтею 17 КАС України юрисдикцією адміністративних судів при вирішенні адміністративних справ. Обраний спосіб захисту з боку позивача, повністю відповідає вимогам частини 4 статті 105 КАС України.

В даному випадку прийняття розпорядження щодо отримання у власність об'єкта нерухомого майна перебуває у сфері публічно-правових відносин, тобто така категорія спору відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надання невірної правової оцінки характеру спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року по справі №646/2349/15-а скасувати, а справу направити до Червонозаводського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.