Ухвала суду № 49989647, 09.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1560/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» пред'явило позов до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2015 року №000038/22-06 та №000039/22-06.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 оку позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку стану дотримання ТОВ «УСПОТ ЛТД» ( код ЄДРПОУ 20072763) вимог законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні товару, який було оформлено у митному відношенні за МД від 11.02.2013р. №125130003/2013/815294.

Перевіркою встановлено порушення: ст. 278, ч. 1 ст. 279, ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України від № 4495-1V зі змінами та доповненнями, ст. 3 Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.94, ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.93,п. 2.4, п. 5.1 Правил зазначення країни походження товарів за Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009,в результаті чого до товару «сири плавлені «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food», «Processed Emmental Cheese Food», що ввезений за митною декларацією від 11.02.2013р. № 123130003/2013/815294 не може бути застосований режим вільної торгівлі та пільговий режим оподаткування по ввізному миту, та на підставі цього встановлено не сплату ввізного мита в сумі 91746,07 грн.; ст. 278, ч. 1 ст. 279, ч. 5 ст. 280, ч.1 ст. 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-IV зі змінами та доповненнями, ст. 3 Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.94,ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.93, п. 2.4, п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів за Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, пп. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість в сумі 18 349,21 грн. Загальна сума податкового зобов'язання становить 110 095,28 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 29.10.2014 року №0026/4/10-36-22-08/20072763 невиїзної позапланової документальної перевірки стану дотримання ТОВ «УСПОТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 20072763) вимог законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні товару, який було оформлено у митному відношенні за МД від 11.02.2013 №125130003/2013/815294.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. №№ 000038/22-08, 000039/22-08 про визначення сум грошових зобов'язань (із врахуванням штрафних санкцій) за платежами: мито у розмірі 114 682,59 гри. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (далі ПДВ) у розмірі 22 936,52 грн.

За результатами розгляду скарги позивача від 29.12.2014 року №544, Рішенням Державної фіскальної служби від 20.02.2015 року №3447/99-99-10-01-06-15 , скаргу ТОВ «УСПОТ ЛТД» від 29.12.2014 року №544 задоволено частково, податкові повідомлення - рішення від 17.12.2014 року №№ 000038/22-08, 000039/22-08 скасовано.

Разом з тим, у даному рішенні зазначено, що ГУ ДФС у Київській області належить винести нові ППР на підставі Акту перевірки із дотриманням вимог МК України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

На підставі Акту від 29.10.2014 року №0026/4/10-36-22-08/20072763 та Рішення Державної фіскальної служби від 20.02.2015 року №3447/99-99-10-01-06-15 відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення від 27.02.2015 року №000038/22-06 та №000039/22-06 про визначення сум грошових зобов'язань (із врахуванням штрафних санкцій) за платежами: мито у розмірі 114 682,59 гри. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (далі ПДВ) у розмірі 22 936,52 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 27.02.2015 року №000038/22-06 та №000039/22-06, позивач оскаржив їх до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно до Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, ратифікованою Законом України від 06.10.1999 № 1125-ХІУ (далі - Угода), встановлено, що договірні Сторони не застосовують мито, а також податки і збори, які мають з ним еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і (або) вивіз товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митних територій інших Договірних Сторін (стаття 3 Угоди); країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів, які є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.93 (далі - Угода 1993 року) договірні Сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони.

Згідно пункту 2 статті 1 для цілей цієї Угоди та на період її дії під товарами, що походять з території Договірної Сторони, вказані товари: а) повністю вироблені на території Договірних Сторін та/або; б) піддані переробці на території Договірних Сторін з використанням сировини, матеріалів і комплектуючих виробів з третіх країн, що змінили в зв'язку з цим приналежність по класифікації Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД). заснованій на Гармонізованій Системі описування та кодування товарів і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського економічного співробітництва, виходячи з чотирьох перших знаків та/або; в) вироблені з використанням зазначених в п. "б" сировини, матеріалів та комплектуючих виробів за умови, що їх сукупна вартість не перевищує фіксованої долі експортної ціни товарів, що реалізуються.

Договором про зону вільної торгівлі від 18.10.2011, ратифікованим Законом України від 30.07.2012 № 5193-1V (далі - Договір), встановлено, що сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору (стаття 2 Договору); для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (стаття 4 Договору), ратифікованою Україною із застереженням законом від 06.07.2011 № 3592 - VI (далі - Правила).

Товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами (п. 5.1 Правил).

Критерій походження товару наводиться у графі 9 сертифікату форми СТ-1 (згідно п. 7.4 Правил), для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди (Договору) для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифікату форми СТ-1, відповідно до пункту 6.1 Правил.

Відповідно до пункту 2.4. Правил основною умовою виконання критерію достатньої обробки/переробки для товарів товарної позиції 0406 є зміна товарної позиції за TFI ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки).

Пунктом 2.6, Правил визначено, що під час визначення країни походження товарів відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) допускається використання матеріалів іноземного походження, що мають товарну позицію (на рівні перших чотирьох знаків), однакову з кінцевим товаром, за умови, що їхня вартість не перевищує 5 % ціни кінцевого товару па умовах франко-завод і такі матеріали є необхідним компонентом під час виробництва кінцевого товару при обов'язковому підтвердженні виконання них умов у висновку про походження товару або акті експертизи, виданому вповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди.

Відповідно до пункту 6.7 розділу 6 Правил, митні органи наділені повноваженнями здійснювати перевірку на достовірність сертифікатів про походження форми СТ-1 та відповідності товару критеріям походження.

У разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.02.2013 згідно з митною декларацією №125130003/2013/815294 позивачем імпортовано на митну територію України товар «сири плавлені «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food» и «Processed Emmental Cheese Food» (надалі - «Товар»).

Зазначений Товар імпортовано із застосуванням звільнення від сплати ввізного мита відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 р.

Під час митного оформлення Київською обласною митницею товару «сири плавлені «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food» за МД від 11.02.2013 року № 125130003/2013/815294, що надійшов на адресу ТОВ «УСПОТ ЛТД» від ТОВ «Хохланд- Русслан», для підтвердження країни походження та отримання преференцій за кодом « 0400» по ввізному миту па умовах вільної торгівлі ТОВ «УСПОТ ЛТД» надано сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 06.02.2013 № RUUA 3001000210 (2859993), виданий ТПП РФ, у графі 9 якого зазначено критерій походження - « 0406», що свідчить про те, що товар було піддано достатній переробці на території РФ із використанням матеріалів третіх країн.

Київська обласна митниця звернулася до ТПП РФ з листом від 07.03.2013 № 12- 45/1/09-1726 й отримала відповідь, якою підтверджено факт видачі сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 06.02.2013 № RUUA 3001000210 (2859993) й надано акт експертизи від 11.01.2013 № 0740213001 та пакет документів, на підставі яких був оформлений вказаний сертифікат.

Київською митницею направлено два додаткових запити до ТПП РФ листами від 27.09.2013 № 6.1-45/2/12- 3104 та від 24.01.2014 № 6.1-47/2/12-575 щодо надання калькуляції собівартості виробництва плавлених сирів «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food» по ціні кінцевого товару на умовах франко-завод, із зазначенням вартості імпортної та російської сировини.

Оскільки, станом на 17.06.2014 відповіді на вказані запити не отримано та оскільки за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами, відповідач прийшов до висновку, що наявні підстави, передбачені пунктом 9.3. Правил, для не визнання дійсним сертифіката форми СТ-1 від 06.02.2013 № RUUA 3001000210 (2859993) й відмови у застосуванні до товару, оформленого за МД від 11.02.2013 № 125130003/2013/815294 режиму вільної торгівлі, що і призвело до донарахування позивачу мита у розмірі 114 682,59 грн. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (далі ПДВ) у розмірі 22 936,52 грн.

Колегія суддів із вказаними висновками не погоджується із огляду на наступне.

Спірний товар в повній мірі відповідає критеріям походження згідно з Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, що підтверджено листами ТПП РФ від 19.07.2013 №10/0579; від 23.03.2015 №10/0289; від 17.04.2015 року №10/0428 .

Так, листом від 19.07.2013 року №10/0579 відповідачу було підтверджено факт видачі сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 06.02.2013 № RUUA 3001000210 (2859993) й надано акт експертизи від 11.01.2013 № 0740213001 та пакет документів, на підставі яких був оформлений вказаний сертифікат.

Листом ТПП РФ від 23.03.2015 №10/0289 на адресу Київської митниці ДФС підтверджено автентичність СТ-1, на підставі якого надано режим вільної торгівлі за МД №125130003/2013/815294 та яким надано супровідну документацію.

Даним листом надано дійсні калькуляції на товари, імпортовані за МД №125130003/2013/815294. Згідно з даними калькуляціями вартісна частка іноземних матеріалів товарної позиції 0406 не перевищує 5% у ціні товару.

Листом від 17.04.2015 року №10/0428 митниці надано Доповнення до Акту експертизи від 14.01.2013 р., якими підтверджується дотримання критеріїв достатньої переробки при виробництві сирів «Processed Cheddar Cheese Food» і «Processed Emmental Cheese Food», зокрема, дотримання 5% обмеження на використання іноземних матеріалів при їх виробництві.

Отже, даними листами підтверджена автентичність сертифікату форми СТ-1 від 06.02.2013 , на підставі якого надано режим вільної торгівлі (звільнення від сплати ввізного 10% мита) щодо товарів.

Крім того, судом враховано, що виробник товарів, імпортованих за МД №125130003/2013/815294, ООО «Хохланд Руссланд», листом від 29.04.2015 № И-1-15-0136 на адресу ТПП РФ підтвердив, що документ «Опис продукції», який наданий разом із листом ТПП РФ від 19.07.2013 №10/0579, містить відсоткові частки вмісту сировини в рецептуарах товарів, які стосуються попередніх періодів (до лютого 2013 року), та не вказують на відсоткові частки саме вартості матеріалів у ціні готової продукції, як на це зазначає Відповідач в Акті перевірки.

Таким чином, документ із назвою «Опис продукції», на якому власне і побудовані висновки про невиконання 5% критерію, не може свідчити про дотримання або недотримання 5% вартісного обмеження на використання іноземних матеріалів.

На стор. 5 Акта перевірки відповідач зазначає, що пунктом 9.3 Правил встановлено, що сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення, у разі, якщо: протягом сумарного строку б місяців (3 місяці з дати первинного запиту й З місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару; за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами».

Посилаючись на зазначені норми п. 9.3 Правил, посадові особи відповідача зробили висновок про недійсність СТ-1. При цьому відповідачем застосовано одночасно дві підстави з тих, що зазначені у п. 9.3 Правил для визнання СТ-1 недійсним: неотримання відповіді на запит протягом сумарного строку 6 місяців; видача СТ-1 з порушенням вимог Правил, що встановлено за результатами досліджень, здійснених на основі інформації, отриманої на запит надісланий до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

Колегія суддів зазначає, що ці підстави є взаємовиключні, жодна з них не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання апелянта на неотримання відповіді від компетентних органів країни походження товару слід зазначити наступне.

Дана підстава для невизнання сертифіката форми СТ-1 пов'язана з правилами верифікації сертифіката, що встановлені п. 6.7 Правил. Зокрема, митний орган країни ввезення може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

На сторінках 3 та 4 Акта перевірки, а також відповіді на заперечення до Акта перевірки, вказано, що такий запит до ТПП РФ було направлено листом митниці від 07.03.2013р. №12-45/1/09-1726 і на даний лист було отримано відповідь ТПП РФ від 19.07.2013 №10/0579 (вхідний митниці від 20.08.2013 №4616/06.1-45).

Тобто, митниця отримала відповідь до закінчення 6-місячного строку з дня направлення запиту. В Акті перевірки прямо вказується, що ТПП РФ у цьому листі «підтвердила факт видачі» сертифікату СТ-1 та надіслала документи, що підтверджують виконання критерію походження товару».

Тобто, як чітко сказано в Акті перевірки та у відповіді на заперечення, відповідь від компетентних органів РФ була отримана і така відповідь містила запитувану інформацію.

Що стосується додаткових запитів, які направлялися митницею, то Правила не передбачають, що неотримання відповіді на будь-які додаткові/уточнюючі запити є підставою для невизнання сертифікату форми СТ-1.

При цьому, причини ненадходження відповіді митницею не перевірені, не здійснено спроб зв'язатися з ТПП за допомогою інших засобів зв'язку (крім поштового).

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 року у справі № К/800/57413/14

Колегія суддів також звертає увагу на те, що отримання відомостей у недостатній кількості про виданий СТ-1 не може бути підставою для визнання його недійсним. Правила такої підстави визнання СТ-1 недійсним не передбачають.

Враховуючи підтвердження фактів видачі СТ-1 та достовірності зазначених у ньому відомостей, а також беручи до уваги відсутність правових наслідків у разі надіслання повторного запиту (за наявності відповіді на первинний), підстави для сумнівів у автентичності СТ-1 та достовірності його відомостей були відсутніми на момент складання Акта перевірки.

Щодо посилання апелянта на результати «досліджень» інформації, отриманої за запитами слід зазначити наступне.

Зі змісту відповідного абз. п. 9.3. Правил випливає, що дана підстава для визнання сертифікатів СТ-1 недійсними передбачає виконання таких умов: проведення дослідження на основі інформації, надісланої ТПП РФ за запитами; виявлення в результаті досліджень, що при видачі сертифікату форми СТ-1 були порушені вимоги, встановлені Правилами.

Щодо 1-ї умови, то зі стор.4 Акта перевірки вбачається, що під час перевірки було виявлено розбіжності між інформацією, вказаною в Акті експертизи, на підставі якої був виданий сертифікат форми СТ-1, та в «Описі продукції, що випускається ТОВ «Хохланд Руссланд». Зокрема, мова йде про використання у виробництві сировини іноземного походження, що класифікується за кодом 0406.

У разі використання іноземної сировини тієї ж товарної позиції, що і готовий продукт, критерій достатньої переробки виконується при дотриманні п. 2.6 Правил - вартість таких матеріалів не перевищує 5 % ціни кінцевого товару на умовах франко-завод.

Тобто в процесі «дослідження» мав би досліджуватися факт дотримання цього критерію, встановленого п. 2.6 Правил.

Натомість, на стор. 5 Акта перевірки констатується, що «...підтвердити виконання вимог пункту 2.6 Правил на основі наявних документів не видається можливим».

З цього твердження фактично випливає, що проведення відповідного дослідження та одержання обґрунтованих висновків в даній ситуації здійснити було неможливим до одержання уточнюючої відповіді від ТПП РФ.

А відтак в даному випадку на момент складання Акта перевірки не могло бути такої підстави невизнання СТ-1 як порушення вимог Правил, встановлене в результаті досліджень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Рішення про визнання СТ-1 недійсним прийнято не уповноваженим органом - ГУ ДФС у Київській області, проте згідно з Правилами - таке рішення може приймати лише митний орган.

Так, згідно з п. 9.3 Правил сертифікат СТ-1 може бути визнаний недійсним лише митним органом. Відповідач - ГУ ДФС у Київській області - не є митним органом. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 546 МКУ лише митниця є митним органом.

В Акті перевірки не наведено жодних посилань на прийняття саме Київською митницею ДФС рішення про визнання СТ-1 недійсним, отже, таке рішення, прийнято відповідачем в Акті перевірки самостійно.

Крім того, колегією суддів враховано, що дотримання вимог Правил визначення країни походження затверджених Угодою від 20.11.2009 (СНД) неодноразово було предметом розгляду Вищим адміністративним судом України, зокрема у рішеннях від 20.03.2014 по справі №2а-1870/10006/12, від 15.01.2015 по справі №2а-1870/10058/12 від 08.04.2015 р. по справі № 816/713/143 сформовано чітку позицію, згідно з якою законодавством не передбачено повноважень митних органів самостійно визначати рівень дотримання критерію достатньої обробки/переробки товарів, оскільки ці питання належать до виключної компетенції органів, що видають сертифікати форми СТ-1.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень у відповідача був наявним Акт експертизи, який чітко свідчив про відсутність іноземної складової при виробництві товарів. Відповідно, інші документи, видані не уповноваженими органами (зокрема, «Опис продукції» який не містить номеру і дати, та який неможливо прив'язати до конкретної поставки) не надають ГУ підстави для скасування режиму вільної торгівлі та донарахування грошових зобов'язань.

Таким чином, надані митні декларації ТОВ «УСПОТ ЛТД» під час митного оформлення щодо підтвердження країни походження товару, товар відповідав критеріям походження, установленим Правилами та одержання пільги зі сплати ввізного мита, цілком відповідають умовам Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994р. та Угоди між Урядом України та Урядом РФ про вільну торгівлю від 24.06.1993р., а вищевказаний сертифікат виданий продавцем, про походження товарів форми СТ-1 оформлені у відповідності до вимог Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.