Постанова № 49989540, 09.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2503/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства "Сінта-сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Сінта-сервіс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000011702 від 06 лютого 2015 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0166 від 06 лютого 2015 року та податкових повідомлень-рішень № № 0009311702, 0009331702 від 16 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ПП «Сінта -Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до відповідача з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, про визнання протиправними та скасування:

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000011702 від 06 лютого 2015 року;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0166 від 06 лютого 2015 року;

- податкових повідомлень-рішень № № 0009311702, 0009331702 від 16 лютого 2015 року, прийнятих Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального, права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, допущення судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що призвело до грубого порушення прав позивача.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства "Сінта-сервіс" та призначено справу до розгляду на 05 серпня 2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року спільне клопотання представника позивача та представника відповідача задоволено та зупинено апеляційне провадження у справі 826/2503/15 до 02 вересня 2015 року у зв'язку з необхідністю витребування у апелянта ПП «Сінта -Сервіс» додаткових доказів.

У зв'язку з тим, що обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі, відпали, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року поновлено апеляційне провадження у справі №826/72503/15 та призначено розгляд апеляційної скарги до апеляційного розгляду на 09 вересня 2015 року

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом з матеріалів справи встановлено, що в період з 28.01.2015 по 06.02.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку з питань дотримання ПП «СІНТА-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33542869) чинного трудового та податкового законодавства України за період з 01.09.2011 по 06.02.2015, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки № 2/26-53-17-02-33542869 від 06.02.2015 (далі - Акт № 2/26-53-17-02-33542869).

В ході фактичної перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 14.1.54, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 (а) ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 41 644,80 грн.;

- Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49;

- пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, підприємством ненарахований та неутриманий військовий збір на загальну суму 210,00 грн.

Згідно з п. 119.2 ст. 119, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій.

- ст. 7, ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого з заробітної плати в сумі - 288 000,00 грн. (ненараховано ЄСВ - 110 937,60 грн. та не утримано ЄСВ - 10 368,00 грн.) на загальну суму 121 305,60 грн.

На підставі вищезазначених висновків, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято:

- Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000011702 від 06 лютого 2015 року, яким на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) до ПП «СІНТА-СЕРВІС» застосовано штрафні санкції в розмірі 60 652,80 грн.

- Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0166, згідно якої платнику податків необхідно сплатити суми недоїмки єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 121 305,60 грн.

- Податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0009311702 від 16 лютого 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 72 954,60 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 41 644,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31 309,80 грн.

- Податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0009331702 від 16 лютого 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір на загальну суму 288,75 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 210,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 78,75 грн.

Незгода з зазначеними вище Рішенням № 0000011702, Вимогою № Ю-0166 та податковими повідомленнями - рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Починаючи з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким регулюються правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів (в т.ч. земельного податку), зокрема, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

У відповідності до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті.

Пунктом 171.1 ст. 171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Статями 7, 8 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначені база нарахування єдиного внеску та розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Приписами п. 80.1 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

З акту фактичної перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки було опитано та взято письмові пояснення по 2-м найманим працівникам. Згідно наданих документів та письмових пояснень було встановлено:

- гр. ОСОБА_3 займає посаду заступника директора по фінансових питаннях на ПП «СІНТА-СЕРВІС» відповідно до наказу про прийняття на роботу від 01.09.2014 № 351, розмір заробітної плати становить 2 800,00 грн., періодичність отримання - два рази на місяць на зарплатну картку, заборгованість з виплати заробітної плати відсутня;

- гр. ОСОБА_4 займає посаду за сумісництвом інспектора з кадрів на ПП «СІНТА-СЕРВІС» з 19.01.2015, оклад згідно штатного розкладу становить 1 000,00 грн., основне місце роботи - ТОВ «БК СПЕЦБУДСЕРВІС».

Також судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що в Акті фактичної перевірки зазначено, що розбіжностей між заробітною платою, яку працівники фактично отримували (згідно наданих письмових пояснень опитуваних працівників) і тією, яка зазначалася у бухгалтерських документах та податкових звітах перевіряємого підприємства, перевіркою не встановлено.

Однак, як вбачається з Акту фактичної перевірки, підставою для висновку податкового органу за наслідками здійснення перевірки ПП «Сінта Сервіс»» про порушення позивачем вимог чинного трудового та податкового законодавства України, стали пояснення громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7

Так, згідно пояснень гр. ОСОБА_5, останній працював на ПП «СІНТА-СЕРВІС», займав посаду водія вантажного автомобіля починаючи з 01.09.2011 по 30.09.2013, з заробітною платою 4 000,00 грн. на місяць, офіційно оформлений не був.

Згідно пояснень гр. ОСОБА_7, останній працював на ПП «СІНТА-СЕРВІС», займав посаду охоронця починаючи з 01.01.2014 по 30.09.2014, з заробітною платою 2 000,00 грн. на місяць, офіційно оформлений не був.

Згідно пояснень гр. ОСОБА_6, останній працював на ПП «СІНТА-СЕРВІС», займав посаду водія вантажного автомобіля починаючи з 01.12.2011 по 30.09.2014, з заробітною платою 5 000,00 грн. на місяць, офіційно оформлений не був.

Як наслідок, перевіркою було встановлено розбіжність між заробітною платою, яку фактично отримували вищевказані громадяни, з бухгалтерськими документами та податковими звітами перевіряємого підприємства, згідно яких гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 заробітна плата не нараховувалась.

Поряд з цим, до суду апеляційної інстанції позивачем надано нотаріально посвідчені заяви громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, в яких дані особи просять вважати недійсними пояснення, надані ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва восени 2014 року та вказують що не працювали в ПП «Сінта Сервіс».

Крім того, судом апеляційної інстанції допитано громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, в якості свідків та встановлено наступне.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив суду апеляційної інстанції, що працював водієм на вантажному самоскиді МАЗ, д/НОМЕР_1 у ПП Баклана ОСОБА_8, офіційно оформлений не був, свідчення, що працював у ПП «Сінта Сервіс» дав помилково та підтвердив суду, що з 2011 року у ПП «Сінта Сервіс» не працював.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що працював у ПП Баклана ОСОБА_8 водієм вантажного автомобіля ЗИЛ, д/н 07415. З 2011 року у ПП «Сінта Сервіс» не працював, трудові відносини офіційно не оформляв, Зазначив, що пояснення, надані ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва, дав помилково.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що неофіційно працював на ОСОБА_9 і вважав, що той має відношення до ПП «Сінта Сервіс». Також пояснив суду, що вірними є його пояснення, які засвідчені нотаріально, а не ті, що давав у податковій. Свідок засвідчив, що з 2011 року у ПП «Сінта Сервіс» не працював.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищезазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (на яких ґрунтується і податкова звітність) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищезазначені положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд апеляційної інстанції наголошує, що підставою для податкового обліку господарських операцій є належним чином оформлені документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, при складанні відповідного висновку та відображенні його в подальшому в акті перевірки не допускається відображення суб'єктивних припущень та висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, інформація з яких підлягає обов'язковому включенню у податковий та бухгалтерський облік.

При цьому, норми діючого законодавства з питань оподаткування не передбачають права податкового органу на відображення в актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків.

В Акті фактичної перевірки зазначено, що розбіжностей між заробітною платою, яку працівники фактично отримували (згідно наданих письмових пояснень опитуваних працівників) і тією, яка зазначалася у бухгалтерських документах та податкових звітах перевіряємого підприємства, перевіркою не встановлено.

При цьому, перевіряючими під час здійснення перевірки використано наступні документи: штатний розпис; табеля обліку робочого часу; відомості про трудові відносини: накази про прийняття на роботу (звільнення з роботи) на директора та головного бухгалтера та інших працівників підприємства за місцем основної роботи та за сумісництвом, трудові договори, договори ЦПХ; заяви на надання соціальної податкової пільги (якщо така передбачалась); відомості по нарахуванню та виплаті заробітної плати; податкові розрахунки за формою №1-ДФ; звітність з нарахування єдиного соціального внеску; журнали реєстрації наказів, трудових наказів; угоди, договори та інші документи( аркуш 2 Акту фактичної перевірки).

Однак, зі змісту названого Акта слідує, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за перевірений період, ґрунтується виключно на поясненнях громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7., які не є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій та не можуть свідчити про допущення порушень податкового законодавства.

Статтею 83 ПК України визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, це - документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Як вбачається з Акту фактичної перевірки, на підтвердження фактів виплати неофіційної заробітної плати, окрім пояснень фізичних осіб, не наведено жодного з визначених п. 83.1 ст. 83 ПК України документів, а також і жодного первинного документу або документу тіньової бухгалтерії, які б підтверджували розміри виплачених працівникам доходу у розмірах, що зазначені у поясненнях, а тому висновок відповідача про порушення ПП «Сінта Сервіс» податкового законодавства, який зроблений лише за результатом співставлень та встановлення розбіжностей між поясненнями вищезазначених громадян та відомостями, отриманими від ПП «Сінта Сервіс», - є необґрунтованим.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відтак, зазначені паперові носії інформації (пояснення) не можна вважати належними і допустимими доказами податкового правопорушення, оскільки твердження вказаних осіб про нарахування та (чи) виплату їм необлікованого заробітку не підкріплені та не підтвердженої жодними належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами.

Також суд звертає увагу на те, що дії стосовно перевірки встановлення фактів виплат заробітної плати «в конвертах», виявлення працівників, трудові відносини з якими не оформлено належним чином, утримання податку з доходів фізичних осіб не було здійснено податковим органом при перевірці позивача у відповідності з приписами пунктів 3-6 Розділу ІІ «Рекомендації щодо дій при встановленні фактів виплат заробітної плати в «конвертах», оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин» Методичних рекомендацій щодо перевірки достовірності формування валових витрат на оплату праці, утримання податку з доходів фізичних осіб, встановлення фактів виплати заробітної плати «в конвертах», виявлення працівників, трудові відносини з якими не оформлені належним чином, викладені в листі Державної податкової адміністрації України від 01.04.2010р. № 6584/7/23-4017/199.

Зокрема, пунктом 4 Розділу ІІ названих Методичних рекомендацій встановлено, що з метою визначення повноти нарахування заробітної плати, а також повноти декларування податку з доходів фізичних осіб в обов'язковому порядку необхідно провести порівняльний аналіз даних бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються фонду оплати труда, розміру заробітної плати, чисельності працівників та здійснити такі дії, зокрема, провести аналіз показників: розмір окладу (ставки), зазначеного у штатному розписі, трудових договорах (контрактах, угодах) з законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної плати, а також з фактично нарахованим та виплаченим розміром заробітної плати, зазначеним у розрахункових та платіжних відомостях. У разі встановлення фактів невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати разом із залученими працівниками податкової міліції провести опитування найманих працівників щодо причин невідповідності або щодо фактичного розміру отриманої ними заробітної плати.

Однак, пояснення громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7., не були отримані податковим органом за фактом встановлення невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати.

Так само ні в ході проведення перевірки, ні станом на момент винесення оскаржуваних рішення, вимоги та податкових повідомлень - рішень, відповідачем не було отримано будь-яких інших додаткових документальних доказів, які б підтверджували пояснення вказаних осіб, та які б дійсно свідчили про виплату ПП «Сінта Сервіс» заробітної плати «в конвертах», а також нарахування заробітної плати в іншому розмірі, аніж вказано у документах його бухгалтерського обліку, та які б, відповідно, доказували наявність документально підтверджених фактів порушення відповідачем вимог трудового, податкового та пенсійного законодавства, а відтак, підтверджували б і висновок податкового органу про порушення ПП «Сінта Сервіс» податкового законодавства

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що не взявши до уваги офіційних первинних бухгалтерських документів ПП «Сінта Сервіс», податкової звітності, відомостей про нарахування зарплати, які мали обов'язково бути прийняті до уваги та належним чином відображені в Акті фактичної перевірки, а в подальшому слугувати належними доказами при складанні висновку, - податковий орган необґрунтовано послався як на підставу для висновку про виплату відповідачем необлікованих доходів у вигляді заробітної плати лише на пояснення осіб, які, будучи допитаними судом в якості свідків не підтвердили, що працювали у ПП «Сінта Сервіс» та отримували на вказаному підприємстві заробітну плату, та які, як вже було зазначено вище, не можуть бути визнані судом належними доказами для подальшого прийняття відповідачем оскажуваних рішень, оскільки жодними належними та допустимими доказами здійснення фактичної виплати заробітної плати «в конвертах» ПП «Сінта Сервіс» не підтверджується.

Натомість, як вже було зазначено, податковий орган обмежився лише співставленням пояснень осіб, які лише стверджували, що вони отримували заробітну плату «в конверті», з даними первинного обліку платника податків, що не є достатнім для визначення про порушення позивачем чинного законодавства.

Згідно з приписами підпунктів 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даній справі не виконано.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваних рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000011702 від 06 лютого 2015 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0166 від 06 лютого 2015 року та податкових повідомлень-рішень № № 0009311702, 0009331702 від 16 лютого 2015 року,.

Враховуючи викладене колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

За приписами підпункту 5 пункту 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати, про що відповідно до вимог ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає у резолютивній частині постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205,206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апляційну скаргу приватного підприємства "Сінта-сервіс" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства "Сінта-сервіс" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

- рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000011702 від 06 лютого 2015 року;

- вимогу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0166 від 06 лютого 2015 року;

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0009311702 від 16 лютого 2015 року;

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0009331702 від 16 лютого 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Сінта-сервіс" (код ЄДРПОУ 33542869) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2982 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 62 копійки.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.09.2015.

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.