Ухвала суду № 49989502, 09.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2181/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08 квітня 2015 року № 1166/17- 06-20, № 1167/17-06-20, № 1165/17-06-20, № 1174/17-06-20, № 7895/02/1175, № 1173/17-06-20, № 1172/17-06-20, № 1169/17-06-20, № 1168/17-06-20, № 1171/17-06-20, № 1170/17-06-20.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08 квітня 2015 року № 1166/17- 06-20, № 1167/17-06-20, № 1165/17-06-20, № 1174/17-06-20, № 7895/02/1175, № 1173/17-06-20, № 1172/17-06-20, № 1169/17-06-20, № 1168/17-06-20, № 1171/17-06-20, № 1170/17-06-20.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, доводи осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 (РПОКПП НОМЕР_1) з 17.08.2005 року зареєстрована як фізична особа - підприємець. З 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 2 групи (10 %) та пенсіонером за віком з 24.11.2011 року (як матір дитини-інваліда), що підтверджується матеріалами справи (а.с. 8).

08.04.2015 року Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області прийнято рішення №.1166/17-06-20 про застосування до підприємця штрафу в сумі 457,24 грн. та нарахування пені в сумі 1408.31 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Позивач оскаржила вказане рішення в адміністративному порядку та рішенням Головного управління Державної фіскальної служи у Чернігівській області від 07.05.2015 року №396/с/25-01-10-04-15

Не погоджуючись із вищезазначеним рішень зв'язку з чим, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що починаючи з серпня 2011 року, обов'язок у позивача щодо сплати єдиного внеску є добровільним, а тому рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08 квітня 2015 року № 1166/17- 06-20, № 1167/17-06-20, № 1165/17-06-20, № 1174/17-06-20, № 7895/02/1175, № 1173/17-06-20, № 1172/17-06-20, № 1169/17-06-20, № 1168/17-06-20, № 1171/17-06-20, № 1170/17-06-20 прийняті з порушенням вимог Закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно Закону України від 07.07.2011 № 3609-УІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України те деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" доповнено статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" частиною четвертою такого змісту: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також згідно вищезазначеної статті такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" поширюється на осіб, яким призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства у відповідність із цим законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами, внесеними Законом № 3609 від 07.07.2011 та набули чинності 06.08.2011), тимчасово, до прийняття відповідного закону: матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Так, як зазначено вище, ОСОБА_2 є пенсіонером за віком з 24.11.2011 року (як матір дитини-інваліда), що підтверджується матеріалами справи (а.с.8)

Тобто, приймаючи до уваги період чинності Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та його Прикінцевих положень - 06.08.2011 року, своє право на пенсію за віком позивач оформила згідно вказаного Закону на час його дії.

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, враховуючи наведене для вищезазначених платників, починаючи з серпня 2011 року, обов'язок щодо сплати єдиного внеску є добровільним.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2013 року №К/9991/49733/12.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, недоведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ними оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання відповідача на ту обставину, що позивач сама сплачувала вказаний внесок, а тому остання зобов'язана була його сплачувати своєчасно, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, починаючи з серпня 2011 року відповідач немає права застосовувати штрафні санкції до позивача до відповідальності за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску, так як обов'язок щодо сплати єдиного внеску є добровільним.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 09 вересня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.