Ухвала суду № 49989475, 08.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8567/15 Головуючий у 1-й інстанції:Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брігус" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області до Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Брігус" про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2015 року адміністративний позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області до Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Брігус" про скасування постанови - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22 грудня 2014 року у виконавчому провадженні №39784136.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, третя особа звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області винесено постанову №95/3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 вересня 2012 року, якою постановлено визнати ТОВ «Брігус» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 6 ч. 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накласти штраф у сумі 99 180,00 грн.

Головним державним виконавцем Відділу за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови №95/3, виданої 06 вересня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про стягнення з ТОВ «Брігус» на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області коштів у розмірі 99 180,00 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 вересня 2013 року (ВП №39784136).

Постановою державного виконавця Гудзь Р.В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22 грудня 2014 року у зв'язку з вжитими державним виконавцем заходами по зведеному виконавчому провадженню з'ясовано, що згідно повідомлення УДАІ ГУМВС України у м. Києві транспортних засобів за боржником не зареєстровано, згідно повідомлення Інспекції державного технічного нагляду майна за боржником не зареєстровано, згідно повідомлень банківських установ кошти на рахунках боржника відсутні, згідно відповіді Держагенства України земельні ділянки не зареєстровані, а виходом державного виконавця за адресою боржника ні боржника, ні майно, належне йому на праві власності, розшукано не було, постановлено виконавчий документ - постанову №95/3, виданої 06 вересня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про стягнення з ТОВ «Брігус» на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області коштів у розмірі 99 180,00 грн. - повернути стягувачу.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті зазначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до статті 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч. 1 статті 55 Закону, державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

На виконання положень Закону України «Про виконавче провадження» наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції №512/5, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Запит державного виконавця про надання необхідної інформації для здійснення виконавчих дій повинен бути вмотивованим та встановлювати обґрунтований строк для надання інформації (п. 1.10 Інструкції №512/5).

В силу п. 7.2 Інструкції №512/5, при виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум коштів, що перевищують три мінімальні розміри заробітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.

Отже, державний виконавець з метою примусового виконання рішення, в першу чергу, зобов'язаний перевірити майновий стан божника, а саме: наявність в останнього коштів та майна, за рахунок якого погашається наявна у боржника заборгованість. Дане завдання державний виконавець реалізує, у тому числі, шляхом направлення відповідних запитів.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем при примусовому виконанні постанови №95/3, виданої 06 вересня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про стягнення з ТОВ «Брігус» на користь Інспекції ДАБК у Київській області коштів у розмірі 99 180,00 грн., на адресу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного агентство земельних ресурсів, Голови державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Голови Державіаслужби України, Державної інспекції сільського господарства, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та УДАІ м. Києва направлено запит державного виконавця від 28 листопада 2013 року №782/18, в якому останній просив надати до Відділу письмову інформацію про наявність або відсутність майна, що зареєстроване за ТОВ «Брігус», у відповідь на які державним виконавцем отримано відповіді про відсутність інформації щодо реєстрації прав ТОВ «Брігус» на відповідне майно.

Крім того, згідно листів від ПАТ «Укрсиббанк», ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Траст-капітал», ПАТ «Банк Альянс», Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», ПАТ «Український інноваційний банк», згідно яких Відділ повідомлено про відсутність коштів на рахунках для виконання постанови, а згідно акту державного виконавця від 18 грудня 2014 року, встановлено, що за адресою м. Київ, вул. Жукова, 26-А боржника та майна, належного йому, не розшукано.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав), а держателем Державного реєстру прав, який, згідно ч. 1 статті 10 цього Закону, містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав.

З аналізу наведених норм вбачається, що з метою реалізації державним виконавцем обов'язку щодо вжиття передбачених законодавством заходів примусового виконання постанови, останній зобов'язаний направити запити, у тому числі, до органів державної реєстрації прав, утворених Міністерством юстиції України, що, як вбачається з матеріалів вказаного виконавчого провадження, зроблено не було, а, відтак, вказані дії призвели до необґрунтованого висновку про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, що і слугувало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, відповідачем було неповно з'ясовано факт відсутності/наявності у ТОВ «Брігус» (боржника у виконавчому провадженні) майна, на яке може бути звернуто стягнення під час примусового виконання рішення, тому виконавчим органом передчасно винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22 грудня 2014 року у ВП №39784136.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача у проведенні виконавчих дій.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брігус" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.