Ухвала суду № 49989460, 08.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1963/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційна скарга Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.12.2014 №125130005/2014/610117/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.12.2014 №125130005/2014/00216.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що підстав для витребування у ТОВ "Дельта-2010" додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості імпортованого товару у відповідача не було. Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ "Дельта-2010" для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості. Відтак, у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів у зв'язку з наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 27.06.2013 між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (Постачальник) та ТОВ "Дельта-2010" (Дистриб'ютор) був укладений контракт №G-D/2013-0627, відповідно до якого Постачальник продає, а Дистриб'ютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Інкотермс 2010.

Згідно з пунктом 9 контракту ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується дистриб'ютором.

Відповідно до пункту 10 контракту загальна вартість контракту орієнтовно складає 35 000 000,00 доларів США.

Згідно з пунктом 11 контракту Дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару.

Матеріали справи свідчать, що у грудні 2014 року з метою митного оформлення товару (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів в кількості 442 шт.), імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного контракту, позивачем до Київської митниці Міндоходів була подана митна декларація №125130005/2014/549602 від 02.12.2014.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД №125130005/2014/549602: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17.03.2014; міжнародну автомобільну накладну СMR №40595 від 01.12.2014; міжнародну автомобільну накладну СMR №40596 від 01.12.2014; коносамент FCJH043916 від 28.10.2014; платіжне доручення в іноземній валюті №388 від 03.11.2014; прас-лист виробника Б/Н від 30.10.2014, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП); рахунок-фактура (інвойс) FJ1404976C від 14.10.2014; пакувальний лист б/н від 14.10.2014; контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013; сертифікат відповідності UA1.009.0005493-14 від 30.01.2014; інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 28.10.2014; сертифікат про проходження товару форми A G143502000430943 від 28.10.2014; копія митної декларації країни відправлення №350120140014834658 від 27.10.2014.

Розглянувши подані позивачем документи, митним органом не була визнана заявлена позивачем митна вартість товарів.

Зокрема, відповідач посилається на наступні обставини, що викликали у нього сумнів в правильності визначення позивачем митної вартості товару:

1) відповідно до п.8 (4) та п.9 (2) контракту від 27.06.2013 № G-D/2013-0627 всі замовлення з фактичним об'ємом товарів, що має бути закуплений, визначаються у проформі-інвойсі, яку готує Постачальник після узгодження з Дистриб'ютором (позивачем) остаточної ціни. Однак до митного оформлення позивачем було надано не проформу-інвойс, а комерційний інвойс FJ1404976C від 14.10.2014, що не узгоджується із положеннями контракту на поставку товарів.

2) інвойс FJ1404976C від 14.10.2014 та прайс-лист виробника товару від 30.10.2014 №б/н містять різні відомості щодо вартості товару та різні умови поставки (FOB, CIF), що викликало у відповідача сумніви у достовірності наданої інформації щодо фактичних умов поставки та вартості спірного товару. При цьому, до митного оформлення не надано жодного документу, що підтверджував би вартість транспортування та страхування товарів, які обов'язково включаються до вартості товарів відповідно до умов поставки CIF згідно Інкотермс 2010.

3) надана позивачем до розмитнення митна декларація країни відправлення №350120140014834658 від 27.10.2014 також свідчить про надання декларантом неповної інформації про митну вартість товару, оскільки відповідно до відомостей, що наведені у експортній митній декларації, фактично поставка товару здійснювалась відповідно до зовнішньоекономічного контракту №FJ14SG04976, який до митного оформлення не подавався, на умовах поставки FOB, при цьому ціна, вказана у експортній декларації та у спірному інвойсі FJ1404976C від 14.10.2014 відрізняється.

З пояснень представника відповідача також вбачається, що, оскільки, фактичне здійснення поставки на умовах FOB передбачає покладання транспортних витрат та витрат на страхування на позивача, то до митного оформлення позивач в обов'язковому порядку повинен був подати документи, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості, як вартість транспортування та страхування відповідно до ч.2 ст. 53 Митного Кодексу України, які позивачем надані не були.

02.12.2014 відповідачем було направлено позивачеві електронне повідомлення про необхідність надання наступних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: виписка з бухгалтерської документації; висновок про вартісну характеристику товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

З пояснень представника відповідача вбачається, що надані на вимогу митниці додаткові документи також не підтвердили заявлену митну вартість товару з наступних підстав: надані видаткові накладні не стосувалися спірної партії товару; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 20.11.2014 №3967 не містить інформації про якісні та вартісні характеристики товару.

На підставі викладеного Київською митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.12.2014 №125130005/2014/610117/2, яким скориговано митну вартість імпортованого товару на рівні 217,1100 доларів США за одиницю товару.

Крім того, відповідачем сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 03.12.2014 №125130005/2014/00216.

Підставами для коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали: неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, метод 1 не може бути застосовано, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку; не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62-63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Митна вартість визначена за шостим (резервним) методом з урахуванням наявної інформації раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 28.10.2014 №125130005/2014/548469.

Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

В ч. 2 ст.53 Митного кодексу України наведено перелік документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додатково визначені документи.

Вказані норми кореспондуються з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі - 43831987, 43801781), яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

Суд першої інстанції здійснивши аналіз наданих позивачем при розмитненні товару документів дійшов висновку, що такі документи не мали викликати у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності обчислення позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки документи мали оцінюватися в сукупності. В свою чергу колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, вважає такі висновки підтвердженими.

Так, як вірно зауважено судом першої інстанції, є непереконливим посилання відповідача на таку обставину як ненадання позивачем рахунку-проформи, оскільки за приписами п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України такий документ надається у разі, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу. З аналізу ж контакту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013 вбачається, що поставлений за ним товар передавався позивачеві саме у власність.

Доказів зворотного митним органом під час апеляційного розгляду справи суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при розмитненні товару був наданий рахунок-фактура (інвойс) FJ1404976C від 14.10.2014, який в достатній мірі підтверджує фактичну вартість партії товару, а лише посилання відповідача на положення контракту щодо підтвердження ціни товару саме проформою інвойсом, свідчить про формальний підхід митного органу до аналізу наданих декларантом документів, без дослідження їх змісту.

Більш того, в самому ж контракті сторони передбачили, що будь-яке порушення постачальником умов будь-якої проформи інвойсу не надає дистриб'ютору право вважати даний договір розірваним (п.8), а 100% передоплата здійснюється дистриб'ютором саме на підставі відповідного рахунку (інвойсу), виставленого на кожну окрему партію товару (п. 11).

Також твердження відповідача про необхідність надання позивачем документів на підтвердження транспортних та страхових витрат не відповідають договірним умовам поставки товару за правилами CIF Інкотермс 2010, відповідно до яких такі витрати несе постачальник та включає їх у вартість товару.

При цьому, безпідставними посилання митного органу на те, що обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей виникли у нього у зв'язку з тим, що в прайс-листі виробника товару від 30.10.2014 №б/н та митній декларації країни відправлення №350120140014834658 від 27.10.2014 зазначено, що товар поставляється на умовах FOB (за якими витрати по страхуванню та транспортуванню товару покладаються на покупця), оскільки договірними умовами передбачена поставка товару, саме, за правилами CIF, а позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов.

Крім того, судом вірно зауважено, що як прайс-лист виробника товару від 30.10.2014 №б/н, так і митна декларація країни відправлення №350120140014834658 від 27.10.2014 складені не контрагентом позивача за контрактом - GITI Tire Global Trading Pte. Ltd., а GITI TIRE (FUJIAN) COMPANY LTD., який є заводом (виробничою потужністю) постачальника, не веде будь-якої комерційної діяльності (згідно заяви GITI Tire Global Trading Pte. Ltd.), а тому відображені ним показники у власних документах не можуть впливати на визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

З тих самих підстав є непереконливими посилання відповідача на розбіжності в номерах контракту та вартості партії товару, які відображені в експортній митній декларації, як на підставу для виникнення обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Враховуючи наведені вище обставини та доводи, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що підстав для витребування у ТОВ "Дельта-2010" додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості імпортованого товару у відповідача не було.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому є вірним висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності є неправомірним та необґрунтованим.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс). якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018--IV "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу, зокрема: контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, інвойс (рахунок-фактура) FJ1404976C від 14.10.2014, платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №388 від 03.11.2014.

Саме в інвойсі FJ1404976C від 14.10.2014 зазначена кількість, ціна та перелік товару, який був наданий позивачем відповідачу при розмитненні товару.

Крім того, ціна розмитнюваного товару, яка була задекларована позивачем підтверджується не лише інвойсом, а також прайс-листом виробника Б/Н від 30.10.2014, завіреним радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), та висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 02.12.2014 №4106. Дані документи подавалися декларантом інспектору м/п, але вони не були взяті до уваги.

Також судова колегія апеляційного суду поділяє думку суду першої інстанції при аналізі доводів відповідача, про те, що не підтверджує митну вартість спірних товарів і наданий позивачем висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 02.12.2014 №4106.

Так, в експортному висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 02.12.2014 №4106 вказується, що згідно аналізу комерційних пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень цін на автошини, що імпортуються згідно Інвойсу FJ1404976C від 14.10.2014 до контракту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, відповідає поточній кон'юктурі ринку. Рівень цін може змінюватись в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон'юктурної ситуації на ринку, тощо. Джерела інформації: цінові пропозиції компаній виробників: Xingtai Shine Tire Co. Ltd., Qingdao Goldkylin Industry Product Co. Ltd., Qingdao Tyreway Co., Ltd, Qingdao Sino Combo Imp. And Exp. Co., Ltd., Tirexcelle (Qingdao) Inc, Qingdao Sakura International Trade Co., Ltd, Sinorient Tyre Co., Ltd., Інтернет ресурси: alibaba.com, made-in-china.com.

З викладеного вище вбачається, що зауваження відповідача, що експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не відповідають дійсності, ДП "Укрзовнішекспертиза" провело аналіз цін аналогічної продукції на ринку, що і відображено у висновку від 02.12.2014 №4106.

Отже, ТОВ "Дельта-2010" для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, в свою чергу у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів у зв'язку з наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.

Крім того, як правильно зауважено судом першої інстанції, відповідачем у справі не доведено правомірності проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість, як убачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування 2 - 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема - на дії по отриманню необхідних відомостей.

За таких умов суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані картка відмови та рішення, які опосередковують застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, - є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.09.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.