Ухвала суду № 49989052, 25.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 р. по справі № 804/3007/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний універмаг»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Центральний універмаг» (далі по тексту -позивач, ПрАТ «Центральний універмаг») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 року №0004422202. В обґрунтування позовних вимог зазначало про помилковість висновків податкового органу, викладених акті перевірки, щодо порушення позивачем пункту 198.2 пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2014 року в сумі 919,03 грн. з огляду на підтвердження належним чином оформленими первинними документами реальності господарській операції між ним та його контрагентом ТОВ «Днепртехноком».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що всупереч нормам Кодексу адміністративного судочинства, а ні на час першого розгляду справи, а ні на момент вирішення справи, а також до цього часу копія позовної заяви з додатками ПрАТ «Центральний універмаг» на адресу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції не надходила.

У поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, як законну і обгрунтовану.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, у період з 03.11.2014 року по 07.11.2014 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Центральний універмаг» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Днепртехноком» у січні 2014 року та подальшого використання у своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення. За результатами перевірки складено акт №3372/2202/13457132 від 12.11.2014 року, за висновками якого, встановлено порушення ПрАТ «Центральний універмаг» пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 919,03 грн., в тому числі за січень 2014 року - 919,03 грн. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0004422202 від 01.12.2014 року, яким ПрАТ «Центральний універмаг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1378,55 грн., у тому числі 919,03 грн. основного платежу та 459,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Під час перевірки, відповідачем було використано акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 31.03.2014 року №468/04-62-22-3/38530554 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Днепртехноком» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 , первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу №1706/1 від 17.06.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ «Днепртехноком» (Продавець) прийняв на себе зобов'язання в порядку і на умовах, визначених Договором поставити товар, а ПрАТ «Центральний універмаг» (Покупець) прийняти його і оплатити вартість. (а.с 23) На виконання умов договору Продавцем було поставлено товар (кава R.A.I.V.Espresso, топінги, чай чорний смородина в шампанському, чорний чай Імператора, чорний чай Соу-сеп, чорний чай Золотий ключик та ін.) На підтвердження реальності проведених господарських операцій позивачем було надано копії первинних документів: видаткові та податкові накладні, платіжне доручення. (а.с.24, 25, 26, 27, 28, 29, 30)

Суму податку на додану вартість у розмірі 919,03 грн. по господарській операції з ТОВ «Днепртехноком» позивач відніс до складу податкового кредиту у січні 2014 р. на підставі податкових накладних №3501 від 08.01.2014 року, №6002 від 13.01.2014 року, №11503 від 24.01.2014 року, які отримані від ТОВ «Днепртехноком». (а.с.27,28,29)

Всі первинні документи, надані ПрАТ «Центральний універмаг» на перевірку, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору.

Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо реальності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Днепртехноком», а відтак і про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилання Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на те, що всупереч нормам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства, на адресу відповідача не було направлено копію позовної заяви з додатками, то колегія суддів вважає такі посилання неспроможними, оскільки, як стверджує позивач у своїх письмових запереченнях, останнім, окрім направлення позовної заяви поштовим зв'язком, копія також була надана нарочно відповідачу, про що зроблено запис в канцелярії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в журналі реєстрації вхідної кореспонденції за №4472 від 18.02.2015 року. Слід зазначити, що відповідач у судове засідання суду апеляційної інстанції також не з'явився та не скористався своїми процесуальними правами.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 р. по справі № 804/3007/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко