Постанова № 49986999, 04.09.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2689/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання неправомірним і скасування наказу про оголошення догани,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), у якому просить визнати неправомірним і скасувати наказ ГУ ДФС у Херсонській області (далі-відповідач) від 22 липня 2015 року № 166-о "Про вжиття заходів реагування" про оголошення догани головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок з окремих питань та платників податків ризикових категорій управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Херсонській області ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю згаданого наказу, оскільки позивач вважає, що його притягнуто до відповідальності після закінчення установленого ст. 148 Кодексу законів про працю України строку для застування дисциплінарного стягнення.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач надав письмові заперечення, за змістом яких позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Представник відповідач також просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вчинене позивачем дисциплінарне правопорушення є триваючим, обставини його вчинення доведені належним чином, притягнення позивача до відповідальності відбулось в межах строку та у спосіб, визначені законодавством.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін та їх представників, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом, позивач з 19.02.2015р. обіймає посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань та платників податків ризикових категорій управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Херсонській області, до вказаної дати обіймав посаду головного державного ревізора-інспектора відділу відомчого контролю та внутрішнього аудиту Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Другого липня 2015р. за вх.№2332/8 до ГУ ДФС у Херсонській області надійшла скарга гр. ОСОБА_3 від 18.06.2015р. на неправомірні дії ОСОБА_1

Відділом власної безпеки ГУ ДФС у Херсонській області проведено службову перевірку викладеної у скарзі інформації, за результатами якої складено Висновок та внесено відповідачу подання від 15.07.2015р. №190/21-22-08-19 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст.5 Закону України "Про державну службу".

21.07.2015р. відповідачем складено акт про відмову позивача від надання письмових пояснень.

Наказом ГУ ДФС у Херсонській області від 22.07.2015р. № 166-о "Про вжиття заходів реагування" позивачу оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків, вимог ст.5 Закону України "Про державну службу", в частині шанобливого ставлення до громадян, керівників і співробітників, дотримання високої культури спілкування; не допускання дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Відповідно до ст.ст.341, 342 Податкового кодексу України служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Функції та права контролюючих органів визначені ст.ст.19-1, 20 Податкового кодексу України, а обов'язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів - ст.21 цього ж Кодексу, відповідно до якої посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Питання дисциплінарної відповідальності посадових осіб контролюючих органів, які є державними службовцями і не проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, регулюються чинним на час виникнення спірних правовідносин Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) та Кодексом законів про працю України, як випливає зі змісту ст.14 Закону №3723-XII.

Так, статтею 14 Закону №3723-XII передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Отже, цими правовими нормами передбачено застосування дисциплінарного стягнення до державного службовця порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Етика поведінки державного службовця визначена ст. 5 Закону №3723-XII, відповідно до якої державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Основні обов'язки державного службовця передбачені ст. 10 зазначеного Закону: це додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно зі ст. 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Частиною ж першою ст. 149 Кодексу законів про працю України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

З наведених правових норм видно, що:

а). невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків державним службовцем, перевищення ним своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також допущений ним вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, є порушенням трудової дисципліни - дисциплінарним проступком, за яке до нього може бути застосовано один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення;

б). застосуванню до державного службовця заходу дисциплінарного стягнення обов'язково має передувати установлення роботодавцем з метою визначення заходу дисциплінарного стягнення факту вчинення проступку, особи, яка його вчинила, ступеню тяжкості проступку й вини працівника, обставин вчинення проступку, заподіяної ним шкоди, для чого роботодавець зобов'язаний до застосування дисциплінарного стягнення зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення;

в). дисциплінарне стягнення може бути застосовано виключно у межах строків, установлених законодавством.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного наказу, суд виходить з наступного.

Зі змісту оскарженого наказу вбачається, що підставою для його прийняття та, відповідно, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугували подання виконуючого обов'язки начальника відділу власної безпеки ГУ ДФС у Херсонській області від 15.07.2015р. №190/21-22-08-19, внесеного за результатами службової перевірки викладеної у зверненні гр. ОСОБА_3 інформації щодо можливих неправомірних дій позивача у позаслужбовий час та акт про відмову від надання письмових пояснень від 21.07.2015р.

Як зазначено у оскаржуваному наказі, за результатами проведеної службової перевірки встановлено порушення ОСОБА_1 етики поведінки державного службовця, передбаченої вимогами ст.5 Закону України "Про державну службу", в частині шанобливого ставлення до громадян, керівників і співробітників, дотримання високої культури спілкування; не допускання дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

На думку відповідача, вказане підтверджується: неодноразовим визнанням безпосередньо позивачем факту нанесення ним тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_3 згідно протоколу №1 загальних зборів працівників ГУ Міндоходів у Херсонській області від 27.06.2014р., протоколу загальних зборів трудового колективу відділу внутрішнього контролю та аудиту ДПС у Херсонській області від 22.05.2013р.; неодноразовим внесенням до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації щодо нанесенням позивачем тілесних ушкоджень своїм сусідам, а саме №12012230030000222 від 12.01.2012р., №12014230030001361 від 19.04.2014р.; неодноразовим надходженням від сусідів ОСОБА_1 скарг на його поведінку поза службою, а саме вх.№2332/8 від 02.07.2015р., №2377/8 від 19.06.2014р., №2448/8 від 25.06.2014р.; тривалим характером конфліктної ситуації, що існує між ОСОБА_1 та сусідами.

Слід звернути увагу на те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось внаслідок розгляду скарги гр. ОСОБА_3 на неправомірні дії ОСОБА_1 від 18.06.2015р., адресованої Прем'єр-міністру України та Кабінету Міністрів України, яка надійшла до ГУ ДФС у Херсонській області 02.07.2015р. за вх. №2332/8.

Оглядом цієї скарги суд установив, що гр. ОСОБА_3 ставив питання про притягнення до відповідальності позивача за неправомірні та неетичні дії, вчинені щодо нього та членів його сім'ї у період з 2010 року по 2014 рік, а також за напад на дружину скаржника 01.05.2015р.

Службовою перевіркою було підтверджено, що відносно позивача порушувались кримінальні провадження: №12012230030000222 від 12.01.2012р., яке на даний час знаходиться на розгляді у суді та №12014230030001361 від 19.04.2014р., провадження в якому закрито 22.06.2015р. у зв'язку з відсутністю складу злочину. Фактів порушення кримінальних проваджень відносно позивача у 2015 році службовою перевіркою не установлено.

Таким чином, висновок відповідача щодо вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку базується виключно на фактах порушення ним вимог ст.5 Закону №3723-XII, які стались у 2012 та 2014 роках, а відтак установлений ст.148 Кодексу законів про працю України строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності сплив на час прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, тому оголошення йому догани за таких обставин є протиправним. Слід звернути увагу на те, що відповідачу достеменно було відомо про такі факти в межах строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується змістом висновку за результатами службової перевірки, згідно з яким, зокрема, сусіди ОСОБА_1 звертались з аналогічними скаргами і зверненнями 19.06.2014р., 25.06.2014р. (а.с. 51-53).

Доводи відповідача про те, що учинене позивачем дисциплінарне правопорушення є триваючим, у тому числі на час прийняття оскарженого наказу, є помилковими, оскільки з аналізу норм ст.5 Закону №3723-XII вбачається, що їх порушення можливе лише у активний спосіб - діями і вчинками. В той же час, допущення позивачем дій і вчинків на порушення вимог ст.5 Закону №3723-XII протягом строку, в межах якого його можливо притягнути до дисциплінарної відповідальності оскарженим наказом, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами.

З цього приводу слід також зазначити, що відповідач посилається на факт нанесення позивачем тілесних ушкоджень дружині ОСОБА_3 у травні 2015 року як на обставину, що підтверджує дотримання строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Однак слід відмітити, що належних доказів вчинення позивачем таких протиправних дій в ході службової перевірки не отримано і до суду не надано, а відповідний висновок відповідача ґрунтується виключно на зверненні громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не перевірені і не підтверджені ним належним чином.

Також суд враховує, що сам по собі факт надходження скарг на дії державного службовця не означає автоматично того, що він скоїв дисциплінарний проступок.

За змістом норм Закону №3723-XII та Кодексу законів про працю України перевірка таких скарг та з'ясування в установлений законодавством спосіб обставин вчинення дисциплінарного проступку, підтвердження їх належними і допустимими доказами є обов'язком відповідача.

В даному випадку такий обов'язок виконаний відповідачем не в повній мірі.

Щодо посилань в оскаржуваному наказі на неналежне виконання позивачем службових обов'язків, то жодного викладення відповідних фактів та їх обґрунтування наказ не містить.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як установлено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, оскільки відповідачем не доведено правомірності свого рішення про накладення на позивача стягнення, оскільки таке відбулось поза межами установленого законодавством строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності та без доведення в установленому порядку обставин вчинення проступку в межах зазначеного строку.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 22 липня 2015 року №166-о "Про вжиття заходів реагування".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 вересня 2015 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 12.3