Постанова № 49986985, 04.09.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2344/15-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання дій протиправними та ззобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Також, подав письмові заперечення на адміністративний позов з яких вбачається, що проти позову заперечує з підстав викладених в таких запереченнях. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона в судове засідання не зявився, про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Разом з тим, відповідач письмових заперечень проти позову не надав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у серпні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним дії УПФУ в м. Херсоні по передачі вимоги про сплату боргу №Ф-722 від 28.05.2013 р. на примусове виконання до ВДВС Суворовського районного управління юстиції м. Херсона та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 року залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.03.2014 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.07.2015 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Херсоні винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф-722 від 28 травня 2013 р., відповідно до якої ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 9776,75 грн.

Щодо вимоги позивача про захист його порушених прав шляхом визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні по передачі вимоги про сплату боргу №Ф-722 від 28.05.2013 р. на примусове виконання до відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції, протиправним, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

До обов'язків фізичних осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також для фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, а тому зобов'язана нараховувати та сплачувати до Пенсійного фонду суми єдиного внеску, база нарахування якого визначена статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ттериторіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Водночас, відповідно до абзацу другого частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Аналогічна правова позиція застосування норм матеріального права також висловлена Верховним Судом України в постанові від 01 липня 2014 року у справі №21-208а14.

Щодо вимоги позивача про захист його порушених прав, шляхом зобовязання Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції повернути Управлінню Пенсійного фонду України в м. Херсоні без виконання вимогу про сплату боргу №Ф-722 від 28.05.2013 р., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 14.08.2013 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 39320836, з виконання вимоги УПФУ в м. Херсоні №Ф-722 про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Херсоні боргу з єдиного внеску.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-IV (далі Закон № 606-XIV), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: є письмова заява стягувача; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Статтею 49 Закону № 606-XIV, передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Аналізуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку про відсутність у ВДВС Суворовського районного управління юстиції підстав для повернення УПФУ в м. Херсоні без виконання вимоги про сплату боргу №Ф-722 від 28.05.2013 р., а тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні по направленню вимоги про сплату боргу №Ф-722 від 28.05.2013 р. на примусове виконання до відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції, протиправним.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 11.5