Постанова № 49986929, 03.09.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2242/15-а16 год. 00 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Оленка" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень,

встановив:

У січні 2014 року приватна фірма "Оленка" (далі позивач, ПП "Оленка") звернулася до суду із позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області (далі відповідач, Інспекція), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 23.12.2013 р. № 217 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 34 662,50 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2015 р. скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 р. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні представники позивача, підтримавши позовні вимоги, пояснили, що про порушення позивачем вимог ст.ст. 6, 14 ЗУ "Про захист прав споживачів" відповідач дійшов висновку на підставі отриманих результатів лабораторних випробувань якості бензину та дизельного палива, реалізацію якого здійснювало ПП "Оленка". Посилаючись на порушення відповідачем порядку відбору зразків вказаних нафтопродуктів (відібрання бензину безпосередньо з роздавального крана без прокачки певної кількості палива, розливання в пластикову тару, неналежне закупорювання пляшки, тощо), представники позивача зауважили, що бензин та дизпаливо є речовинами, які при контакті із пластиковими виробами та повітрям можуть змінювати свої хімічні властивості. Так, лабораторією встановлено завищення вмісту сірки у дизельному паливі та бензині у десять разів більше норми, що не відповідає дійсності, оскільки паливо при такому вмісті сірки по своїм властивостям є бітумінозною нафтою. Також представники позивача відмітили, що відібрання відповідачем тільки двох зразків проб, а не трьох, як це передбачено законодавством, унеможливило проведення повторної незалежної експертизи, у разі непогодження з результатами випробувань, що порушило права позивача та стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, обгрунтовуючи тим, що проведення перевірки та відібрання зразків продукції врегульовано Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Порядком відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та ДСТУ 4488:2005, які дозволяють відібрання проб з метою перевірки якості нафтопродуктів у кількості двох екземплярів, один з яких контрольний, інший арбітражний та допускають розливання зразків проб у полімерні чи поліетиленові пляшки. Представник відповідача також зазначила, що позивач під час відбору зразків продукції не мав жодних зауважень щодо процедури відібрання проб, акт перевірки підписав без заперечень, результати випробувань не оскаржив. Посилаючись на пункт 4.2.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України та пункт 9 ДСТУ 4488:2005, представник відповідача відмітила, що проби, відібрані або оформлені з порушенням вказаних норм, лабораторією на арбітражні випробування не приймаються, а порушення вимог ДСТУ 4488, допущені під час оформлення проб, фіксуються лабораторією в журналі реєстрації проб. Згідно протоколів випробувань жодних відхилень щодо оформлення та пакування проб лабораторією не зафіксовано, а тому підстав для скасування спірної постанови немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Приватна фірма "Оленка" зареєстрована виконавчим комітетом Херсонської міської ради 15.04.2005 р., метою діяльності якої є, зокрема, оптовий та роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів, створення та експлуатація АЗС, у тому числі АЗС № 1, розташованої с. Киселівка, вул. Молодогвардійська, 1 "а".

04.12.2013 р. головним спеціалістом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області ОСОБА_4 проведено перевірку дотримання ПП "Оленка" законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено акт перевірки № 00000505 та ОСОБА_2 відбору зразків продукції № 87 та № 89. Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 6, 14 ЗУ "Про захист прав споживачів", а саме: реалізація нафтопродуктів, які згідно протоколів випробувань від 16.12.2013р. №1031, №1 032 Випробувального центру "10 Хіммотологійчний центр" не відповідають вимогам ДСТУ 4840:2007 "Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови" та ДСТУ 4839 "Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови", по завищеному вмісту сірки, для дизельного палива при нормі 50 мг/кг фактичний вміст склав 7230 мг/кг, для бензину автомобільного підвищеної якості при нормі 10 мг/кг, фактичний вміст склав 577 мг/кг.

23.12.2013 р. відповідачем винесено постанову № 217 про накладення на ПП "Оленка" стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 34 662,50 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність спірної постанови, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробування) визначено Порядком відбору зразків продукції для визначення її якісних показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1280 (далі Порядок), абзацом 2 пункту 1 якого встановлено, що особливості відбору зразків окремих видів продукції визначаються іншими нормативно-правовими актами.

Отже, вказаний Порядок визначає правила відбору зразків продукції для проведення випробування та застосовується у разі, якщо іншими нормативними актами не визначено особливостей відбору зразків окремих видів продукції.

Відповідачем під час проведення перевірки позивача відібрано зразки нафтопродуктів, зокрема, бензину та дизельного палива, порядок відбору яких врегульовано спеціальним нормативним актом - Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 р. № 271/121 (далі - Інструкція) та ДСТУ 4488:2005.

Так, порядок відбирання проб нафтопродуктів визначено пунктом 4.2 Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Відповідно до п. 4.2.5 Інструкції під час відбирання проб для випробувань у сторонніх акредитованих або атестованих лабораторіях, а також під час проведення перевірок якості нафти та нафтопродуктів складається акт за формою 2-НК (Додаток 2), який містить: 1) назву, місцезнаходження, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, код за ДКУД підприємства, або організації, на якій відбиралась проба; 2) точний час і дату відбору проби; 3) склад комісії, яка відбирала проби; 4) номер проби; 5) найменування групи нафти або марки нафтопродукту; 6) нормативний документ на нафту або нафтопродукт; 7) номер резервуару, транспортного засобу, тари, ПРК (ОРК); 8) об'єм відібраної проби у дм куб.; 9) об'єм нафти або нафтопродукту, з якого відібрана проба у дм3; 10) найменування постачальника; 11) найменування лабораторії та місцезнаходження лабораторії, до якої проби направлено для випробувань.

Згідно із п. 4.2.6 Інструкції, для відбирання проби нафтопродукту з роздавального крана працюючої паливо-роздавальної колонки (далі - ПРК), оливороздавальної колонки (далі - ОРК) оператор АЗС задає необхідну дозу і відпускає її до підготовленої чистої металевої ємності, з якої потім здійснюють розливання в скляну тару. В акті відбирання проби за формою № 2-НК зазначається, що пробу відібрано з роздавального крана ПРК (ОРК). Якщо на момент відбирання проби з конкретної ПРК, ОРК відпуск нафтопродуктів не здійснювався протягом 30 хвилин, то перед початком процедури відбирання проби до мірника відпускається кількість палива, яка становить не менше 10 л., олив - не менше 5 л.. Нафтопродукти із мірника необхідно злити до резервуарів АЗС, про що повинен бути складений відповідний акт.

Відібрану пробу поділяють на три рівні частини, розливають у сухі чисті скляні пляшки, герметично закупорюють пробками, не розчинними в нафтопродукті. На етикетці проби, відібраної з роздавального крана колонки, зазначають реквізити АЗС, назву, марку та вид (у залежності від масової частки сірки) нафтопродукту, номер нормативного документа на нафтопродукт, номер роздавальної колонки, дату і час відбирання проби, прізвище, ім'я та по батькові працівників(а) АЗС, представника органу контролю (підрозділу) і, за необхідності, - інших посадових осіб, які брали участь у відбиранні проби.

Одна частина проби разом з актом відбирання проби надсилається для лабораторних випробувань, а дві інші з другим примірником акта, у разі суперечностей, - зберігаються на АЗС як арбітражні протягом 45 діб. При отриманні паспорта якості, що підтверджує відповідність нафтопродукту вимогам нормативного документа, проба, що зберігається на АЗС, вилучається раніше завершення терміну, визначеного ДСТУ 4488.

Пунктом 4.2.7 Інструкції встановлено, що у разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії або державними органами контролю пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві.

Відповідно п. 4.2.8 Інструкції, проби запаковують у чистий сухий скляний посуд. Пляшки заповнюють не більше ніж на 90% місткості і герметично закупорюють пробками або гвинтовими кришками, які не розчинні в нафті або нафтопродуктах.

Горловину закупореної проби, призначеної для зберігання як арбітражна проба або для транспортування до сторонньої випробувальної лабораторії, обгортають поліетиленовою плівкою, обв'язують шпагатом, кінці якого протягують в отвір етикетки (форма етикетки має відповідати вимогам ДСТУ 4488). Кінці шпагату пломбують або опечатують. Допускається кінці шпагату приклеювати до пляшки етикеткою.

Із аналізу наведених вище норм слідує, що під час відбирання проб для проведення випробувань в атестованих лабораторіях з метою перевірки якості нафтопродуктів складається акт за формою 2-НК, складений відповідно до вимог Інструкції. Для відібрання проби з роздавального крана паливо-роздавальної колонки оператор АЗС задає необхідну дозу і відпускає її до чистої металевої ємності, з якої потім здійснює розливання в скляну тару - три скляні пляшки в об'ємі не менше по 1 літр в кожній, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії, третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Тару герметично закупорюють пробками або гвинтовими кришками, які не розчинні в нафті або нафтопродуктах.

Із матеріалів справи та пояснень представників позивача судом встановлено, що при проведенні відібрання проб бензину на АЗС ПП "Оленка" посадовою особою відповідача було складено ОСОБА_2 відбору зразків продукції від 04.12.2013 р. № 87 та № 89 за формою, передбаченою Порядком, що затверджений постановою КМУ від 31.10.2007 р. № 1280. Зразки проб палива дизельного та бензину відібрані у поліетиленові пляшки у кількості двох екземплярів безпосередньо з роздавального крана паливо-роздавальної колонки у присутності уповноваженої особи позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував факт складання актів відбору зразків продукції № 87 та № 89 за формою, встановленою Порядком та розлив проб у поліетиленові пляшки у кількості двох екземплярів, посилаючись при цьому на існування у вказаному Порядку норми, що дозволяє так діяти при відібранні проб продукції для проведення випробувань та на відсутність заперечень лабораторії, що проводила випробування, щодо оформлення та пакування проб.

Разом з цим, як вбачається зі змісту ОСОБА_2 відбору зразків продукції № 87 та № 89 від 04.12.2013 р., вони не містять відомостей, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 11 Додатку 2 Інструкції.

Таким чином, суд вважає, що під час відбирання проб для випробувань у атестованій лабораторії для перевірки якості нафтопродуктів відповідачем допущено суттєві порушення порядку відбирання проб, що в подальшому, на думку суду, вплинуло на результати випробувань, зважаючи на фізико-хімічні властивості нафтопродуктів.

Суд відмічає, що відсутність зауважень з боку атестованої лабораторії, яка прийняла відібрані з порушеннями проби бензину та дизельного палива та провела випробування не спростовує факту порушення відповідачем вимог Інструкції, а тому не дає відповідачу підстави для висновку про порушення позивачем вимог статті 6 та 14 Закону України "Про захист прав споживачів" в частині прав споживачів на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для їх життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди майну.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись частиною третьою статті 2 КАСУ, зобовязаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Конструкція цієї правової норми, яка заснована на приписах ст. 19 Конституції України, передбачає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення і вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, а також зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом відповідні засоби.

Натомість відповідач, порушуючи вимоги Інструкції в частині відібрання проб, притягнув позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу, діючи при цьому необгрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття спірного рішення.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не скористався наданим йому правом, належними та допустимими доказами не спростував правове обґрунтування позовних вимог, не довів правомірність свого рішення щодо накладення стягнень на позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, а відтак про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов приватного підприємства "Оленка" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 23.12.2013 р. № 217 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 вересня 2015 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 5.1.2