Постанова № 49981551, 07.03.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/441/13-a

"07" березня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ходачкевич Н.І.

при секретарі Кульчицький Н.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми витрат, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, надалі позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, надалі відповідач, про стягнення зайво отриманих коштів в сумі 824,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач згідно поданої заяви від 14,11,2012 року за направленням служби зайнятості відповідно до укладеного договору № 19011211140001 від 14.11.2012 року відповідач проходив професійне навчання в Приватному малому підприємстві «Модуль» за професією «офіціант» з 14.11.2012 року. Відповідно до наказу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 15.11.2012 року № НТ121116 відповідачу призначена та виплачена матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації в сумі 824,35грн. Однак, відповідач був відрахований з навчання у зв'язку із пропусками занять. Внаслідок чого, відповідач зобов'язаний у разі самостійного припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин повернути загальну суму витрат на професійне навчання в розмірі 824,35 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не зявився, заперечень проти адміністративного позову не надав, про дату час і місце розгляду справи, повідомлений належним чином.

Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства в суду відсутні і суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, за можливе розглянути справу без участі відповідача, відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Заслухавши представника позивача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Страхування громадян на випадок безробіття є окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких згідно ст. 12 Закону України № 1533-ІІІ виконують органи державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. №803-XІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2012 року відповідач ОСОБА_2 зареєструвалася в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості та отримала статус «Безробітний» (а.с.6).

Згідно поданої заяви ОСОБА_2, від 14 листопада 2012 року(а.с.8), та за направленням служби зайнятості відповідно до укладеного договору № 190112111400011 від 14.11.2012 року відповідач проходила стажування в приватному малому підприємстві «Модуль» за професією «офіціант» з оплатою всіх необхідних витрат за рахунок Фонду та зобов'язувалась пройти курс навчання, скласти кваліфікаційний іспит і з'явитися в центр зайнятості для подальшого працевлаштування.

Однак, відповідач не виконав умов договору і був відрахований з навчання у зв'язку із пропусками без поважних причин занять згідно з наказом від 26.12.2012 року № 78.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі необхідності для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа: забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також пунктом 28 Порядку, затвердженого Наказом Міністра праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 916/5137 та п. 3.1.2. договору укладеного між Тернопільським міськрайонним центром зайнятості та відповідачем, відповідач зобов'язаний у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією(спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання з громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання.

Якщо громадянин відмовляється добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу призначена та виплачена матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації в сумі 824,35 грн., що підтверджується довідкою Тернопільського обласного центру зайнятості № 243 (а.с.15).

Таким чином, стягненню підлягає сума в розмірі: 824,35 грн., з яких витрати на матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації на суму 824,35 грн.

Станом на дату розгляду справи судом, витрати на професійне навчання відповідачем в добровільному порядку не повернуті.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 6, 50, 86, 128, 158, 163-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_2, м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15/40, , (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, м. Тернопіль, вул.Текстильна, 1Б, загальну суму витрат 824,35 грн. (вісімсот двадцять чотири гривні 35 копійок), в тому числі:

-матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації на суму 824,35 грн. (вісімсот двадцять чотири гривні 35 копійок) на р/р 37171300901002 в ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, код 14029303, КЕКВ 1341 одержувача - Тернопільського міськрайонного центру зайнятості.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддяХодачкевич Н.І.

копія вірна

СуддяХодачкевич Н.І.