Постанова № 49980314, 23.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-422/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_2 про стягнення податку з доходів фізичних осіб, суд, -

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2010 року Миргородська об'єднана державна податкова інспекція звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення податку з доходів фізичних осіб в сумі 30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в зв'язку із тим, що ОСОБА_2 у 2008 році продала автомобіль ВАЗ 21099 ЗНГ, кузов XTА210990V2086923 та автомобіль CHEVROLET AVEO SF 69Y, кузов KL 1SF69YE5B485981 в зв'язку із чим в порядку Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" повинна сплатити податок в розмірі 15% з від об'єкта оподаткування, а саме 30 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку вказаний податок не сплатив, податковий орган просить суд стягнути 30 грн. податку з доходу фізичних осіб, а саме продажу автомобілів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча в матеріалах справи містяться наявні докази, що він заздалегідь та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення судового засідання від відповідача не надходило, про причини неявки в судове засідання не повідомив, судове засідання кілька разів відкладалось через його неявку. Але, суд вважає, що відповідач ухиляється від явки в суд, оскільки в матеріалах справи наявні письмові докази, що відповідач кожного разу отримував повістку із викликом до суду, проте, жодного разу не повідомив про причини неявки та не направив клопотання про розгляд справи у його відсутності чи про відкладення. Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та за наявними в справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що громадянкою ОСОБА_2 12.12.2008 року було реалізовано автомобіль ВАЗ 21099 ЗНГ, кузов XTA210990V2086923 по договору купівлі-продажу за 100 гри. громадянину ОСОБА_3, та 26.11.2008 року реалізовано автомобіль CHEVROLET AVEO SF 69Y, кузов KL 1SF69YE5B485981 по договору купівлі-продажу за 100 грн. громадянину ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, усі громадяни зобов'язані щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Порядок подання річної декларації та звільнення від подання такої декларації визначено ст.18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до п. 12.1 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Пунктом 7.1. ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Посилаючись на викладене податковий орган просить стягнути з відповідача 30 грн., тобто по 15 грн. від продажу автомобілів CHEVROLET AVEO SF 69Y та ВАЗ 21099 ЗНГ за кожний.

Але податковим органом при зверненні до суду не враховано вимоги п.12.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" яким встановлено, що як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Таким чином, громадянка ОСОБА_2 повинна сплатити податок на прибуток у вигляді 1% від продажу одного з об'єктів рухомого майна легкового автомобіля CHEVROLET AVEO SF 69Y, а саме 1 грн., оскільки вказаний автомобіль було продано за 100 грн. перший раз на протязі 2008 року. Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про те, що у вимозі щодо стягнення 14 грн. податку з доходів фізичних осіб позивачу необхідно відмовити, оскільки останній невірно застосував ставку за якою необхідно оподатковувати об'єкт рухомого майна (автомобіль CHEVROLET AVEO SF 69Y) .

Разом з тим, від повторного продажу на протязі року об'єкту рухомого майна легкового автомобіля ВАЗ 21099 ЗНГ відповідачка повинна сплатити податок з доходів фізичних осію в розумінні п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" за ставкою 15 % від вартості об'єкта оподаткування, а саме 15 грн.

Миргородська ОДПІ неоднаразово зверталася до гр. ОСОБА_2 з вимогою сплатити податок з доходів фізичних осіб отриманий від продажу автомобілів але зазначені вимоги залишені останньою без задоволення.

Згідно п. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та п. 1.16 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" державна податкова інспекція в межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати в бюджет податків і зборів та інших платежів, та згідно п.11 ст.10 вищезгаданого закону, на ДПІ покладено виконання таких функцій, як подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Враховуючи вищевикладене, позивач правомірно звернувся до суду про стягнення податку з доходів фізичних осіб в сумі 16 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати боргу по податку з доходу фізичних осіб в сумі 16 грн. суду не надав.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, (37600, м.Миргород, вул.Троїцька, 32, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на рахунок №33215845700012, одержувач державний бюджет м. Миргород, код ЄДРПОУ 34698720, банк одержувача ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, „Податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна" код платежу 11011300 в сумі - 16 (шістнадцять) грн. заборгованості по податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 29.03.2010 року.

СуддяС.С. Бойко