Постанова № 49979031, 20.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2015 р. № 814/1342/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області до приватного підприємства "БАЯ" про накладення арешту на рахунки платника податків приватного підприємства "БАЯ", -

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду знаходиться справ №814/1342/15 за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області до приватного підприємства "БАЯ" про накладення арешту на рахунки платника податків приватного підприємства "БАЯ".

Ухвалою від 14.05.2015 року Миколаївським окружним адміністративним судом провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду. Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що відповідач - приватний підприємець "БАЯ" не допустив працівників державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а тому ДПІ у Ленінському районі отримало право на застосування до платника податків адміністративного арешту на рахунки які знаходяться у банківських установах накласти арешт кошти та інші цінності в сумі боргу. Підпунктом 94.6.2 Податкового кодексу України встановлено, що арешт коштів на рахунку платники податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, на підставі чого позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

16.06.2015 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначено, що 15.04.2015 року о 12 годині 20 хвилині директор (на той час) ПП «БАЯ» дійсно відмовився розписуватися про ознайомлення в направленнях на проведення перевірки від 14.04.2015р. № 106/14-02-22-01, від 14.04.2015р. № 107/14-02-17-03 та відмовився отримати копію наказу від 14.04.2015р. № 136 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «БАЯ» (код ЄДРПОУ 32283343)», виданий ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

Проте, звернення позивача до адміністративного суду повинно було відбутися з додержанням вимог ст. 183-3 КАС України. Підстави для звернення у загальному порядку позовного провадження у позивача відсутні.

Представник позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову та надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд у судовому засіданні 20.08.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження. Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Приватне підприємство “БАЯ” як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 20.11.05 року за № 15221200000007849 та перебуває на податковому обліку у Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області 14.04.2015 року видано наказ № 136 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП “БАЯ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Відповідно до вищезазначеного Наказу були виписані направлення посадовим особам органу фіскальної служби на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП “БАЯ” від 14.04.2015 року за № 106/14-02-22-01 та № 107/14-02-17-03. 14.04.2015 року працівниками позивача на підставі наказу від 14.04.2015 року № 136 здійснено вихід за фактичним місцезнаходженням ПП «БАЯ» з метою вручення направлення на перевірку та наказу та розпочати проведення перевірки. По прибутті за податковою адресою ПП «БАЯ» встановлено, що за цією адресою знаходиться багатоповерховий будинок. Звернувшись до чергового, пост якого розташовано на першому поверсі будинку, з проханням вказати в якому офісному приміщенні знаходиться ПП «БАЯ» черговий повідомив, що підприємство орендує приміщення на п'ятому поверсі будинку, але в даний час представники підприємства відсутні на робочому місці. Представниками позивача складено акт «Про неможливість вручення направлення та копії наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «БАЯ» від 14.04.15 № 180/14-02-22-01/32283343. 15.04.15 року працівниками позивача на підставі наказу від 14.04.2015 року № 136 здійснено повторний вихід за фактичним місцезнаходженням ПП «БАЯ» з метою вручення направлення на перевірку та наказу та розпочати проведення перевірки. Відповідач відмовився розписуватися про ознайомлення в направленнях від 14.04.2015 № 106/14-02-22-01, від 14.04.15 № 107/14-02-17-03 та відмовився отримати копію наказу від 14.04.15 № 136 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «БАЯ». Таким чином, 15.04.2015 року документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «БАЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 21.12.2014, з питання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.14 по 31.12.14 не розпочата. В зв’язку з не допуском ПП “БАЯ” до перевірки, посадовими особами податкового органу згідно п.81. ст.81 Податкового кодексу України було складено відповідний акт № 20/14-02-22-01/32283343 від 15.04.2015 року, який засвідчив факт відмови від проведення перевірки. На підставі викладеного позивач звернувся до суду із позовом про накладення адміністративного арешту на кошти відповідача. Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна. Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту. Відповідно до п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Судом встановлено, що відповідач не допустив податковий орган до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено акт № 20/14-02-22-01/32283343 від 15.04.2015 року. Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми вбачається, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу. При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті. Наведене підтверджується також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1839/24371 (далі - Порядок №568). Розділ VII цього Порядку визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна. Відповідно до п.7.3 Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Правило, передбачене нормою розглядуваного підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. З матеріалів справи встановлено, що рішенням керівника податкового органу від 15.04.2015 року було застосовано повний арешт до ПП “БАЯ”, а тому податковий орган протягом 24 годин після прийняття зазначеного рішення мав звернутися до суду з метою підтвердження його обґрунтованості. Судом встановлено, що позивач із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до суду звертався, та постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.04.2015 року було підтверджено обґрунтованість повного адміністративного арешту майна приватного підприємства «БАЯ». Проте, податковий орган звернувся із позовом про адміністративний арешт коштів відповідача лише 23.04.2015 року, у той час, як рішення про повний арешт майна приватного підприємства «БАЯ» було прийнято 15.04.2015 року, що є порушенням Порядку №568.

Такі висновки суду узгоджуються з позицієй Вищого адміністративного суду України, викладеній у Інформаційному листі від 29.04.2013 року №642/12/13-13.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі наведених вище норм суд приходить до висновку, що податковий орган діяв неправомірно та не у спосіб, встановлений законодавством, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86,158-163, 167,186, 254, КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області до приватного підприємства "БАЯ" про накладення арешту на рахунки платника податків приватного підприємства "БАЯ" відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва