Постанова № 49978998, 03.09.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року № 813/4427/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Петрика Р.І.,

за участі:

представника позивача - Іваховича Р.Р., згідно довіреності,

представника відповідача - Германчука Р.В., згідно довіреності,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа ОСОБА_3, про визнання протиправними дій, скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області (далі - УПФ в Городоцькому районі Львівської області, позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - УДВС ГТУЮ у Львівській області, відповідач), третя особа ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, третя особа), з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. на управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області;

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області № ВП 47917068 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. в повному обсязі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується з постановою державного виконавця про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. за невиконання без поважних причин в установлений державним виконавцем строк рішення суду, оскільки неодноразово скеровував на адресу державного виконавця листи з інформацією про добровільне виконання рішення суду в частині нарахування ОСОБА_4 підвищення до пенсії відповідно до рішення суду від 2а-441/35/2014. Відтак, дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови є протиправними, а сама постанова № ВП 47917068 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, просив відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, зазначив, що на адресу боржника скеровувалися листи від 22.06.2015 року, від 08.07.2015 року, якими зобов'язувалося позивача повідомити про виконання рішення суду та надіслати на адресу ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області письмові підтвердження виконання рішення. Однак, станом на 27.07.2015 року жодного повідомлення про виконання рішення суду від боржника не надходило, про що відповідачем складено акт від 27.07.2015 року. Відтак, представник відповідача вважає, що постанова про накладення штрафу винесена у відповідності до чинного законодавства, у зв'язку з чим, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа в судовому засіданні зазначила, що заперечує проти задоволення позову, оскільки станом на сьогодні рішення Городоцького районного суду Львівської області не виконано, підвищення до пенсії йому не нараховується та не виплачується, у зв'язку з чим, вважає постанову про накладення штрафу законною. Тому, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини по справі, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.06.2015 року головним державним виконавцем Германчуком Р.В. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 441/1513/14-а (2-а/441/35/2014), виданого Городоцьким районним судом Львівської області про зобов'язання УПФ у Городоцькому районі Львівської області проводити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є членом сім'ї, яка була репресована і згодом реабілітована, відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, з моменту звернення до УПФ в Городоцькому районі Львівської області, а саме з 04.07.2014 року.

22.06.2015 року на адресу позивачу надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2015 року з примусового виконання виконавчого листа № 441/1513/14-а (2-а/441/35/2014), виданого Городоцьким районним судом Львівської області, із зобов'язанням повідомити про виконання рішення суду та надати письмове підтвердження про виконання у строк до 29.06.2015 року.

03.07.2015 року позивачем в адресу відповідача надав відповідь про те, що згідно розпорядження від 06.05.2015 року ОСОБА_3 нараховано з 04.07.2014 року по 30.03.2015 року підвищення до пенсії як члену сім'ї, репресованого і згодом реабілітованого, відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.

Додатків до вказаного листа долучено не було.

08.07.2015 року відповідачем на адресу боржника скеровано повторного листа, яким позивача зобов'язувалося повідомити про виконання рішення суду та надати письмове підтвердження про виконання у строк до 21.07.2015 року. Крім того, у даному листі боржника було попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду, в тому числі і про накладення штрафу.

Листом від 17.07.2015 року УПФ в Городоцькому районі Львівської області повторно вказано на виконання ним рішення Городоцького районного суду Львівської області.

Додатків до вказаного листа долучено не було.

27.07.2015 року головним державним виконавцем Германчуком Р.В. складено акт про невиконання рішення суду та винесено оскаржувану постанову ВП № 47917068 про накладення штрафу в сумі 1020,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

27.07.2015 року вищевказану постанову скеровано на адресу позивача. Крім того, у супровідному листі зобов'язано боржника повідомити про виконання рішення суду та надати письмове підтвердження в строк до 07.08.2015 року.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження", та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження", цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", основними завданнями державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 2 ст. 25 вищевказаного закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначає про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 75 цього ж Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 3 даної статті передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження", зазначено, якщо у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи матеріали справи та норми наведеного чинного законодавства, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена відповідно до чинного законодавства, з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, вимогою державного виконавця від 22.06.2015 року на адресу позивачу надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження із зобов'язанням повідомити про виконання рішення суду та надати письмове підтвердження про виконання у строк до 29.06.2015 року, а вимогою 08.07.2015 року - зобов'язувалося повідомити про виконання рішення суду та надати письмове підтвердження про виконання у строк до 21.07.2015 року.

Водночас, жодних підтверджуючих документів про виконання рішення суду на адресу ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області позивачем скеровано не було, що не заперечується представниками сторін в судовому засіданні, що свідчить про ігнорування вимог державного виконавця.

Крім того, судом не береться до уваги покликання представника УПФ в Городоцькому районі Львівської області на розпорядження № 128341 від 06.05.2015 року, як на факт добровільного виконання позивачем рішення суду, оскільки.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10.11.2014 року встановлено, що підвищення до пенсії ОСОБА_3 в сумі 43,52 грн., яке щомісячно виплачується йому як члену сім'ї репресованої і згодом реабілітованої особи і яку було примусово переселено, виплачується в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством.

Водночас, згідно змісту розпорядження № 128341 від 06.05.2015 року надбавка, яка виплачується ОСОБА_3 як члену сім'ї репресованої і згодом реабілітованої особи і яку було примусово переселено, в розмірі тих же ж 43,52 грн.

Слід зазначити, що у вказане розпорядження було внесено рукою виправлення в частині доплати і в частині загального розміру пенсії, однак, не в частині підвищення до пенсії як члену сім'ї репресованої і згодом реабілітованої особи і яку було примусово переселено, яке і надалі становить 43,52 грн.

Нового розпорядження з урахуванням рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10.11.2014 року відповідачем прийнято не було.

Зі пояснень представника відповідача та відповідей УПФ в Городоцькому районі Львівської області в адресу відповідача випливає, що підвищення до пенсії як члену сім'ї репресованої і згодом реабілітованої особи і яку було примусово переселено ОСОБА_3 було нараховано за період з 04.07.2014 року по 30.03.2015 року, в той час як рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10.11.2014 року зобов'язано УПФ в Городоцькому районі Львівської області проводити нарахування та виплату (!, тобто на майбутнє, а не нарахувати та виплатити одноразово) з 04.07.2014 року.

Доказів виконання рішення суду в частині проведення нарахування підвищення до пенсії після 30.03.2015 року надано не було.

Суд також зазначає, що матеріалами справи та поясненнями представника позивача підтверджено, що жодних коштів на виконання рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10.11.2014 року від відповідача на поточний рахунок, відкритий в ОПЕРв філії Львівського ОУ АТ «Ощадбанк» для одержання ОСОБА_3 пенсії, не надходило.

Судом не беруться до уваги твердження представника позивача на постанову Вищого адміністративного суду України від 10.12.2014 року у справі К/800/54274/14 та постанову Верховного суду України від 19.05.2015 року, згідно яких невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансування забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку, виконати судове рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 257 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

В рішенні від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Войтенко проти України".

Таким чином, оскільки має місце суперечність між зазначеною позицією Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини, суд, в порядку ст. 9 КАС України, застосовує судову практику Європейського суду з прав людини.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10.11.2014 року про зобов'язання УПФ в Городоцькому районі Львівської області проводити нарахування та виплату з 04.07.2014 року щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_3, який є членом сім'ї, яка була репресована і згодом реабілітована, відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком станом на 27.07.2015 року, тобто на момент прийняття постанови ВП № 47917068 про застосування штрафу, повністю виконано не було.

Відтак, в діях державного виконавця відсутня протиправність щодо прийняття такої постанови. Сама постанова також є законною та обґрунтованою.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведені вище обставини, суд вважає, що дії відповідача відповідають вимогам, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати в даній адміністративній справі стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18-19, 33-35, 69-71, 72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст виготовлено та підписано 08.09.2015 року

Суддя Потабенко В.А.