Постанова № 49978578, 02.09.2015, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/786/15

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Лиманюка М.А.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у загальному розмірі 898112,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2015 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» (далі - Відповідач) адміністративно-господарської санкції у сумі 880675,50 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17437,20 грн.

02.09.2015 представником позивача подано до суду уточнення до позову, згідно з яким Позивач просить суд стягнути з Відповідача адміністративно-господарську санкцію у 2013 рік у сумі 880675,50 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у період з 16.04.2014 по 20.06.2015 в розмірі 17437,20 грн.

В обґрунтування зазначено - Відповідач у 2013 році на підставі положень Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та згідно з показниками звіту 10-ПН про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2013 рік мав працевлаштувати 68 інвалідів, а працевлаштовано лише 43. Оскільки, Відповідачем не було створено 25 робочих місць для інвалідів, яких відповідно не працевлаштовано, то утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 880675,50 грн. та пеня за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17437,20 грн. Відповідачем не були виконані всі необхідні завдання щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на адміністративний позов (а.с. 38-44), в якому зазначив, що на виконання статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та згідно з Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, протягом 2013 року подавав до Рубіжанського міського центру зайнятості інформацію у формі звіту 3-ПН про наявність вільних робочих місць.

Були подані обяви до газети про створення робочих місць, працевлаштований 1 інвалід направлений центром зайнятості, працевлаштований робітник підприємства ОСОБА_5, якому була встановлена інвалідність, та переведена на іншу посаду робітниця підприємства ОСОБА_6, якій була призначена інвалідність.

Підприємство також брало участь в ярмарку вакансій, який проводився міським центром зайнятості, з метою розяснення та доведення до громадян з обмеженими можливостями вимог законодавства у сфері працевлаштування осіб з обмеженими можливостями та проведення співбесід з питань працевлаштування.

Вважає, що ним було вжито всіх належних заходів щодо виконання обовязку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів, забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення про вжиття заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний номер 13396264) зареєстроване юридичною особою 24.12.1991, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 22-28).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійсню є збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» (ідентифікаційний код 33503196, місцезнаходження: 93001, Луганська область, м.Рубіжне, вул. Заводська, буд. 1-Г/36) є юридичною особою (а.с. 45-60).

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-12 XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-XII).

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що Відповідач є роботодавцем, який відповідно до статті 18 Закону № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

На виконання пункту 2 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 07.02.2011 (а.с. 6).

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2, частини 3 статті 18-1 Закону № 875-XII рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частиною 3 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

На виконання вищезазначених норм, 12.02.2014 Відповідачем було подано до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ, з даних середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2013 році становила 1710 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 43 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII - 68 особи (т.2 а.с. 2).

Відповідачем самостійно визначена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 880675,50грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2013 році в розмірі 35227,02 грн. та 25 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними (35227,02 грн. х 15 = 880675,5 грн.).

На підставі даних поданого Відповідачем звіту форми № 10-ПІ Позивачем зроблено висновок про незабезпечення Відповідачем працевлаштування 25 інвалідів у 2013 році та необхідності сплати самостійно обчислених адміністративно-господарські санкції в розмірі 880675,5 грн.

У зв'язку з порушенням Відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, Позивачем на підставі приписів частини 2 статті 20 Закону № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 17437,20 грн.

Відповідач не погоджуючись з власними, самостійно визначеними показниками Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ, з посиланням на норми Закону України «Про охорону праці» зазначає про необхідність іншого розрахунку показників даного звіту, а саме: зменшення робочих місць, на яких повинні працевлаштовані інваліди на 41 місце, оскільки із середньооблікової кількості 1710 штатних працівників, 1023 працівника працюють робочих місцях зі шкідливими умовами праці, на які відповідно до норм чинного законодавства не може бути працевлаштований інвалід. Вважає, що ним повинно бути створене 27 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Посилається на необхідність врахування фактичної кількості штатних працівників - інвалідів на підприємстві, які були працевлаштовані в різні періоди в кількості 50 осіб замість середньооблікової (43 особи).

При цьому Відповідачем згідно із вимогами Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42 (далі Інструкція №42) заповнений та поданий звіт форми № 10-ПІ.

Пунктом 3 Інструкції № 42 у рядку 01 звіту відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (із змінами); у рядку 02 - середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність; у рядку 03 - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України № 875-XII.

Згідно з пунктом 2.1 пункту 2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували

Таким чином, твердження Відповідача є не обґрунтованими та таким, що суперечать чинному законодавству, тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

До того ж Відповідач звіт форми 10-ПІ заповнював та обраховував самостійно на підставі самостійно визначених даних, тому твердження щодо іншого визначення показників в порушення вимог чинного законодавства не можуть бути прийняті судом до уваги.

Судом встановлено, що відповідачем були створені 68-м робочих місць для інвалідів, на яких було працевлаштовано 43 особи яким встановлено інвалідність. 2013 рік (т.2 а.с. 19-63).

Також Відповідачем протягом 2013 був працевлаштований 1 інвалід - ОСОБА_7 направлений центром зайнятості, працевлаштований робітник підприємства ОСОБА_5, якому була встановлена інвалідність, та переведені на іншу посаду робітники підприємства ОСОБА_6, ОСОБА_8, яким була призначена інвалідність, що підтверджується відповідними документами (т.1 а.с. 118-134).

Вищезазначене свідчить, що Відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

На виконання вимог пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, Відповідач протягом 2013 року у відповідності до вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 та у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 (яка була чинна до 30.05.2013), подавав до Рубіжанського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначав про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів (а.с. 61-83).

Згідно із інформацією зазначеною в листі Рубіжанського міського центру зайнятості від 10.08.2015 № 11/2-1252 Відповідачем у встановленому порядку подавались звіти форми 3-ПН, та мала місце одна відмова в працевлаштуванні інваліду ОСОБА_9 (а.с. 143).

Відмова у працевлаштуванні ОСОБА_9, не може слугувати підставою для нарахування штрафних санкцій Відповідачу, оскільки відмова мала місце на підставі висновку медичної комісії, у звязку з непридатністю за станом здоровя до роботи за професією, на яку він був направлений (т. 2 а.с. 13-18).

Тобто, факт відмови у працевлаштуванні інваліда є обґрунтованим, інших фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Відповідач брав участь у ярмарку вакансій для осіб з обмеженими можливостями 30.10.2013 (т.1 а.с. 117).

Про наявність вакансій на підприємстві подавались оголошення в газеті «Вестник недели» (т. 1 а.с. 84-111).

Таким чином Відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статті 18-1 Закону України № 875-ХІІ вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідач шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № 3-ПН) інформував центри зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів, брав участь у ярмарку вакансій для осіб з обмеженими можливостями.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для стягнення з Відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки на останнього не покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись. При цьому обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

Отже, з урахуванням вимог статей 69-72 КАС України, Позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки не доведено наявність об'єкту для її обчислення, що свідчить про передчасність та безпідставність зявлення пені до стягнення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи Позивача стосовно наявності у Відповідача обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному Позивачем розмірі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 02 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 17, 69, 70, 71, 87, 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у загальному розмірі 898112,70 грн. відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 07 вересня 2015 року.

Суддя ОСОБА_10