Постанова № 49977507, 28.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2015 р. Справа № 805/2678/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 01.09.2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 01.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.09.2014 року Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області прийнято податкову вимогу про сплату суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобовязаннями у розмірі 6395, 49грн. Податкову вимогу позивач отримала 19 червня 2015 року.

Вважає, що оскільки вона отримала податкову вимогу від 01.09.2014 року № 4202-25 19 червня 2015 року, податкова вимога прийнята без врахування вимог ст. 377 ЦК України, ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», та виходячи з вищенаведеного вимушена була звернутись до суду.

Крім того у своїх поясненнях до адміністративного позову ОСОБА_1 зазначає, що вона взагалі не повинна виконувати зобовязання за податковою вимогою від 01.09.2014 року № 4202-25 про сплату 6395, 49 грн., оскільки не є стороною договору оренди земельної ділянки і не є власницею нежитлового будівлі, посилаючись на договір дарування № 2774 від 27.12.2011 року, який був укладений між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо дарування 67/2000 частини нежитлової будівлі № 80 по вулиці Карпинського в місті Маріуполі. Виходячи із вищезазначеного вважає, що договір оренди земельної ділянки в частині користування ОСОБА_1 земельною ділянкою і виконанні позивачем зобовязань по сплаті за користування земельною ділянкою припинив свою дію ще 27 грудня 2011 року, саме з часу зміни власника будівлі. Таким чином позивач вважає, що вона не повинна бути платником за податковою вимогою від 01.09.2014 року № 4202-25 про сплату суми податкового боргу 6395, 49 грн. за договором оренди земельної ділянки.

Просила суд скасувати податкову вимогу Маріупольської обєднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 01.09.2014 року за № 4202-25 про сплату суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобовязаннями у розмірі 6395, 49 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не зявились, повідомлялись належним чином, представник позивача надіслала до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно з даними ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є фізичною особою-підприємцем.

Відповідачем була направлена відповідачу податкова вимога за формою «Ф» № 4202-25 від 01.09.2014 року, яка була повернута позивачу за закінченням терміну зберігання.

Сума податкового боргу з позивачем не сплачувалася.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто, відповідно до чинного законодавства між ОСОБА_1 та Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області податкова заборгованість є узгодженою, крім того постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року по справі № 805/1701/15-а задоволені позовні вимоги Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплаті орендної плати з фізичних осіб в розмірі 6395 (шість тисяч триста девяносто пять) грн. 49 коп. Постанова набрала законної сили 13 серпня 2015 року.

У відповідності до ст. ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність позивачем необґрунтованості прийняття спірного рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 01.09.2014 року № 4202-25 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.