Постанова № 49977360, 15.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 р. Справа № 805/1632/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

суддів Шувалової Т.О., Козаченко А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України (нині Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України) ОСОБА_2, Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

встановив:

22 квітня 2015 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (далі відповідач 1 або Реєстраційна служба), Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України (нині Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України) ОСОБА_2 (далі відповідач 2 або держреєстратор ОСОБА_3В.), в якому просив:

-визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» від 01 квітня 2015 року № 20422113;

-зобовязати зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2011 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив наступне.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2011 року у справі № 2-82/11 визнана частково недійсною приватизація квартири АДРЕСА_2 та свідоцтво про право власності на житло від 14 квітня 2010 року на імя ОСОБА_4; за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_3.

З метою державної реєстрації права власності на це майно позивач звернувся до Реєстраційної служби з відповідною заявою.

01 квітня 2015 року держреєстратором ОСОБА_3 прийнято рішення № 20422113 «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень».

Посилаючись на те, що визначений ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік підстав для відмови у державній реєстрації є вичерпним, позивач стверджував, що спірне рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Позивач доводив, що арешт, накладений на квартиру ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23 червня 2010 року скасований ухвалою цього ж суду від 06 березня 2015 року.

Позивач стверджував, що рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2011 року набрало законної сили, а тому підлягало виконанню незалежно від того, хто був відповідачем у цій справі ОСОБА_4 чи ОСОБА_5

З урахуванням наведеного та на підставі ст.ст. 9, 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с. 4-5, 19-20).

П.1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» постановлено ліквідувати Державну реєстраційну службу, поклавши на Міністерство юстиції України завдання і функції з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

П.2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби в частині реалізації політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 150 «Питання Міністерства юстиції» Державною реєстраційною службою України припинено виконання функцій і повноважень.

Виконання функцій реєстраційних служби Головних управлінь юстиції в областях, а також реєстраційних служб міських (міст обласного значення) управлінь юстиції покладено на Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в областях, міські (міст обласного значення) управління юстиції.

У звязку з оптимізацією системи органів юстиції, які здійснюють державну політику у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ухвалою від 02 червня 2015 року до участі у справі у якості співвідповідачів залучені Маріупольське міське управління юстиції Донецької області (далі відповідач 3 або Маріупольське МУЮ) та Міністерство юстиції України (далі відповідач 4 або Мінюст України) (а.с.29).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), про що свідчать звіт про надіслання електронної судової повістки та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.69, 75-79).

Позивач у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.80-81).

Відповідач 1 Реєстраційна служба явку свого представника у судове засідання не забезпечила, надала заяву про розгляд справи за відсутності свого представника та письмові пояснення, в яких зазначила наступне.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» під час проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший субєкт господарювання, та/або фізична особа-підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру. У таких випадках орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає заяву на розгляд до Укрдержреєстру (а.с.44-46, 84-85).

Відповідач 2 держреєстратор ОСОБА_3 у судове засідання не зявилася, про причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надала, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.

Відповідач 3 Маріупольське МУЮ явку свого представника у судове засідання не забезпечило, про причини неявки не повідомило, клопотань про відкладення розгляду справи не надало, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловило.

Відповідач 4 Мінюст України явку свого представника у судове засідання не забезпечило, про причини неявки не повідомило, клопотань про відкладення розгляду справи не надало, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловило.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 122, ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

На підставі ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України (а.с.6, 21).

В провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя перебувала цивільна справа № 2-82/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Управління міського майна про вселення, визнання приватизації квартири та свідоцтва про право власності на житло частково недійсними, визнання права власності на Ѕ частки квартири.

Під час розгляду справи № 2-82/11 судом встановлено, що 25 березня 2010 року заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив право користування спірним житлом. На підставі вказаного рішення 09 квітня 2010 року ОСОБА_1 знято з реєстрації у спірний квартирі. 12 квітня 2010 року ОСОБА_4 написала заяву до Управління міського майна про передачу в приватну власність вказаної квартири в процесі приватизації. 14 квітня 2010 року останній видано свідоцтво про право власності на житло. За заявою ОСОБА_1 заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 березня 2010 року скасовано, а справа призначена до судового розгляду. 31 січня 2011 року ухвалою того ж суду позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання останнього, таким що втратив право користування житловим приміщенням у спірній квартирі, залишено без розгляду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2011 року у справі № 2-82/11 позов ОСОБА_1 задоволений; визнані частково недійсними приватизація квартири АДРЕСА_3 та свідоцтво про право власності на житло від 14 квітня 2010 року на імя ОСОБА_4; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3.

Вказане судове рішення набрало законної сили 11 липня 2011 року (а.с.8-9, 24, 37-38).

27 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), в якій просив зареєструвати виникнення права приватної спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.47, 86).

Як свідчить картка прийому заяви № 20318713 від 27 березня 2015 року, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, подана ОСОБА_1, отримана державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ОСОБА_6 та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27 березня 2015 року 09:29:53 за реєстраційним номером 10790072.

Разом з цією заявою було надане рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2011 року у справі № 2-82/11; технічний НОМЕР_1, виготовлений комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» 10 березня 2015 року; інші документи б/н, видані 27 березня 2015 року заявником.

Факт подання ОСОБА_1 будь-яких інших документів в картці прийому заяви не відображений (а.с.48, 93).

Управління міського майна (нині Департамент міського майна Маріупольської міської ради) (ідентифікаційний код 23599040) зареєстроване як юридична особа 04 жовтня 1997 року, про що 08 листопада 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 274 120 0000 003281, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу пошуку відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки ОСОБА_1 просив зареєструвати право власності, яке виникло на підставі рішення суду у справі, де однією із сторін була юридична особа - Управління міського майна, і ця справа не стосувалася спадкування, подана ним заява разом з доданими до неї документами передана на розгляд до Укрдержреєстру.

В матеріалах облікової справи № 10790072 від 27 березня 2015 року наявні такі документи: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) (а.с.47, 86), квитанція від 26 березня 2015 року про оплату послуг за отримання відомостей з Державного реєстру (а.с.49, 87), квитанція від 26 березня 2015 року про сплату адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (а.с.49, 87), засвідчена заявником копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 (а.с.50-51, 88), засвідчена заявником копія картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (а.с.50, 88), засвідчена судом копія рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2011 року у справі № 2-82/11 з відміткою про набрання ним законної сили 11 липня 2011 року (а.с.56-57, 89-90), засвідчена заявником копія технічного паспорту на квартиру № 65 у житловому будинку № 107 по вул. Урицького у м. Маріуполі, виготовленого комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» станом на 10 березня 2015 року, в якому у якості замовників технічної інвентаризації зазначені ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (а.с.52-54, 91-92), картка прийому заяви № 20318713 (а.с.48, 55, 93, 97), Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна № 35744606 (а.с.58-60, 94-95).

Станом на 01 квітня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту: «Пошук в Державному реєстрі речових прав записів про: право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, безхазяйне нерухоме майно», «ОСОБА_7 обєкта нерухомого майна: АДРЕСА_5», «ОСОБА_7 складової частини обєкта нерухомого майна: АДРЕСА_5» відомості були відсутні.

Станом на 01 квітня 2015 року в Реєстрі речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту: «ОСОБА_7 обєкта нерухомого майна: АДРЕСА_5», «ОСОБА_7 складової частини обєкта нерухомого майна: АДРЕСА_5» були наявні:

- відомості про обєкт нерухомого майна реєстраційний номер майна: 30211981, тип майна: квартира, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_5, загальна площа (кв.м.): 61,9, житлова площа (кв.м.): 43,2, технічний опис майна: квартира 3-х кімнатна, номер запису: 81399 в книзі: 95;

- відомості про право власності дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 13.04.2012, дата внесення запису: 13.02.2012, ПІБ: ОСОБА_5, форма власності: приватна, частка власності: 1/1, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, 702, 26.04.2010, приватний нотаріус ОСОБА_8.

Станом на 01 квітня 2015 року в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна за параметрами запиту: «ОСОБА_7 обєкта нерухомого майна: АДРЕСА_5», «ОСОБА_7 складової частини обєкта нерухомого майна: АДРЕСА_5» були наявні відомості про обтяження тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9997793, зареєстровано: 02.07.2010 18:50:46 за № 9997793 реєстратором: Перша маріупольська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: ухвала, б/н, 23.06.2010, Жовтневий районний суд м. Маріуполя, суддя Чмель О.Л., (справа № 2-11730/2010), обєкт обтяження: квартира, 1/1 частка, адреса: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Урицького, АДРЕСА_6, власник: ОСОБА_4, обтяжувач: Жовтневий районний суд м. Маріуполя.

Вказані обставини встановлені на підставі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна № 35744606, сформованої станом на 01 квітня 2015 року 09:30:33 (а.с.94-95).

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 27 березня 2015 року за реєстраційним номером 10790072, яку подав ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, 01 квітня 2015 року держреєстратор ОСОБА_3 прийняла рішення № 20422113 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Рішення мотивовано тим, що заява про державну реєстрацію прав, повязаних з відчуженням нерухомого майна, подана після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а саме щодо заявленої до реєстрації квартири наявний активний запис про арешт відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Крім того, відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо заявленої до реєстрації квартири наявний активний запис про право власності за іншим власником (не відповідачем по справі).

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 20, 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, держреєстратор ОСОБА_3 відмовила у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, за субєктом: ОСОБА_1 (а.с.11, 22, 62-63, 96, 99).

Разом із супровідним листом від 03 квітня 2015 року № 2274/8.4-11-15 Укрдержреєстр надіслав це рішення до Реєстраційної служби (а.с.61, 98).

Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 01 квітня 2015 року № 20422113 отримане ОСОБА_1 під особистий підпис 03 квітня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у картці прийому заяви № 20318713 (а.с.48, 97).

Судом також встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23 червня 2010 року, постановленою у справі № 2-82/11 з метою забезпечення позову ОСОБА_1, був накладений арешт на квартиру № 65 у буднику № 107 по вул. Урицького у м. Маріуполі.

В 2015 році ОСОБА_5 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя із заявою про зняття арешту, накладеного на квартиру № 65 в буднику 107 по вул. Урицького у м. Маріуполі, посилаючись на те, що він є власником цієї квартири.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06 березня 2015 року у справі № 2-82/11 (провадження № 2-з/263/9/2015) ухвала від 23 червня 2010 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 скасована (а.с.10, 25, 42).

Також судом встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя перебувала цивільна справа № 263/4338/14 (провадження № 2/263/2099/2014) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 квітня 2010 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08 жовтня 2014 року у справі № 263/4338/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2014 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено (а.с.40-41).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2015 року № 6-47832ск14 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2014 року (а.с.82).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом, що визначено ч. 4 ст. 182 ЦК України.

Спеціальним законом, який визначає правові, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-VI (далі - Закон № 1952). На час виникнення спірних правовідносин Закон № 1952 діяв у редакції від 25 березня 2015 року.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обовязки субєктів у сфері державної реєстрації прав визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі Порядок № 868), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 01 січня 2015 року.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952).

Засади державної реєстрації прав визначені ст. 3 Закону № 1952.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 3 Закону № 1952 державна реєстрація є обовязковою; інформація про права на нерухоме майно підлягає внесенню до Державного реєстру прав; держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно; права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пп. 1 п. 1 ч. 4 Закону № 1952 встановлено, що право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам, підлягає обовязковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права на обєкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, в тому числі на квартири.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

П.п. 1, 2, 9 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 встановлено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно з п. 3 Порядку № 868 рішення щодо державної реєстрації прав приймає державний реєстратор прав не нерухоме майно.

Ч. 4 ст. 9 Закону № 1952 встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх обєднань у діяльність державного реєстратора, повязану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

У спірних правовідносинах відповідачі виступають у якості суб'єктів владних повноважень, спір виник з приводу реалізації владних управлінських функцій у сфері державної реєстрації прав, отже спірне рішення відповідача 2 має бути перевірено судом на відповідність критеріям, наведеним у ч. 3 ст. 2 КАС України.

Процедура проведення державної реєстрації прав визначена ст.15 Закону № 1952.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 1952).

За правилами ч.4 ст.15 Закону № 1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Заява про державну реєстрацію прав подається до органу державної реєстрації прав (абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону № 1952).

Разом із заявою про державну реєстрацію прав у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, їх копії, засвідчені в установленому порядку (абз. 1 ч. 3 ст. 16 Закону № 1952).

Ч. 4 ст. 15 Закону № 1952 визначено, що заява про державну реєстрацію прав не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону № 1952 при отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та записів із зазначенням дати і часу реєстрації.

Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав у паперовій формі фізична особа повинна предявити документ, що посвідчує її особи, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб (абз. 1 ч. 11 ст. 16 Закону № 1952).

Підстави для проведення державної реєстрації прав визначені ст. 19 Закону № 1952.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

П. 37 Порядку № 868 визначено, що для проведення державної реєстрації прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно (пп. 10 п. 37 цього Порядку).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2011 року у справі № 2-82/11, яке набрало законної сили, за позивачем було визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2. Саме це судове рішення ОСОБА_1 надав до Реєстраційної служби як правовстановлювальний документ.

Абз. 1 п. 1 наказу Міністерства юстиції України «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» від 02 квітня 2013 року № 607/5 (далі Наказ № 607/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 534/23066 (в редакції від 04 квітня 2014 року) було встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мінюсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що виникає на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування), рішення щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно з абз. 2 п. 1 Наказу № 607/5 його дія не поширюється на випадки подання заяв щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Як було зазначено вище, однією зі сторін у справі № 2-82/11 була юридична особа Управління міського майна. Право власності ОСОБА_1 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 до 01 січня 2013 року зареєстроване не було.

Таким чином, прийняття рішення щодо державної реєстрації права власності за заявою ОСОБА_1 належало до компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

П. 2 ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 покладає на державного реєстратора обовязок встановити факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, перш ніж приймати рішення про державну реєстрацію.

Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав визначений ч. 1 ст. 24 Закону № 1952.

Так, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, повязаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч .9 ст.15 Закону № 1952.

Положення ч. 9 ст. 15 Закону № 1952 стосуються державної реєстрації прав у результаті проведення нотаріальної дії, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав державний реєстратор крім іншого зобовязаний зясувати питання про наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог Закону № 1952, що визначено п. 2 ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Згідно з п. 94 Порядку № 868 під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 95 Порядку № 868 державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про:

державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав;

обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав;

обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мінюст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Держреєстратор ОСОБА_3, виконуючи обовязок, покладений на неї п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952, та діючи відповідно до вимог п.п. 94-95 Порядку № 868, встановила наявність станом на 01 квітня 2015 року в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна відомостей про обтяження активного запису про арешт квартири АДРЕСА_7, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23 червня 2010 року.

Спірним рішенням від 01 квітня 2015 року № 20422113 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки стосовно заявленої до реєстрації квартири в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого містився активний запис про арешт, тобто з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952.

З приводу посилання позивача на скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23 червня 2010 року ухвалою від 06 березня 2015 року суд зазначає наступне.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06 березня 2015 року скасований документ, що підтверджував виникнення обтяження речових прав на нерухоме майно, в даному випадку ухвала суду щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 в порядку забезпечення позову.

Припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, що передбачено Законом № 1952 та Порядком № 868.

Ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06 березня 2015 року є підставою для державної реєстрації припинення обтяження речових прав на квартиру АДРЕСА_3, а не доказом відсутності обтяження речових прав на це майно.

Станом на 01 квітня 2015 року державна реєстрація припинення арешту на квартиру проведена не була, про що свідчать відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого, отримані держреєстратором ОСОБА_3 перед прийняттям спірного рішення.

В переліку документів, які позивач подав до Реєстраційної служби, ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06 березня 2015 року відсутня.

Отже, держреєстратор ОСОБА_3 дійшла обґрунтованого висновку про наявність активного обтяження на нерухоме майно, речові права на яке були заявлені до реєстрації, а тому правомірно відмовила у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на Ѕ частки квартири АДРЕСА_3, оскільки відповідна підстава для відмови передбачена п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952.

Стосовно доводів позивача про те, що рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2011 року, яким за ним визнано право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_3, набрало законної сили та є обовязковим до виконання незалежно від того, хто був відповідачем у справі № 2-82/11 ОСОБА_4 чи ОСОБА_5, суд відзначає таке.

Під час розгляду справи адміністративної юрисдикції суд не вирішує питання про наявність чи відсутність у позивача права власності на нерухоме майно, а перевіряє правомірність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень держреєстратора ОСОБА_3 у спірних правовідносинах.

П. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 зобовязує державного реєстратора встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Держреєстратор ОСОБА_3, виконуючи обовязок, покладений на неї п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952, та діючи відповідно до вимог п.п. 94-95 Порядку № 868, встановила наявність станом на 01 квітня 2015 року в Реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_3 на імя ОСОБА_5, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 26 квітня 2010 року.

Отже, відповідачем 2 була встановлена наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими права на нерухоме майно.

При цьому судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08 жовтня 2014 року у справі № 263/4338/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 грудня 2014 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 квітня 2010 року.

Таким чином, фактично існує спір щодо права власності на квартиру АДРЕСА_3 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Наведене зумовлює висновок, що приймаючи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 01 квітня 2015 року № 204422113, держреєстратор ОСОБА_3 діяла в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 1952 та Порядком № 868, а тому позовні вимоги про визнання цього рішення незаконним і його скасування задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про зобовязання зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2011 року також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Водночас, суд не повноважний підміняти своїм рішенням рішення суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого законодавством віднесено вирішення тих чи інших питань.

Як було зазначено вище, прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно належить до компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Зважаючи на те, що передбаченою Законом № 1952 підставою для відмови у державній реєстрації права власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_7 на імя ОСОБА_1 була наявність активного запису про арешт цього майна, позивач не позбавлений права повторно звернутися до органу державної реєстрації прав з заявою про державну реєстрацію права власності після державної реєстрації припинення цього обтяження в прядку, визначеному Законом № 1952 та Порядком № 868.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачем, на користь якого ухвалене рішення, не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України (нині Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України) ОСОБА_2, Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії відмовити повністю.

2. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

3. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Кравченко Т.О.

Судді Шувалова Т.О.

ОСОБА_7